Досліджено співвідношення політики та релігії як диференційованих форм інституалізації суспільства в єдиному соціокультурному просторі, виявлено еволюційні зміни у взаємодії політичних і релігійних структур, що репрезентують провідні тенденції сучасного розвитку духовного життя. Визначено головні тенденції у взаємовідносинах політики та релігії у період трансформації суспільства: політизація церковно-релігійного середовища та десекуляризація культурно-політичної сфери. Показано суперечливість духовного життя в епоху глобалізації, що концептуально виокремлює єдність та взаємоперехід протилежностей духовного життя у формі секуляризації (політизації) та десекуляризації (сакралізації) суспільної свідомості. Обгрунтовано, що протилежність тенденцій секуляризації - десекуляризації по-різному проявляється у різних сферах духовності, відображуючи у теоретичній свідомості історичні форми єдності або протистояння у взаємовідносинах між церквою та державою. Розкрито критеріальні ознаки тенденції десекуляризації: проникнення теїстичних ідеологем, релігійних норм, ідеалів щодо суспільної свідомості, що викликано її поворотом до культуроцентричності, зміщенням акценту на етнорелігійну самобутність. Доведено, що надмірна політизація та десекуляризація духовної сфери мають межі існування у соціокультурному просторі: межі десекуляризації - містифікація масової свідомості, ірраціональна бездуховність та ін., що руйнує саму релігійну свідомість; межі політизації - у свідомому або несвідомому поглинанні сакральних моральних норм, ідеалів, релігійних ідей та ін. раціональними конструкціями соціального порядку. Встановлено взаємозв'язок політичних і релігійних критеріїв в українському просторі: історія відносин політики та релігії, держави та церкви свідчить, що у період занепаду державності релігія виступала вагомим критерієм самоідентифікації українського народу, впливала на процеси державотворення. Показано, що за умов розбудови української державності, національного та духовно-культурного відродження взаємодія політики та релігії є складною, суперечливою: кризові процеси відчутно позначились на міжконфесійних відносинах, призвели до світоглядної невизначеночті, політизації церковно-релігійного середовища.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано й опрацьовано методичні положення та практичні заходи щодо розвитку існуючого стилю державно-управлінської діяльності. Визначено основні етапи виникнення та розвитку поняття "стиль" у філософії, риториці, етиці, філології, естетиці, стилістиці, психології та управлінні як первинної категорії стосовно стилю державно-управлінської діяльності. Запропоновано визначати даний стиль як форму керівного впливу суб'єкта на об'єкт державного управління відповідно до об'єктивних закономірностей суспільного розвитку, інтересів держави та соціальних потреб громадян. З'ясовано, що на стиль такої діяльності впливають певні передумови, а саме: рівень демократизації суспільного життя, законодавчо закріплені норми, належність органу державного управління до цивільної або воєнізованої структури, надзвичайна ситуація, мирний або військовий час, національна ментальність. На підставі аналізу взаємозв'язку понять "стиль керівництва" й "організаційна культура" обгрунтовано доцільність розмежування трьох рівнів стилю державно-управлінської діяльності - загальнодержавного, організаційного й індивідуального. З'ясовано, що на стиль державно-управлінської діяльності загальнодержавного рівня впливають певні чинники, а саме: ступінь складності вирішуваних завдань, політичний режим, рівень економічного розвитку країни, реальний ступінь забезпечення прав і свобод людини, імідж країни на міжнародному рівні, ступінь координованості роботи гілок влади, національна свідомість і патріотизм громадян. На стиль організаційного рівня впливає специфіка державно-управлінської діяльності, законодавче регулювання державно-управлінських відносин, організаційна культура. Стиль індивідуального рівня характеризується впливом законодавчо закріплених норм поведінки службовців, індивідуальних характеристик і ціннісної орієнтації особистості, виховання, компетентності, комунікативності, досвідченості, управлінського стиля більш високого рівня керівництва. Обгрунтовано основні напрями трансформації стилю державно-управлінської діяльності індивідуального й організаційного рівнів. Виявлено характеристики існуючого та необхідні ознаки перспективного стилю діяльності органів влади. З використанням методики проведення типового дослідження існуючого стилю державно-управлінської діяльності, з урахуванням особливостей функціональної сфери наведено схему послідовності етапів діагностування та забезпечення розвитку з метою підвищення дієвості органів державного управління та місцевого самоврядування.

