Досліджено нову філософську проблему, пов'язану з актуалізацією етнічної релігії (рідної віри) в Україні та аналогічні процеси у країнах Європи. Українське язичництво розглянуто як духовно-культурний феномен, що проявляється у світогляді, моральних нормах поведінки, звичаєвості й обрядовості у процесті функціонування етносу. Встановлено, що феноменальність рідної віри полягає в її здатності фіксувати, а за сприятливих умов - самовітворювати власні етнічні цінності. Показано, що дана актуалізація може відбуватися у підсвідомості носіїв власної етнічної культури як своєрідне підсвідоме "пригадування" окремими представниками етносу колективного досвіду своїх предків. Зроблено висновок, що етнорелігія (язичництво) - це природний генератор духовного життя етносів та упорядник їх життєвого простору та морально-звичаєвих відносин, в яких гарантом цілісності етнічної спільноти виступає сама етнічна група з її усталеними етнічними звичаями та цінностями Роду. Доведено, якщо розвитку етнічної релігії не перешкоджають зовнішні чинники - війни, поневолення, окупація, асимілятивні процеси, - то рідна віра може бути самодостатньою духовною системою на будь-якому етапі розвитку свого етносу, навіть на самому модерному. Зроблено висновок, що багатотисячолітні духовні традиції, що склалися природним шляхом, мають переваги перед штучними глобальними релігійними доктринами. Встановлено, що етнічні релігії виявляють більшу життєздатність і зберігають властивість періодично відроджуватись, і виступають засобом самозбереження етносу.

  Скачати повний текст

Створено нову концептуальну основу розуміння англіканства та може служити допоміжним матеріалом в історичних, соціологічних і релігієзнавчих дослідженнях трансформацій церкви за умов глобалізації. Встановлено, що феномен англіканства в його соціальних формах є похідним суспільно-історичних процесів, які зумовлюють унікальні конфесійні риси. Виникнувши на фоні національних демократичних рухів, англіканство пропонує богословське обгрунтування християнського гуманізму, прагнучи зафіксувати принципову рівність всіх людей перед Богом, незалежно від їх соціального стану, національності або релігії. Визначено, що відсутність оформленого та визнаного всіма англіканськими церквами віровчення, історично сформована залежність церкви від держави, вплив секуляризації на релігійне життя послаблюють значущість церковних традицій англіканства. Розкрито, що головним напрямом еволюції англіканства є послідовне перетворення традицій у відповідності з трансформаціями суспільства, яке обирає та зберігає базисні віросповідні принципи, запропонувавши їх більш актуальні формулювання.

  Скачати повний текст

Розроблено соціально-філософську концепцію біографії як соціокультурного феномену, що характеризує індивідуально-особистісний вимір соціального буття та культури. Обгрунтовано теоретико-методологічну базу його дослідження у соціальній філософії та міждисциплінарному полі соціогуманітарного знання. Проаналізовано теоретичні засади, пізнавальні можливості та межі біографічного підходу у соціальній філософії та соціогуманітарному знанні в цілому. Запропоновано модель і стратегію соціально-філософського аналізу біографії, що передбачає вихід на рівень соціальної онтології. Біографію у різноманітності своїх форм і типів проаналізовано як культурну інваріанту й універсалію соціокультурного буття, як сутнісний вираз вихідної саморефлексивності, герменевтичноті та наративності життя, механізм репрезентації індивідуально-особистісного начала культури в його конкретній історичності й унікальності. Сформульовано визначення феномену біографії як результату "персоналізації" надіндивідуальних соціокультурних норм, цінностей, зразків та як засобу універсалізації персонально-унікальних смислів. Проаналізовано проблематику "нового біографізму" як відображення антропологічного повороту у сучасній філософії та гуманітаристиці. Доведено, що "новий біографізм/автобіографізм" часто є неартикульованим, латентним елементом багатьох сучасних філософских концепцій, в яких відкрито продемонстровано відторгнення від "біографічного методу" у його класичних зразках і позитивістських модифікаціях. Розроблено методологічну базу науково-теоретичного представлення феномену біографії у синтетичній єдності соціальної онтології, соціальної феноменології та методології гуманітарного знання. Біографічний/автобіографічний аспект досліджено як одну з найважливіших складових такої синтезувальної архітектоніки. Показано, що біографічна спрямованість є способом утримання проблемно-тематичної єдності Humanities, теоретико-концептуальним гарантом якої здатна виступати соціальна філософія.

