Докладніше »

Народилася 30 вересня 1950 р. у м. Шадринськ Курганської області (Російська Федерація). У 1972 р. закінчила історико-філологічний факультет Волгоградського державного педагогічного інституту ім. М.С. Серафимовича. В 1974-1977 рр. навчалася в очній аспірантурі Інституту історії СРСР Академії наук СРСР у секторі феодалізму. Під керівництвом С.М. Каштанова захистила дисертацію "Казанський літописець: історико-текстологічне дослідження". Докторську дисертацію на тему "Кодикологія та кодикографія як спеціальні історичні дисципліни в дослідженнях історії української книги" захистила в Інституті історії України Академії наук України в 1993 р. Отримала звання професора зі спеціальності "Книгознавство, бібліографознавство, бібліотекознавство". В 2006 р. обрана членом-кореспондентом Національної академії наук України за спеціальністю "Архівознавство, документознавство".

Трудову діяльність почала в 1972 р. у Волгоградському державному педагогічному інституті ім. М.С. Серафимовича. У 1977-1981 рр., після завершення аспірантури, працювала у Марійському науково-дослідному інституті мови, літератури, історії та археології як молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, завідувачка сектором історії. В 1981 р. переїхала до Києва, де продовжила трудову діяльність у 1981-1984 рр. у Київському обласному архіві як археограф та завідувачка відділу використання інформації та публікації документів. З 1984 вона працює у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського: старший науковий співробітник, завідувачка відділом рукописів, директор Інституту рукопису (з 1992).

Наукова діяльність присвячена дослідженню інтеграційних процесів у галузі розвитку спеціальних історичних дисциплін, сутності, закономірностям, засобам та формам функціонування рукопису та документу в оперативному та архівному стані, формуванню документально-інформаційних систем і комунікацій як в історичному, так і в сучасному соціокультурному процесі, питанням інформатизації архівної справи. Одним з напрямів її діяльності є розвиток методології та методів архівознавства, історичного документознавства, кодикології та кодикографії, камеральної та едиційної археографії, історичного книгознавства. Нею розвиваються основні наукові засади формування, опису та використання рукописних документальних колекційних фондів бібліотек і архівів в умовах інформатизації суспільства і освоєння новітніх документально-інформаційних технологій, розроблено концепцію інформатизації архівної справи (методологічний аспект), що стала базою для її сучасного розвитку у цій сфері.

Під її керівництвом в Інституті рукопису створено низку комплексних архівних та рукописних довідників нового покоління, що охоплюють як наукові каталоги рукописних пам'яток різними мовами (кириличних, грецьких, арабських, польських), спеціальні путівники по колекціям та зібранням Інституту рукопису та спеціалізованим фондам НБУВ, інші інформаційні видання.

У серії наукових праць досліджуються питання історії слов'янської рукописної книги, розвиваються кодикологічні засади дослідження рукописно-книжної спадщини, камеральної археографії та кодикографії рукописних пам'яток, текстологія пам'яток середньовічної слов'янської писемності, створення електронних ресурсів на базі унікальних книжкових пам'яток, рукописних та книжкових колекцій і зібрань НБУВ, а також видання рукописних писемних пам'яток. Розробляються методичні засади наукового опису книжних джерел, колекцій, зібрань, бібліотек. У цій галузі створено українську кодикологічну школу, під її керівництвом захищено понад 30 кандидатських та докторських дисертацій.

Декілька фундаментальних праць присвячено історії бібліотечної справи в Україні, в тому числі історії Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (видано три томи за період 1918-1941, 1941-1964, 1964-1991 рр.) (1998, 2003, 2008 рр.) (разом з академіком О.С. Онищенком), опублікована низка статей з історії бібліотек України у ХХ ст., де розглянуті питання правових засад, функцій, діяльності бібліотек різних типів і видів, розвитку бібліотечних технологій та науково-дослідної роботи в галузі бібліотекознавства, бібліографії, книгознавства в Україні. Підготовлено монографічне дослідження з історії бібліотечної справи та бібліотек України в ХХ ст. (2009). Важливим напрямом стало дослідження історії бібліотек під час Другої світової війни, зокрема бібліотек Києва (разом з Н.І. Малолєтовою): у цій галузі вийшли фундаментальний довідник та публікація документів, низка статей щодо грабіжницької політики нацистів у галузі організації вивезення бібліотечних фондів та рукописних колекцій. Опубліковані праці щодо долі цінних бібліотечних колекцій після Другої світової війни.

Окремі наукові праці присвячено історії розвитку академічної науки, біографічним дослідженням життя та діяльності вчених, які зробили внесок у розвиток архівної і бібліотечної справи, дослідженню рукописної спадщини.

Вона є автором, укладачем та науковим редактором понад 250 наукових публікацій, засновником періодичного збірника наукових праць "Рукописна та книжкова спадщина України"(з 1993 р.). Л.А. Дубровіна є керівником та учасником комплексних наукових тем НАН України, проектів Міністерства науки та освіти (1992-2000), бере участь у наукових дослідженнях Державного комітету архівів України, є членом Колегії Державного комітету архівів України, автором і керівником окремих проектів Міністерства освіти та науки (1992-2003). Обрана членом багатьох професійних і громадських об'єднань, серед яких: "Український історик", "Спілка архівістів України", "Українське біографічне товариство" тощо.

Дубровіна Л. А. має почесні звання, премії, нагороди: Заслужений діяч науки і техніки України (2004); лауреат премій: Премії НАН України ім. М. Костомарова (1996), Премії НАН України за кращі історичні дослідження, присвячені вивченню подій Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. (2005), Премії Державного комітету архівів України ім. Василя Веретеннікова (2000). Жінка року, 1992 (Міжнародний біографічний центр, Кембрідж, Великобританія), Жінка року, 2000 (Американський біографічний інститут, США).

Нагороджена орденом Української Православної Церкви Преподобного Нестора Літописця ІІІ ступеня.

Бере участь у громадській діяльності: Член Спілки архівістів України, Міжнародної асоціації україністів, Міжнародного товариства "Український історик", Редакційно-видавничої ради Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Відповідальний редактор щорічника "Рукописна та книжкова спадщина України", заступник головного редактора журналу "Бібліотечний вісник"та часопису "Наукові праці НБУВ", член редколегій збірок "Студії з архівної справи та документознавства", "Український археографічний щорічник" тощо.