  Скачати повний текст

Досліджено генезу й еволюцію західноєвропейського нігілізму. Доведено, що європейський нігілізм, грунтуючись на екзистенційній ментальності, виробляє власну метафізику, яка втілює досвід людського існування. Відтворено цілісну нігілістичну парадигму у вертикальному та горизонтальному вимірах, розкрито амбівалентну суть західноєвропейського нігілізму та виявлено його позитивний зміст. Проведено історико-філософський аналіз з позицій pro et contra, що дає змогу кваліфікувати цей світоглядний феномен не тільки як прояв волі до заперечення та деструкції, але й як здійснення волі до утвердження і творення. Запропоновано тезу, що, репрезентуючи кризову свідомість, нігілізм акцентує самоподолання як основну вимогу активної життєтворчості. На підставі компаративного аналізу зроблено висновок щодо європейського грунту вітчизняного філософування, що породив самобутній тип українського ніцшеанства.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена наданню кримінологічної характеристики і розробці комплексу заходів запобігання злочинам, пов'язаним з перешкоджанням службовій діяльності працівників правоохоронних органів.У роботі аналізуються наукові підходи до розуміння перешкоджання службовій діяльності працівників правоохоронних органів. З'ясовано предметну сутність досліджуваного явища, а саме розкрито поняття «службова діяльність працівників правоохоронних органів». Вона, як і будь-яка інша суспільна діяльність, має складатись з певних елементів: суб'єктів і учасників, об'єктів, змісту, мети, результатів та ін. Узагальнивши існуючі в науковій літературі погляди на цю проблему, визначається кожен з елементів. Надається перелік істотних ознак, які притаманні явищу перешкоджання службовій діяльності працівників правоохоронних органів.Досліджено сучасний стан перешкоджання службовій діяльності працівників правоохоронних органів. Вказано, що з кожним роком рівень цих злочинів поступово збільшується. Відмічено, що у структурі перешкоджання службовій діяльності працівникам правоохоронних органів переважають корупційні правопорушення і злочини, передбачені ст. ст. 345, 342, 369-2 КК України. Відзначається, що описувана група злочинів розповсюджена на територіях м. Києва, Дніпропетровської, Харківської, Одеської, Житомирської, Львівської, Донецької та Луганської областей.Виділено наступні категорії осіб, які вчиняють перешкоджання службовій діяльності працівників правоохоронних органів: радикально налаштовані соціальні групи населення і окремі громадяни; правопорушники і злочинні об'єднання; безпосередні начальники і вищестоящі керівники; органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи, політичні партії, громадські об'єднання, а також суб'єкти господарювання; інші правоохоронні органи та їх посадові і службові особи, що виконують спільне завдання протидії злочинності. Досліджено наслідки перешкоджання службовій діяльності працівників правоохоронних органів. Дослідження криміногенних детермінантів перешкоджання службовій діяльності працівників правоохоронних органів будувалось на аналізі економічних, політичних, організаційно-управлінських, соціально-психологічних і нормативно-правових чинників. Умовно їх можна поділити на внутрішньоситсемні, які функціонують всередині правоохоронної системи, та зовнішньосистемні, які, відповідно, виникають і розвиваються в суспільстві. Аргументується, що віктимна поведінка, наряду з іншими детермінаційними чинниками, є однією з причин вчинення групи злочинів перешкоджання службовій діяльності працівників правоохоронних органів. Віктимна поведінка працівників правоохоронних органів, як зовнішній прояв віктимності, частіше за все виражається трьома її типами: позитивною, провокуючою та пасивною. Визначається, що основними напрямами загальносоціального запобігання перешкоджанню службовій діяльності працівників правоохоронних органів є підвищення результативності правоохоронної діяльності та управління правоохоронними органами, дотримання законності і прав людини, забезпечення державного захисту працівників правоохоронних органів, а також зниження рівня соціальної напруги і нетерпимого ставлення певною частиною суспільства до працівників правоохоронних органів.Спеціально-кримінологічний напрямок, своєю чергою, включає встановлення повного кола осіб, які виявляють схильність перешкоджати службовій діяльності працівників правоохоронних органів, джерел антисуспільного впливу на них, причин та умов, що породжують на сприяють злочинній поведінці з метою цілеспрямованого корегуючого впливу на їх свідомість і волю, а також зменшення можливостей для вчинення злочинів. Заходи профілактики передбачають запобігання та врегулювання конфлікту інтересів в центральних апаратах і територіальних управліннях, чіткий розподіл повноважень і посадових обов'язків в системі правоохоронних органів, створення незалежної управлінської вертикалі, забезпечення прозорості правозастосовної діяльності правоохоронних органів, а також громадський контроль за дотриманням прав людини під час досудового розслідування та виконання кримінальних покарань. Обґрунтовується, що віктимологічна профілактика злочинів, пов'язаних із перешкоджанням службовій діяльності працівників правоохоронних органів має будуватись на належній професійній підготовці майбутніх правоохоронців і підвищенні кваліфікації існуючих кадрів, належному технічному оснащенні службової діяльності правоохоронців і забезпеченні їх засобами особистої безпеки, завчасному виявленні і усуненні соціально-психологічних факторів, які впливають на ефективність їхньої діяльності і, на кінець, проведенні просвітницької роботи серед населення з боку самих правоохоронців, ЗМІ, інформаційної роботи керівництва правоохоронних органів зі своїми підлеглими.^UThe thesis is devoted to the provision of criminological characteristics and the development of a set of measures for the prevention of crimes related to the interfering of the official activity of law enforcement officers. The concept of crimes related to the interfering of the official activity of law enforcement officers is provided; the main forms and methods of their commission are defined. A list of essential features that are inherent in the phenomenon of the interfering of the official activity of law-enforcers is given. Depending on the object of criminal influence, the following types of interference of the official activity of law enforcement officers are distinguished. Analysis of the current state of crimes related to the obstacle of the official activity of law enforcement officers was provided. The increasing of the level of crimes related to the obstacle pf the official activity of law enforcement officers was recorded. It has been established that in the structure of the phenomenon being studied, the encroachments, stipulated by Art. 345 of the Criminal Code of Ukraine, Art. 342 of the Criminal Code of Ukraine and Art. 369-2 of the Criminal Code of Ukraine. During recent times, the tendency towards the predominance of these crimes in the structure of interfering of the official activity of law enforcement officers persists.The consequences of committing crimes related to the interfering of the official activity of law enforcement officers for the state of law and order in the state are investigated. The damage caused by these crimes can be physical, material and moral-psychological. As a result of the study of the statistics of victims of law enforcement officers, it is concluded that the National Police officers are predominant among them. The cumulative effect of these consequences reduces the activity and initiative of law enforcement officers, adversely affects the results of activities in the field of combating crime, leads to the accumulation of unsolved criminal crimes over the past years, damages the business reputation of the law enforcement system as a whole, as well as the prestige of the profession.The complex of criminological determinants of the phenomenon of obstructing the official activity of law enforcement officers is considered. Research of criminological determinants of interfering of the official activity of law enforcement officers was based on the study of economic, political, organizational and managerial, socio-psychological and regulatory factors. Conditionally, they can be divided into internal ones, which function within the law-enforcement system, and external, which, accordingly, arise and develop in society. The influence of the attitude of civil society and the state to the effectiveness of law enforcement agencies on the commission of crimes related to the obstacles to the official activity of law enforcement officers has been clarified. A number of measures of a general social, special criminological and victimological nature have been formed, aimed at preventing the commission of crimes related to the interfering of the official activity of law enforcement officers.