  Скачати повний текст

Досліджено співвідношення політики та релігії як диференційованих форм інституалізації суспільства в єдиному соціокультурному просторі, виявлено еволюційні зміни у взаємодії політичних і релігійних структур, що репрезентують провідні тенденції сучасного розвитку духовного життя. Визначено головні тенденції у взаємовідносинах політики та релігії у період трансформації суспільства: політизація церковно-релігійного середовища та десекуляризація культурно-політичної сфери. Показано суперечливість духовного життя в епоху глобалізації, що концептуально виокремлює єдність та взаємоперехід протилежностей духовного життя у формі секуляризації (політизації) та десекуляризації (сакралізації) суспільної свідомості. Обгрунтовано, що протилежність тенденцій секуляризації - десекуляризації по-різному проявляється у різних сферах духовності, відображуючи у теоретичній свідомості історичні форми єдності або протистояння у взаємовідносинах між церквою та державою. Розкрито критеріальні ознаки тенденції десекуляризації: проникнення теїстичних ідеологем, релігійних норм, ідеалів щодо суспільної свідомості, що викликано її поворотом до культуроцентричності, зміщенням акценту на етнорелігійну самобутність. Доведено, що надмірна політизація та десекуляризація духовної сфери мають межі існування у соціокультурному просторі: межі десекуляризації - містифікація масової свідомості, ірраціональна бездуховність та ін., що руйнує саму релігійну свідомість; межі політизації - у свідомому або несвідомому поглинанні сакральних моральних норм, ідеалів, релігійних ідей та ін. раціональними конструкціями соціального порядку. Встановлено взаємозв'язок політичних і релігійних критеріїв в українському просторі: історія відносин політики та релігії, держави та церкви свідчить, що у період занепаду державності релігія виступала вагомим критерієм самоідентифікації українського народу, впливала на процеси державотворення. Показано, що за умов розбудови української державності, національного та духовно-культурного відродження взаємодія політики та релігії є складною, суперечливою: кризові процеси відчутно позначились на міжконфесійних відносинах, призвели до світоглядної невизначеночті, політизації церковно-релігійного середовища.

  Скачати повний текст

На підставі історико-філософського аналізу простежено розвиток тлумачень феноменів людини, особистості, поглядів на причини девіантної поведінки. Встановлено, що головним концептуальним джерелом методологічного підходу до виправлення девіантної особистості у сучасному європейському культурному середовищі є надбання античної, середньовічної, гуманістичної, німецької класичної, а також сучасної вітчизняної та російської філософії. З'ясовано, що філософський зміст виправного впливу на девіантну особистість тотожний філософському змістові покарання та полягає у спонуканні до визнання нею категоричного моральнісного імперативу, його засвоєння та активного свідомого дотримання у сфері соціального. Визначено, що внутрішньою формою виправлення є наступні принципи: принцип комплексного впливу на особистість та її моральну сферу соціальних регуляторів моралі, релігії та права; принцип відповідності виправного впливу і ступеня суспільної провини, а також стану засвоєння моральнісного імперативу.

  Скачати повний текст

Визначено особливості репрезентації співвідношення "норма" - "аномалія" як специфічної форми дискурсу у творчості М.Фуко. Зазначено, що філософія М.Фуко втілює у собі характерні риси постструктуралістського мислення, репрезентує співвідношення "норма" - "аномалія" як специфічну форму дискурсу, яка визначає процес соціалізації людини. Здійснено аналіз першоджерел і критичних робіт, присвячених творчості М.Фуко та показано необхідність дослідження феноменів норми й аномалії через їх відношення до системи мови як засобу реалізації владних відносин, детермінованих межами конкретних явищ сексуальності та божевілля у контексті структуралістської концепції М.Фуко.

