Розглянуто комплекс теоретичних уявлень про феномени фольклору, народної художньої творчості, народного мистецтва та примітива. Висвітлено формування й еволюцію фундаментальної когнітивної структури, яка їх продукує, взаємозв'язки та взаємні кореляції концептів. Визначено генетичні витоки концептуального топоса примітива. Обгрунтовано міждисциплінарний статус досліджень народної художньої творчості та примітива, необхідність метанаукового коректування теоретичних уявлень про них, що склалися в межах різних гуманітарних наук.

  Скачати повний текст

Проведено естетико-мистецтвознавчий аналіз абстракціонізму як непересічного явища культури ХХ ст. Досліджено, що абстрактне мистецтво було відповіддю на принципово нові культуротворчі процеси на межі ХІХ - ХХ ст., серед яких виокремлено низку нетрадиційних філософських ідей - неопозитивізм, психоаналіз, інтуїтивізм, антропософія, - трансформацію науково-технічних досягнень у сферу мистецтва. Проаналізовано художню та теоретичну спадщину В.Кандинського. Описано процес формування творчої індивідуальності митця і виокремлено ті ідеї, які мають вагоме теоретичне значення в розвитку сучасного мистецтва (специфіка творчого процесу, колір як "емоційний тонус" твору, іконографія в мистецтві ХХ ст., синтез мистецтв та синестезія). Висвітлено вплив творчості та теоретичних ідей Кандинського на розвиток українського мистецтва ХХ ст.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання тоталізації культури у СРСР та Німеччині протягом 1930 - 50-х рр., розкрито причини і джерела що виокремили шляхи розвитку, подібність і відмінності у формотворчих процесах двух моделей тоталітарної культури. На прикладі архітектури здійснено реконструкцію філософсько-естетичного та ідейно-психологічного клімату тоталітарної епохи.

  Скачати повний текст

Досліджено методологічні та теоретичні засади, з використанням яких розглянуто формування, структуру та суть світовідношення студентів навчальних закладів культури та мистецтв, а також взаємозв'язок світогляду, світоприйняття та світовідношення студентів. Розкрито роль екзистенціалів у світовідношенні студентів, особливості становлення образу світу, функції мистецтва в процесі формування світовідношення студентів навчальних закладів культури та мистецтв. Обгрунтовано зміст, педагогічні технології формування світовідношення студентів на підставі комплексного використання засобів мистецтв. Розроблено методичні рекомендації з організації художньо-творчої діяльності студентів коледжу, спрямованої на активізацію особистісного початку світовідношення.

  Скачати повний текст

Проаналізовано структуру та зміст соціально-естетичної концепції Г.Ріда. Значну увагу приділено філософському розв'язанню проблеми естетичного виховання у контексті зазначеної концепції. На підставі опрацювання теоретичної спадщини Г.Ріда визначено нову модель художньо-естетичного виховання засобами мистецтва, використання якої дозволяє забезпечити найтісниший зв'язок трьох системних об'єктів - суспільства, мистецтва та творчої особистості. Установлено, що будь-яка сучасна теорія естетичного виховання має будуватися за принципом організації двоступеневої системи виховання. Перший ступінь передбачає виховання індивіда як творчої особистості, другий - носія естетичних ідеалів та духовних цінностей. Зазначено, що виявлені принципи теорії "виховання мистецтвом" розкривають тенденцію формування нової системи універсального естетичного виховання, яка забезпечує високу якість художньо-естетичної освіти у сучасному суспільстві.

  Скачати повний текст

Розглянуто психоаналітичну модель художньої творчості (ХТ) та визначено модифікаційні процеси післяфрейдівського періоду. Викладено типологію ХТ ("невротичний" - "шизофренічний" типи) та сформовано "портрет" митця у контексті "невротичної особистості нашого часу": "відсторонена особистість", неприйняття почуттів, усамітнене життя, "страх невизнання", аскетизм, "творча совість" на основі досліджень представників "глибинної" психології (К.-Г. Юнг) і неофрейдизму (К. Хорні, Е. Фромм). Розкрито значення патографії як засобу виявлення прихованих мотивів і стимулів ХТ. Вивчено український психоаналітичний досвід, що за сучасних умов сконцентрований на проблемах естетики психоаналізу, ХТ в контексті видової специфіки мистецтва та патографії.

  Скачати повний текст

Проведено філософський аналіз феномену "героїчної особистості" в творах художньої літератури ХХ ст. Е.Хемінгуея, А.Камю, Ф.Кафки, Дж.Фаулза, Х.Кортасара, М.Кундери. Викладено основні підходи до розуміння теорії героїзму в історичному аспекті. Сформульовано характеристики "героїчної особистості" ХХ ст., висвітлено їх розвиток та трансформацію. Розглянуто питання про здатність перебороти відчуження сучасної "героїчної особистості", філософію модерністської та постмодерністської особистості, історію теорії героїзму, а також категорії героїчного як естетичного поняття, трансформацію "героїчної особистості" в ХХ ст. Визначено основні концепції особистості в літературному процесі ХХ ст. Відзначено роль закладів освіти у формуванні стійких цінностей та корегуванні теорії героїзму та "героїчної особистості".