Досліджено основні аспекти феномену релігійної свідомості. Здійснено історичний огляд становлення проблеми щодо даного феномену та критичний аналіз наявних підходів до її вирішення. Наголошено на необхідності міждисциплінарного дослідження релігійної свідомості. Сформульовано критерії її визначення, головним з яких є релігійне мислення. У контексті змісту даної свідомості розкрито проблему релігійної істини. Грунтовно проаналізовано функціональні компоненти релігійної свідомості, а саме: релігійне мислення, релігійну мову, релігійний світогляд, релігійну віру, релігійний досвід, ритуальні практики. Визначено основні чинники, які впливають на розвиток релігійної свідомості, якими є вікова динаміка розвитку, стать, характер і темперамент, та відносин з батьками, іншими близькими родичами чи опікунами. Критерієм психологічної норми розвитку релігійної свідомості визнано її соціальну адаптивність і сприяння психологічній цілісності особистості. Зроблено висновок, що релігійна свідомість є головним інтегративним фактором релігійних систем.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена встановленню впливу політичної ідентичності на формування громадянської свідомості. Визначені теоретико-методологічні засади дослідження політичної ідентичності, а саме, розуміння громадянської свідомості та формування громадянської позиції з урахуванням політичної ідентичності, концептуалізація поняття «політична ідентичність» у сучасній політичній науці, методологічні засади і загальна методика дослідження політичної ідентичності. Охарактеризована структура та виокремлені основні типи політичної ідентичності, розкрита роль партійної та соціальної ідентичності у формуванні політичної ідентичності, розглянуті національна та наднаціональна ідентичність в політичних дослідженнях. Розкритий характер взаємовпливу формування громадянської свідомості та політичної ідентичності, досліджений бінарний характер концепту «політична ідентичність» у топології сучасного політико-філософського дискурсу, досліджені політична ідентичність і громадянська свідомість в контексті «життєвого світу». Розкриті механізми формування громадянської свідомості в контексті політико-ідентифікаційного процесу в сучасній Україні. Феномен політичної ідентичності виступає свого роду «наріжним каменем» соціально-політичного виміру людства. По-перше, він акумулює етно-національні, ментальні, релігійні, історико-культурні, державно-правові, символіко-аксіологічні та інші настанови, властиві даній нації. По-друге, за допомогою політичної ідентичності відбувається становлення не тільки державної, політико-правової, а й позадержавної сфери, пов'язаної з реалізацією прав і свобод громадян, їх всебічним розвитком як індивідуальностей, що проявилося в концепті громадянського суспільства та його ідеального корелята – громадянської свідомості. Громадянське суспільство виступає бінарною опозицією по відношенню до держави, забезпечує захист приватних сфер життя людини та громадянина від необґрунтованої жорсткої регламентації з боку держави, сприяє формуванню механізмів громадського самоврядування тощо. Громадянське суспільство характеризується як суспільство людей високого економічного, соціального, морального, культурного статусу. Останнє передбачає наявність громадянської свідомості з її соціальною активністю, самостійністю, комунікативністю, розвиненою правовою культурою, творчим ставленням до дійсності. Зі здобуттям незалежності Україна опинилась у вирі зазначених кризових процесів, свідченням чого є і складний шлях державного самовизначення, і вибір стратегічних, тактичних векторів внутрішньої та зовнішньої політики, і болісні пошуки політичної ідентичності. Російська агресія проти України проявила всю складність шляху нашої держави до справжньої незалежності, самовизначення та повної реалізації української самобутності. Президент України Володимир Зеленський в умовах війни Російської Федерації проти України згуртував всю країну, стер ідеологічну та мовну межу між громадянами східної та західної частин, об`єднавши всіх навколо захисту власної державності, кордонів, власних домівок, дітей, жінок, чоловіків, права на самоврядування та дійсний суверенітет, права вибору власного шляху розвитку держави на міжнародній арені. Події останніх місяців заклали остаточне підґрунтя самобутньої української громадянської свідомості та сформували єдність в питанні політичної ідентичності всіх українців. Події всіх цих років показують важливість наявності у суспільстві активної громадянської позиції, розвиненої громадянської свідомості, яка є предметом публічних дискусій, публіцистичних роздумів та наукових досліджень. У зв'язку із цим є важливим розкриття того, яким чином політична ідентичність сприяє розвитку громадянської свідомості, які структури задіяні й які механізми працюють.Вибір теми дисертаційного дослідження зумовлений визначеними вище чинниками. Але основним визначальним мотивом є необхідність вирішення кардинального для сьогодення питання: як в умовах партійної різноманітності, мовної різності та певних ідеологічних розбіжностей всередині України сформувати громадянську свідомість у населення на базі політичної ідентичності.Ключові слова: політична ідентичність, громадянська свідомість, громадянська позиція, соціальна ідентичність, національна ідентичність, механізм формування громадянської свідомості, соціальне поле політики, феномен політичного лідера.^UThe dissertation is devoted to establishing the influence of political identity on the formation of civic consciousness. The theoretical and methodological principles of the study of political identity are defined, namely, the understanding of civic consciousness and the formation of a civic position taking into account political identity, the conceptualization of the concept of "political identity" in modern political science, methodological principles and the general methodology of the study of political identity. The structure and main types of political identity are characterized, the role of party and social identity in the formation of political identity is revealed, national and supranational identity in political research are considered. The nature of the mutual influence of the formation of civic consciousness and political identity is revealed, the binary nature of the concept "political identity" in the topology of modern political and philosophical discourse is explored, political identity and civic consciousness are explored in the context of the "life world". The mechanisms of the formation of civic consciousness in the context of the political identification process in modern Ukraine are revealed. The phenomenon of political identity acts as a kind of "cornerstone" of the socio-political dimension of humanity. First, it accumulates ethno-national, mental, religious, historical-cultural, state-legal, symbolic-axiological and other guidelines specific to a given nation. Secondly, with the help of political identity, not only the state, political and legal, but also the non-state sphere is formed, connected with the realization of the rights and freedoms of citizens, their comprehensive development as individuals, which manifested itself in the concept of civil society and its ideal correlate - civic consciousness. Civil society acts as a binary opposition to the state, ensures the protection of private spheres of human and citizen life from unjustified strict regulation by the state, contributes to the formation of public self-government mechanisms, etc. Civil society is characterized as a society of people of high economic, social, moral, and cultural status. The latter implies the presence of civic consciousness with its social activity, independence, communicativeness, developed legal culture, creative attitude to reality. After gaining independence, Ukraine found itself in the vortex of the above-mentioned crisis processes, which is evidenced by the complex path of state self-determination, the choice of strategic and tactical vectors of domestic and foreign policy, and the painful search for political identity. Russian aggression against Ukraine showed all the complexity of our state's path to true independence, self-determination and full realization of Ukrainian identity. President of Ukraine Volodymyr Zelenskyi, in the conditions of the war of the Russian Federation against Ukraine, rallied the whole country, erased the ideological and linguistic border between the citizens of the eastern and western parts, uniting everyone around the protection of their own statehood, borders, their own homes, children, women, men, the right to self-government and valid sovereignty, the right to choose one's own path of state development in the international arena. The events of the last few months laid the final foundation of the original Ukrainian civic consciousness and formed unity in the issue of political identity of all Ukrainians. The events of all these years show the importance of an active civic position in society, a developed civic consciousness, which is the subject of public discussions, journalistic reflections and scientific research. In this regard, it is important to reveal how political identity contributes to the development of civic consciousness, which structures are involved and which mechanisms work. The choice of the topic of the dissertation research is conditioned by the factors defined above. But the main determining motive is the need to solve a cardinal question for today: how to form the civic consciousness of the population on the basis of political identity in the conditions of party diversity, linguistic diversity and certain ideological differences within Ukraine.Keywords: political identity, civic consciousness, civic position, social identity, national identity, the mechanism of formation of civic consciousness, the social field of politics, the phenomenon of political leader.