  Скачати повний текст

Визначено місце, роль і значення філософії патристики у розвитку української духовно-академічної філософії XIX ст. Розкрито сутність понять "патристична традиція" та "українська духовно-академічна філософія". Встановлено що творчість філософів-академістів пов'язує з філософією Отців Церкви ідейна спільність, а зверненість до патристичної спадщини обумовлює історико-соціальний контекст. Виявлено, що філософи-академісти розглядали такі питання, як шлях Богопізнання, проблеми особистості та свободи волі, апелюючи до творчості ранньохристиянських авторитетів. З'ясовано, що особливістю прочитання патристичної спадщини філософами-академістами є глибоке зацікавлення апологетичним періодом, в якому вони знаходили аргументи на захист православної віри від нападів сучасних їм філософських учень атеїстичного спрямування.

  Скачати повний текст

Розглянуто значний вплив наукових і філософських ідей І. Ньютона на таких представників британської моральної філософії, як С. Кларк, Д. Г'юм і Д. Гартлі. Відзначено, що на початку XVIII ст. С. Кларк використовував погляди Ньютона на природу гравітації, його уявлення про абсолютний простір і методологічні розробки для обгрунтування теологічних проблем. Д. Г'юм наголошував на значущості для дослідження питань моралі експериментального методу, антигіпотетичність якого вказує на вплив ньютонівської методології. Д. Гартлі використовував теорію ефіру й експериментальну методологію Ньютона з метою фізіологічного обгрунтування моральної системи та релігії.

  Скачати повний текст

Встановлено, що громадянське суспільство не може елімінувати зі сфери своїх інтересів впливовість релігії як однієї з форм суспільної свідомості та церкви як специфічного соціального інституту, з яким змушене постійно шукати шляхи оптимізації відносин засобами державно-правового регулювання та соціокультурного компромісу. Доведено, що у XXI ст. за умов глобалізації та прискорення світових інтеграційних процесів роль релігії як універсального світогляду неухильно зростатиме. Обгрунтовано твердження про суттєвий вплив релігії на всі сфери життєдіяльності світової цивілізації взагалі та українського суспільства зокрема. Показано позитивний вплив релігії на розвиток духовної сфери, економіки та соціально-політичних відносин. Встановлено, що релігія сприяє підтримці стабільності та духовно-морального клімату, утвердженню духовної самобутності народу, формуванню трудової етики громадян та активно взаємодіє з політикою на рівні інституціональних і правових відносин. Розкрито значення релігійного фактора у вирішенні міжетнічних проблем на державному та регіональному рівнях. З'ясовано, що толерантність і діалог є основою взаємодії й інституціонального співробітництва представників різних релігій, а також віруючих і невіруючих громадян.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням виникнення та становлення християнського віровчення, зокрема, такого його аспекту як християнська антропологія. Розроблено новий підхід до з'ясування механізму зародження віровчення християнської релігії, згідно з яким процес зародження і оформлення її віровчення відбувався переважно під впливом філософії Платона. Так, розкриваючи зміст релігійно-філософської концепції віровчення раннього християнства і встановлюючи спільні риси Платонової філософії і головних християнських віроповчальних положень, платонізм визначається за головне ідейне підгрунтя становлення християнської релігії. Атмосферою і географічним місцем, що слугувало за праматірне підгрунтя появи християнства, як релігійної системи, постала іудео-олександрійська діаспора Єгипту.