Розглянуто вплив та трансформацію керроллівського нонсенсу у літературі XX ст. Досліджено твори "великої" літератури (В.Вулф, Т.С.Еліота, В.Набокова, А.Мердок) щодо наслідування та базування на традиційному, класичному нонсенсі середини XIX ст. (Л.Керолл, Е.Лір). Вивчено концепт нонсенсу у контексті його відмінності від абсурду та нісенітниці, а також генезису керроллівського типу нонсенсу та його попередників. Значну увагу приділено екзистенціальному вектору рецепції нонсенсу за умов XX ст. Твори англомовних письменників проаналізовано в аспекті сприйняття та втілення глибинних принципів побудови нонсенсу. На підставі проведеного аналізу показано, що принципи керролівського нонсенсу ("дитяча" свідомість, "нешаблоновість", неупередженість сприйняття, фантазування, психологізація наративу, вірогідність неможливого; гра як основа твору, у тому числі мовна гра) знайдено у творах англомовних письменників усіх головних літературних напрямків століття: у "високому" модернізмі (романи В.Вулф, вірші Т.С.Еліота, романи В.Набокова), неореалізмі (романи А.Мердок), постмодернізмі (останні романи В.Набокова). Проведено аналіз та показано, що розуміння сучасного світу будується на прийнятті керроллівської концепції дитинства (В.Вулф), відтворенні "дитячої" свідомості та наслідуванні принципу гри (В.Набоков), сприйнятті головних рис його нонсенсу (Т.С.Еліот), а також у конфлікті, полеміці з цим світосприйняттям (А.Мердок).

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 033 «Філософія» (03 – Гуманітарні науки). – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2021.Дане дослідження взаємозв'язків між логікою та інформатикою в значній мірі є актуальним і для філософії. До прикладу, розуміння природи обчислень як логічного механізму, математичної основи та наукового чи інженерного процесу істотно впливає на наші погляди щодо процесу пізнання та природи людського розуму. Більше того, стрімкий розвиток машинного навчання, автономних інтелектуальних агентів та робототехніки породив велику кількість етичних питань навколо штучного інтелекту. Зокрема, ці питання пов'язані з типами відносин, що можуть виникати між людьми та машинами. В основу таких відносин покладено багато фундаментальних понять, таких як свідомість, моральний статус, етичні обов'язки та етичне обчислення. Також філософськи актуальним вбачається намагання зрозуміти, як розвиток логіцизму, чисто філософської програми, по суті, посприяв утворенню багатьох розділів інформатики.^UDissertation for a Ph.D. scientific degree on the specialty 033 – Philosophy- (Logic). – Taras Shevchenko National University of Kyiv. – Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2021.This study about the interconnections between logic and computer science is relevant to philosophy in many ways. For example, the understanding of the nature of computation as a logical mechanism, a mathematical basis, a scientific or engineering process, has a major impact on our interpretation of cognition and human mind. Moreover, the fast developments of machine learning, autonomous intelligent agents, and robotics have triggered a large variety of relevant ethical questions around artificial intelligence. In particular, these questions are concerned with the type of relationships that should exist between humans and machines. At the heart of these relationships, many fundamental concepts are also involved including consciousness, moral status, ethical responsibilities, and ethical computation. Another philosophical relevance could be seen through the understanding of how a purely philosophical programme, the logicism, had led to the creation of many areas of computer science.

Досліджено творчі доробки, суспільно-політичні погляди, політичну доктрину та теоретичну спадщину та діяльність М.М.Аркаса. Надано характеристику процесу становлення громадсько-політичних поглядів М.М.Аркаса за умов соціально-економічного та політичного розвитку українських земель кінця XIX - початку XX ст. та показано роль родинного виховання у формуванні національно-патріотичних почуттів громадського діяча. Висвітлено взаємодію М.М.Аркаса з відомими сучасниками, здебільшого активними учасниками національного руху, з політичними та громадськими організаціями та рухами, ступінь впливу його ідей на громадсько-політичну думку та свідомість українського народу. Розглянуто головні напрямки громадсько-політичної діяльності М.М.Аркаса на ниві національно-культурного відродження кінця XIX - початку XX ст. Розглянуто процес заснування, діяльність та склад Миколаївського товариства "Просвіта", ініціатором створення якого та головою був М.М.Аркас. Проаналізовано вплив просвітницької діяльності товариства у процесі популяризації української культури, історії, мови у південному регіоні України. Розглянуто соціально-політичні передумови написання "Історії України-Руси", визначено її роль і місце в українській політичній думці.

  Скачати повний текст

Висвітлено оцінно-емотивний аспект експресивності сучасних іспанських аналітичних статей. Запропоновано визначення аналітичної статті як прагматично-орієнтованого тексту оцінно-емотивного характеру, метою створення якого є здійснення мовленнєвого впливу на свідомість, почуття та емоції адресата з метою стимулювання змін у його світогляді та соціальній позиції. До групи аналітичних жанрів включено власне статтю, коментар, колонку, критику, листи до редактора та огляд преси. З'ясовано, що адресант є ключовою фігурою у створенні тексту, що знаходить відображення в акцентованому характері експресивності, відкритій оцінності та емотивній насиченості матеріалу. Показано роль оцінної програми як домінанти аналітичної статті, зокрема доведено, що негативна оцінка є частиною комунікативності стратегії адресанта. Показано можливості здійснення за допомогою аналітичної публікації глибокого взаємопроникнення таких лінгвопрагматичних аспектів експресивності, як оцінність та емотивність, що утворюють оцінно-емотивну домінанту. На підставі вивчення композиційно-змістової структури аналітичної статті у контексті прагматики встановлено прагматично навантажені композиційні блоки тексту (інтродуктивну та заключну частини). Розкрито значення різних видів повтору (морфемного, лексичного та синтаксичного) та їх комбінування, риторичних питань та діалогізмів як способів інтенсифікації оцінно-емотивної домінанти змісту висловлювання іспанської статті аналітичного жанру.

  Скачати повний текст

У ході дослідження вперше проведено комплексний аналіз прозової та поетичної творчості французького автора епохи романтизму Жерара де Нерваля. Домінантою стало визначення параметрів функціонування художності письменника в рамках романтичного культурно-естетичного періоду, окреслення формального й семантичного новаторства його творчості, а також проявлення в його зрілих текстах компонентів різноманітних міфів (давньоєгипетських, давньогрецьких, біблійних) й оніричних елементів - снів, видінь і марень. Простежено конструювання творів Нерваля навколо трьох міфологічних мотивів - повернення до першооснов, блукання та релігійного синкретизму, що стали основним засобом їх сюжетної цілісності. Розглянуто вплив на свідомість автора психічної хвороби, яка перетворилась у невід'ємний складник його творчості.