  Скачати повний текст

Проведено релігієзнавчий аналіз взаємодії навколишнього сердовища та релігії. На підставі дослідження історії розвитку наукових уявлень щодо географічного фактору й аналізу сучасної екологічної ситуації обгрунтовано необхідність нового осмислення його ролі у релігієзнавчих дослідженнях. Зроблено спробу подолати однобічність у дослідженнях і показати діалектичний процес взаємодії релігії та географічного середовища. Досліджено вплив навколишнього середовища на різні типи релігій, визначено роль географічного фактора в розвитку та поширенні релігійних поглядів. Доведено, що вплив навколишнього середовища на формування релігійних поглядів збільшується у разі послаблення технологічної бази даної культури. З'ясовано, що у сучасних світових релігіях даний вплив довести складно, хоча й збереглися факти, які засвідчують його наявність. Визначено місце людини та природи в основних релігійних системах світу. Обгрунтовано твердження, що космології є окремим архетипом релігійної екологічної етики. Проаналізовано типи взаємодії людини та природи, що формуються відповідно до її місця у споконвічній релігійній картині світу. Проведено дослідження різних напрямків розвитку сучасної екологічної етики, виявлено їх специфіку та запропоновано теологами різних релігійних систем.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретико-методологічні та методичні основи формування географії культури (ГК) як окремого наукового напрямку (підсистеми) української суспільної географії. Розкрито зміст культури в суспільно-географічному контексті (СГК). Викладено періодизацію формування культурно-географічного підходу у світовій та українській землезнавчій науці. Обгрунтовано зміст української ГК, розроблено варіант її термінологічної системи. Проаналізовано геокультурну ідею "Київ - новий Константинополь" в СГК та дві геокультурні закономірності. Розроблено основи структуризації ГК та визначено три головні її галузі - етногеографія культури (етнокультурна географія), географія релігії (сакральна географія), історична ГК (історико-культурна географія) і три неголовні. Наведено схему системи методів у ГК, розкрито методику геокультурних досліджень.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Висвітлено філософську систему Д.Юма крізь призму її гуманістичної складової, проаналізовано сучасну інтерпретацію основної філософської проблеми - феномену людської природи. Встановлено можливість альтернативного тлумачення філософії Д.Юма у якості органічно поєднаних гносеології та етики, що надає можливість нестереотипного сприйняття його філософії, яка традиційно зводилась до гносеології як єдиноцінного досягнення шотландського філософа. Виявлено, що філософія Д.Юма спрямована на розкриття сутності людини як цілого, про що свідчить взаємозв'язок теорії пізнання, етики, політичної філософії (скепсис до розуму обумовлює довіру до відчуттів; достовірність безпосереднього сприйняття детермінує методологічний скептицизм), тому філософську концепцію Д.Юма визначено як антрополого-гносеологічну. Визначено гуманістичні засади вчення про людську природу, що полягають у дослідженні Д.Юмом людини як істоти, що наділена симпатією (перевага у природі людини симпатії до інших над егоїзмом), справедливістю (гармонійне поєднання благ людини та суспільної корисності), свободою (відчуття свободи під час виявлення волі згідно приховано-внутрішній детермінації). Досліджено обмеженість запозичень окремих положень вчення Д.Юма у сучасному лібералізмі, неповну адекватність сучасного сприйняття проблем філософії Д.Юма у історико-філософських постмодерністських тлумаченнях.

  Скачати повний текст

Обгрунтувано основні напрями оптимізації організуючого та регулювального впливу держави у процесі реалізації конституційного принципу свободи совісті та відносин з релігійними організаціями. Розглянуто історичні та сучасні моделі державно-церковних відносин, спільне та відмінне у специфіці релігійно-інституційного та суспільно-релігійного розвитку України та Росії. Проведено порівняльний аналіз основоположних принципів забезпечення свободи совісті, релігійних прав людини та вільного розвитку релігійних організацій у конституціях і профільних законах. Запропоновано концептуальне обгрунтування основних засад гармонізації державно-церковних відносин і оптимізації системи державного управління у сфері забезпечення свободи совісті та відносин з релігійними організаціями шляхом ухвалення "Концепції державно-конфесійних відносин в Україні".