  Скачати повний текст

У дисертації, сфокусувавшись на християнстві, досліджується трансформація апокаліптичних ідей та сюжетів у сучасних наративах як відповідь на виклики глобалізованого світу. Застосовано методології дослідження апокаліптичних наративів на основі історичних, соціологічних, філософських, літературознавчих та релігієзнавчих розвідок, де особлива увага приділяється міждисциплінарному підходу. У межах християнської наративної традиції на підставі дослідження конфесійної, художньої та біблієзнавчої літератури з апокаліптичної тематики класифіковано ядро наративу – позачасова актуальність новозавітнього апокаліптичного пророцтва («Об'явлення Івана Богослова»), а також периферійні (маргінальні) структури – доля останніх днів, Тисячолітнє Царство, символічні образи.Обґрунтовано поліваріантність християнської есхатології та досліджено конфесійну специфіку апокаліптичних уявлень у світлі сучасних проблем. Визначено, що серед головних факторів ризику планетарно-цивілізаційного масштабу, до яких найчастіше звертаються богослови, є такі проблеми: війни, хвороби, проблеми навколишнього середовища.Розглянуто сучасні вітчизняні та зарубіжні біблійні дослідження з проблеми інтерпретації Апокаліпсису, в яких зосереджується увага на інтерпретаційних підходах розуміння Апокаліпсису (футуристичний, претеристичний, історичний, символічний). Доведено, що трансформація апокаліптичних ідей та сюжетів у сучасних наративах зумовлена реакцією на виклики сучасності, з одного боку, та апокаліптичною свідомістю та постмодерністською тенденцією – з іншого.Констатовано, що конверсія апокаліптичних мотивів в постмодерній, глобалізованій маскультурі, виводить Апокаліпсис поза дослідницькі принципи, притаманні герменевтиці, екзегетиці, за межі філософських, релігієзнавчих підходів та відходить навіть від сфери духовності, перетворюючи на бренд, зрештою закладаючи основу для експлуатації природніх людських емоцій і страхів.Доведено, що сучасна християнська свідомість відійшла від первісного розуміння кінця світу, у свою чергу, сучасні кінцесвітні інтерпретації все більше віртуалізуються та модернізуються, тим самим впливаючи на соціум.^UThe dissertation, focusing on Christianity, studies the transformation of apocalyptic ideas and plots in modern narratives as a response to the challenges of the globalizing world. The methodologies of the study of apocalyptic narratives are applied based on historical, sociological, philosophical, literary, and religious studies, where special attention is paid to the interdisciplinary approach. The study examines the Book of Revelation by St. John the Theologian as a matrix that generates new narratives. After all, the symbols and images of the Apocalypse underwent modifications over time and were embodied in various forms in the globalized world, which constituted the subject field of the research. Without claiming to be an exhaustive analysis of traditional apocalypticism, the study focuses on those transformations that were represented by the apocalyptic reflections of the late twentieth and early twenty-first centuries.The polyvariance of Christian eschatology is substantiated and the confessional specificity of apocalyptic ideas is investigated in the light of modern problems, where the fact is important that the Catholic and Orthodox Churches use the dogma of the Second Coming of Jesus Christ, the resurrection of the dead, and the life of the world to come, and within the Protestant denominations and neo-Christian trends, the understanding of the end of the current world has different variability. It is determined that the confessional interpretation of the Book of Revelation by St. John the Theologian represents the individual author's reflection because the awareness of the apocalyptic problem is significantly influenced by pluralism as an important element of the religious consciousness of a modern man.It is determined that among the main risk factors of a planetary-civilizational scale to which theologians most often turn are the following problems: wars, diseases, and environmental problems. It is stated that the Christian civilization throughout its history has experienced a large number of outbursts of apocalyptic expectations, which became the key to instilling fear and hysteria. Eschatological tensions became a certain method of manipulating people, in order to retain power not only by the supremacy of the church but also by secular power, which was often linked to the church hierarchy by multiple ties.The modern Ukrainian and foreign biblical studies on the problem of interpretation of the Apocalypse are considered, in which attention is focused on interpretive approaches to understanding the Apocalypse (futuristic, preteristic, historical, and symbolic).It is proved that the transformation of apocalyptic ideas and plots in modern narratives is due to the reaction to the challenges of modernity, on the one hand, and apocalyptic consciousness and postmodern tendency, on the other hand. It is stated that the conversion of apocalyptic motives in the postmodern, globalized mass culture takes the Apocalypse beyond the research principles inherent in hermeneutics, exegesis, beyond philosophical, religious approaches and even moves away from the sphere of spirituality, turning into a brand, ultimately laying the foundation for the exploitation of natural human emotions and fears.Within the Christian narrative tradition, based on the study of confessional, fiction, and biblical literature on apocalyptic topics, the core of the narrative is classified – the timeless relevance of New Testament apocalyptic prophecy (the Book of Revelation by St. John the Theologian), as well as peripheral (marginal) structures – the destiny of the last days, the Millennial Kingdom, and symbolic images.It is stated that in the scientific discourse of modern Ukraine, the circle of people interested in this issue has expanded and includes philosophers, religious scholars, theologians, biblical scholars, and literary critics. Ukraine is in a protracted crisis period caused by a number of events – from the Chernobyl accident, the collapse of the Soviet Union, economic and political instability – to military aggression in the east of the country, the spread of coronavirus infection, as a result of which philosophical and religious discourse produce new forms of visionaries of the end of the world.It has been proven that modern Christian consciousness has moved away from the original understanding of the end of the world, and for non-believers, it has never been based on the primary source, in turn, modern interpretations of the end of the world are increasingly virtualized and modernized, thus influencing the society.

Розроблено теоретичні та методичні засади трансформації шкільної історичної освіти на сучасному етапі. Розроблено систему принципів побудови шкільної історичної освіти на базі використання особистісно орієнтованого підходу. Уточнено основні етапи трансформаційних процесів і визначено підходи щодо формування мети та завдань сучасної шкільної історичної освіти. Вперше здійснено системний аналіз змісту навчання історії. Розроблено теоретичну модель компетентнісно орієнтованої програми з історії на базі комплексного уявлення про історичну свідомість. Обгрунтовано основні шляхи удосконалення освітніх стандартів. Здійснено системний аналіз практики викладання історії в інноваційних педагогічних системах та за технологіями розвивального навчання та повного засвоєння навчального матеріалу. Розроблено підходи, згідно з якими здійснено аналіз інноваційної цінності підручника. Виявлено тенденції трансформаційних процесів у навчанні історії у школі, визначено рівень підготовленості учителів історії до впровадження інновацій і чинники впливу на даний процес.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження процесів формування та реалізації політичного міфу як одного з феноменів сучасної політичної свідомості. Наведено системне обгрунтування політичного міфу, відповідно до якого дане явище має концепт, структуру та елементи. З'ясовано, що концептом виступає будь-яка міфологізована ідея політичного характеру, структурою - сформовано під її впливом система цінностей, а елементами є конкретні уявлення, що їх репрезентують. Встановлено, що структура політичного міфу є дворівневою, в зв'язку з його реалізацією на повсякденному та спеціалізованому рівнях політичної свідомості. Виявлено, що на кожному з зазначених рівнів свідомості становлення та функціонування політичного міфу забезпечують два різні за спрямованістью та водночас взаємообумовлені структуроутворюючі відношення. Встановлено, що на повсякденному рівні політичної свідомості такими структуроутворюючим відношенням є віра, а на спеціалізованому - цільова спрямованість політичного міфу. Визначено позитивну та негативну функції політичного міфу. Виявлено, що у процесі його формування та подальшого впливу на свідомість адресата поряд з загальними механізмами логічного мислення активізуються також механізми художнього мислення, під дією яких починає функціонувати сфера свідомості, що відповідає за почуття та творчі процеси в цілому. Показано, що усвідомлення реальної сутності та можливостей політичного міфу сприяє більш продуктивному використанню свідомістю його позитивних можливостей і захисту психіки особистості від негативного впливу даного явища.

  Скачати повний текст

Висвітлено засадничі поняття та положення філософської герменевтики у зв'язку з феноменологічною та риторично-гуманістичною традиціями. Герменевтичний принцип історичності досліджено через такі феноменологічні поняття як життєсвіт, горизонт та інтерсуб'єктивність. Антисуб'єктну й антиінструментальну настанови розкрито за допомогою таких понять як дієво-історична свідомість, здоровий глузд і метафора. Встановлено, що розуміння є необ'єктивувальним досвідом істини, який має структуру діалогу, оскільки передбачає відкритість до іншого й є сутнісно незавершеним. Запропоновано інтерпретацію герменевтичної теорії досвіду в широкому контексті практичної філософії. Стосунок розуміння та мовлення розкрито через концепцію відкритості герменевтичного досвіду, розглянуту в аспектах тілесності, моральності та темпоральності, де відповідно феномени здоров'я, дружби та "затримки" засвідчують екзистенційну свободу людини.

  Скачати повний текст

Досліджено становлення та розвиток концептуального поняття "планетарна свідомість", розглянуто його самовизначення у просторі сучасного філософського дискурсу. Вперше у вітчизняній філософії визначено сутнісні характеристики і зміст концептів "планетарна свідомість" і "планетарна людина". Встановлено, що планетарна свідомість є своєрідною відповіддю людства на нову цивілізаційну ситуацію, характерною рисою якої є глобалізація. Доведено, що планетарна свідомість одночасно є вектором розкритття природи людини - розгортання її духу від індивідуального до родового (І.Кант) загальнолюдського буття, лише в масштабах якого людина може повністю реалізуватись. Запропоновано визначення концепту "планетарної людини" як прогностичної моделі якостей і характерних рис ідеальної людини, як орієнтуючого вектора цілеспрямованого формування свідомості особистості нового цивілізаційного етапу розвитку людства. Запропоновано прогностичну модель формування планетарної свідомості, в якій вирішальна роль повинна належати новим освітньо-виховним загальнолюдським програмам, розроблених на гуманістичних світоглядних засадах. Розширено поле пошуків сучасної філософської думки. Показано, що введення до наукового обігу концептів "планетарна свідомість" та "планетарна людина" посилює ефект стереоскопічного бачення конвергентно-глобалізаційних процесів і науково-технологічних досягнень у перспективі майбуття людини і людства, сприяє їх всебічному філософському осмисленню.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