  Скачати повний текст

Проведено дослідження джихаду як важливої складової концептів війни та миру в ісламі. Проблему співвідношення війни та миру в релігії ісламу вирішено на основі детального аналізу оригінальних текстів представників різних релігійних напрямів, а також праць сучасних дослідників. З'ясовано, що найважливішим у ісламі є заборона будь-яких примусів, зокрема залучення до релігії, а також будь-яких гасел, які закликають до війни. Існування даного підходу виявлено в Корані та Сунні. Джихад розглянуто як "великий джихад" і "малий джихад". До складу великого джихаду включено такі види: "джихад серця", "джихад язика (слова)", "джихад руки", малий джихад включає "джихад меча". Розкрито сутність поняття "джихад" як зусилля перед Богом щодо захисту власної віри, що не передбачає розповсюдження та насильницьке нав'язування власної віри. Встановлено, що поняття "джихад" також використовується для опису власної боротьби з пристрастями, як необхідність очищення душі для того, щоб стати справжнім мусульманином. Зроблено висовок, що людина як єдина у світі духовна істота є центральною постаттю в ісламі, саме вона прагне до миру, мирного співжиття з іншими людьми, власного щастя та щастя своїх нащадків.

  Скачати повний текст

Розкрито суть поняття "допитливість". Визначено місце допитливості у структурі особистості дитини віком 6 - 7 років. Виявлено ознаки, передумови та поетапність її розвитку. Розроблено й експериметально перевірено систему діагностики та дидактичну модель розвитку допитливості першокласників. Деталізовано дидактичні умови її функціонування. Доведено, що цей розвиток відбувається завдяки включенню до процесу навчання інтегрованих курсів "Вступ до шкільного життя" та "Дитяча філософія", а також поетапному впровадженню творчого проектування як засобу організації дослідно-творчої діяльності першокласників за умови забезпечення інтерактивного спілкування суб'єктів педагогічного процесу.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософське дослідження міжконфесійних відносин. Розглянуто методологічний аспект дослідження даного виду суспільних відносин. Осмислено специфіку прояву діалектики традицій та новаторства у сфері міжконфесійних відносин. Проаналізовано чинники кризи та перспективи розвитку регулятивних функцій релігії за умов загострення глобальних проблем людської цивілізації. Новаторством як закономірністю розвитку міжконфесійних відносин передбачено перевагу неантагоністичних типів традицій та сформовано передумови для природного розвитку системи георелігії. Розгортання даних тенденцій за умов суверенної України ускладнено кризою, що супроводжує перехідний період у розвитку суспільства. Виявлено основні детермінанти оптимізації розвитку міжконфесійних відносин на етапі становлення суверенної України, розглянуто її умови, фактори та критерії.

  Скачати повний текст

Наведено соціокультурний аналіз моделей діалогу науки та релігії, наявних завдяки науковим, філософським і теологічним дискурсам, у контексті системних перетворень публічної сфери, артикульованої у дослідженні як інформаційно-комунікативний простір культури. Здійснено розробку аналітики науки та релігії на підставі синтезу двох запропонованих методологічних програм, як формально-логічної, яка передбачає теоретичні моделі взаємовідносин двох дисциплін, та соціокультурну, відповідно до якої базою визначення проблеми щодо співвідношення наукового та теологічного дискурсів є їх культурно-історична та суспільно-політична інтерпретація. За результатами дослідження зроблено висновок, що діалог науки та релігії відбувається в інформаційно-комунікативному просторі вітчизняної публічної сфери від початку її виникнення у другій половині XIX ст. за його подальшого функціонування у контексті культурних перетворень радянської та пострадянської доби.

  Скачати повний текст

Наведено результати першого у вітчизняній юридичній науці комплексного філософсько-правового дослідження проблем сутності домінуючого праворозуміння, що склалося в межах певної культурно-правової традиції, та його значення у функціонуванні правових систем. Увагу приділено розгляду змісту домінуючого праворозуміння. На підставі аналізу характеристик даного праворузуміння його розглянуто як певний зміст права, який складається в суспільстві як найбільш впливовий і поширений, на основі його пізнання та сприйняття, а також його оціки, що зумовлює характер функціонування різних правових систем. Доведено той факт, що не тільки право є соціально детермінованим, але й праворозуміння є таким. Трансформація будь-якого типу праворозуміння у домінуюче в межах різних культурно-правових традицій прямо залежать від таких соціальних факторів, як моральні цінності, традиції та релігії.

  Скачати повний текст