У дисертації досліджено проблему формування гармонійних міжособистісних відносин майбутніх учителів початкових класів.Аргументовано суть і змістові характеристики базових понять дослідження «відносини», «міжособистісні відносини», «гармонія», «гармонійні міжособистісні відносини» на основі чого сформульовано авторське визначення феномена «гармонійні міжособистісні відносини майбутніх учителів початкових класів» – інтегроване особистісне утворення, яким відображається спроможність молодих людей до самоцінного контакту й виражається в ціннісному, емоційно-чуттєвому ставленні до іншого й самого себе, виявленні духовно-інтелектуальної сутності особистості й дотриманні нею моральних, етичних принципів, норм поведінки в ситуаціях міжособистісної взаємодії. Конкретизовано структуру гармонійних міжособистісних відносин майбутніх учителів початкових класів, що є комплексним утворенням і складається із чотирьох компонентів, а саме: мотиваційного, когнітивного, афективного та інтеракційного. Висвітлено специфіку процесу формування гармонійних міжособистісних відносин майбутніх учителів початкових класів – складного й багатогранного, що розкривається крізь призму усвідомлення едукаційного потенціалу освітнього процесу педагогічних закладів вищої освіти щодо формування гармонійно розвиненої особистості в цілому й гармонійних міжособистісних відносин майбутніх фахівців зазначеного профілю зокрема, передбачає урахування закономірностей і принципів при його організації, формулювання основної наскрізної мети, усвідомлення ролі управлінсько-викладацького складу закладів вищої освіти (агентів змін) і завдань, що на них покладаються, осмислення змісту професійної підготовки, виховання та специфічного змісту, що продукується структурними компонентами гармонійних міжособистісних відносин (мотиваційним, когнітивним, афективним, інтеракційним), модернізацію форм організації освітнього процесу завдяки добору ефективного виховного методичного інструментарію, засобів виховного впливу на загальну культуру, свідомість, духовність та особистісні якості майбутніх учителів початкових класів. На підставі ґрунтовного аналізу досліджуваного явища як динамічного інтегративного особистісного утворення, визначено такі основні критерії та їх показники: мотиваційно-ціннісний, духовно-пізнавальний, емоційно-вольовий та поведінково-дієвий. Доведено, що динаміка сформованості гармонійних міжособистісних відносин у майбутніх учителів початкових класів виявлятиметься у трансформації рівнів (від низького до високого), якими відображаються позитивно-значимі зміни в розвитку мотиваційно-ціннісної, духовно-пізнавальної, емоційно-вольової, поведінково-дієвої сфер особистості. Розроблено комплексну діагностику задля виявлення рівня сформованості досліджуваного явища за кожним із визначених критеріїв і їх відповідними показниками, яка включає стандартизовані, авторські та власні розробки діагностичних методик. Теоретично обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено структурно-функціональну модель формування гармонійних міжособистісних відносин майбутніх учителів початкових класів, що представлена такими блоками: цільовим, теоретико-методологічним, змістовним, організаційно-дієвим, діагностично-коригувальним.Основними положеннями й одержаними результатами дисертаційної роботи можна послуговуватися в процесі підготовки майбутніх учителів початкових класів, зокрема при плануванні та проведенні різноманітних едукаційних форм аудиторної й позааудиторної роботи, для змістового наповнення навчальних і виробничо-практичних видань. Матеріал дисертації може слугувати базисом для проведення теоретичних й експериментальних досліджень у галузі теорії і методики як професійної освіти, так і професійного виховання.^UThe thesis deals with studying the issue of forming harmonious interpersonal relationships of future primary school teachers.The essence and content characteristics of the basic research concepts "relationships", "interpersonal relationships", "harmony", "harmonious interpersonal relationships" are explained, on the basis of which the author defined the phenomenon as follows: "harmonious interpersonal relationships of future primary school teachers" – is an integrated personal complex, which demonstrates the ability of youth to self-sufficient contact, expressed in the value, emotional and sensory attitude to oneself and others, finding spiritual and intellectual essence of the individual and following moral and ethical principles, norms of behavior in situations of interpersonal interaction. The structure of harmonious interpersonal relationships of future primary school teachers is detalized, which is a complex unity consisting of four components, namely: motivational, cognitive, affective and interactive. The specifics of the process of forming harmonious interpersonal relationships of future primary school teachers are described, a complex and multifaceted process, revealed through the prism of awareness of the educational potential at pedagogical institutions of higher education in forming harmoniously developed personality in general and harmonious interpersonal relationships of future professionals in particular, requires taking into account patterns and principles in its organization, formulation of the main cross-cutting goal, awareness of the role of management and academic staff (agents of change) and tasks, understanding the content of training, education and specific content produced by the structural components of harmonious interpersonal relationships (motivational, cognitive, affective, interactive), updating forms of organizing the educational process by selecting effective educational tools, means of educational influence on general culture, consciousness, spirituality and personal qualities of future primary school teachers. After thoroughly analysing the phenomenon under study as a dynamic integrative personal complex, the main criteria and their indicators are determined: motivational-value, spiritual-cognitive, emotional-volitional and behavioral-effective. It is proved that the dynamics of forming harmonious interpersonal relationships of future primary school teachers will be shown in transforming levels (from low to high), which reflect positive changes in developing motivational-value, spiritual-cognitive, emotional-volitional and behavioral-value spheres of personality. A comprehensive diagnostics has been developed to identify the level of formed phenomenon according to each of the defined criteria and their relevant indicators, which includes standardized, those by the author and own development of diagnostic techniques. The structural-functional model of forming harmonious interpersonal relationships of future primary school teachers is theoretically substantiated, developed and experimentally checked. It is represented in the following blocks: the target block, the theoretical-methodological block , the content block, the organizational-effective block, the diagnostic-corrective block.The main ideas and thesis results can be used in the process of training future primary school teachers, in particular when planning and conducting various educational forms of classroom and extracurricular work, for the content of educational and practical publications. The thesis materials can serve as a basis for theoretical and experimental research in the field of theory and methodology of vocational education.

Розкрито сутність, обгрунтовано психологічні умови та розроблено модель формування патріотичної свідомості учнів аграрних ліцеїв, зроблено її апробацію. Визначено критерії, показники та рівні сформованості даної особистісної якості, наведено рекомендації для викладачів аграрних ліцеїв щодо покращання процесу її формування. На підставі результатів формувального експерименту зроблено висновок, що патріотична свідомість молоді раннього юнацького віку є складною особистісною властивістю, єдністю таких взаємопов'язаних компонентів, як мотиваційно-дієвий, когнітивний, емоційно-вольовий. Доведено можливість розвитку психологічної свідомості учнів шляхом урахування психологічних умов і розробки адекватних психолого-педагогічних засобів формування її основних компонентів у навчально-виховному процесі. Запропоновано програму розвитку патріотичної свідомості в учнів аграрних ліцеїв.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний політологічний аналіз вітчизняного досвіду політичної участі громадян за умов демократичного транзиту. Вперше в українській політології розкрито сутність структурно-функціональних і соціокультурних чинників, що визначають динаміку та форми демократичної політичної участі в Україні періоду посткомуністичної трансформації. Розкрито характеристики політичної участі як різновиду соціальної дії за методологією М.Вебера. Обгрунтовано визначення поняття "політична участь" у контексті філософських категорій "стихійність", "свідомість", "якість", "кількість" і "міра". Розкрито теоретичне та методологічне значення класичних і сучасних концепцій демократії, демократизації й електоральної участі для визначення сутнісних характеристик політичної учасні українських громадян за умов демократичного транзиту. Виявлено особливості електоральної активності громадян у контексті партійно-політичної інтенсифікації. На підставі аналізу емпіричних даних не виявлено існування розколу в українському суспільстві.

  Скачати повний текст