  Скачати повний текст

Досліджено вплив американської символічної школи на розвиток сучасного літературознавства. Охарактеризовано культурно-історичні та ідеологічні умови зародження та формування символічного літературознавства в США. Окреслено термінологічне поле американської символічної критики. Проаналізовано вплив ідей Е.Кассірера на літературознавчі погляди С.Лангер. Встановлено зв'язок символічної критики з теоріями символу, з літературознавчими методологіями, зокрема, з "новою критикою", російськими формалістами, частково з концепціями міфокритиків. Проаналізовано теорію символотворчості С.Лангер. Визначено зміст понять "протосимволу" та "презентивного символізму" як основних чинників концепцій С.Лангер. Проаналізовано літературознавчі теорії Н.Фрая, М.Фросса, Ф.Уілрайта, К.Берка, Л.Найта. Розкрито методичні засади аналізу художнього тексту, розроблені С.Лангер.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено виявленню специфіки естетичної природи інтерсуб'єктивності та розкриттю історичної динаміки становлення інтерсуб'єктивності як засобу подолання обмеженості "філософії суб'єкта". У новоєвропейській філософії від Р.Декарта до К.Маркса, а також сутність "комунікативного повороту" в сучасній європейській філософії. Виявлено естетичний потенціал інтерсуб'єктивності шляхом аплікації концепції "суб'єктивної" та "інтерсуб'єктивної" парадигм (В.Хьосле) в історії філософії до історії естетичної теорії. Ця аплікація є продуктивною, оскільки дозволяє розкрити нові принципи класифікації естетичних теорій 18 - 20 ст. Проведено ретельний аналіз естетичної площини "суб'єктивної" та "інтерсуб'єктивної" парадигм, наведено їх принципові характеристики, на прикладі конкретних концепцій (психоаналітичної та аналітико-психологічної) розкрито їх історичне значення. Особливу увагу приділено аналізу інтерсуб'єктивних детермінант процесів художньої творчості та сприйняття художнього твору, який проведено шляхом застосування великого обсягу фактичного матеріалу та прикладів.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження культурологічних і мистецтвознавчих аспектів становлення візуального мистецтва кінця XX - початку XXI ст. Розкрито сутність основних смислогенеруючих категорій - діяльності, комунікації, візуальності. Розглянуто проблеми морфогенезу сфери візуального та візуального мистецтва, зокрема, як динамічного цілісного явища кінця XX - початку XXI ст., розвиток якого підтверджує ідеї самоорганізації, поліонтологічності структурування систем у "нестабільному середовищі". Доведено, що кардинальні зміни у формогенезисі (гібридизації та концептуалізації візуальної форми) спричинили виникнення явищ "розсіювання" та формування інтегративного "візуального мислення", що ввібрало в себе акціонізм, проектний тип мислення, а також неканонічне пластичне мислення та нові технічні типи та підтипи (фотографічне, кінематографічне, телевізійне та відеомислення). Уперше в мистецтвознавстві візуальне мистецтво розглянуто як новий формат морфологічної структури сфери візуального, в якому реалізується весь "тезаурус бачення" (способи бачення), породжений візуальною культурою. З'ясовано, що використання такого "тезауруса бачення" дозволяє виокремлювати з культури повсякденності ті ресурси, без яких поповнення колосального "візуального архіву" людства неможливе. Доведено, що якісно новими умовами існування сучасного візуального мистецтва є ситуативність і втіленість. Зроблено висновок, що ситуативність на рівні припису означає реалізацію конкретних стратегій художнього "Я-проектування", а втіленість дозволяє сучасному художникові використовувати безліч форм репрезентації власних досягнень. Величезну кількість комбінацій цих візуальних форм розглянуто як версії художнього проекту. Виявлено, що візуальне мистецтво переборює ситуацію "розсіювання" і хаосу в постмодернізмі, а на наступному етапі свого розвитку починає "вибудовувати" "горизонтальні" лінії у морфогенезі, що дозволяє всій морфологічній моделі сфери візуального набути стійкості.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування у старшокласників ететичного ставлення до мистецтва у процесі вивчення художньої культури. Проаналізовано стан дослідження цієї проблеми у психолого-педагогічній літературі. На підставі узагальнення результатів наукових досліджень визначено критерії, показники, виявлено рівні сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва. Розроблено, науково обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічну систему формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва під час вивчення художньої культури. Доведено, що ефективність процесу формування у старшокласників даної якості має забезпечитися цілісністю формування всіх компонентів естетичного ставлення на засадах особистісно-орієнтованого підходу, впровадження в навчально-виховний процес діалогічних, кооперованих, проективних, комп'ютерних, ігрових технологій, здійснення роботи з формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва комплексно у взаємозв'язку уроків художньої культури, позакласної художньо-виховної роботи й естетизації предметного середовища навчального закладу.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему універсальної людини в естетичному світі Ібероамерики. Визначено, що естетичні концепції, які створюються у третьому світі, не так часто опиняються у фокусі усвідомлення. Зауважено, що тема універсальної людини й її відображення у культурі сучасності має актуальне значення за умов мультикультурного товариства у контексті метисації культур і процесів породження нових картин світу. Встановлено, що взаємозбагачення культур в остаточному підсумку минає пастки апології самодостатнього "національного космосу". Обгрунтовано необхідність застосування естетичного аспекту розуміння маргінальних типів культури. Проаналізовано особливості взаємовідносин категорії "естетичний досвід" з іншими категоріями. Виявлено конкретизацію цінностей естетичного досвіду в об'єктивних і суб'єктивних обставинах суспільства. Створено історичну типологію естетичного універсалізму. Досліджено історичні перетворення універсальної людини як естетичного феномену в маргінальні типи. Визначено особливості естетичної регуляції ібероамериканського світу.

  Скачати повний текст

Вивчено історію становлення гуманістичного світоставлення в добу італійського Відродження. Значну увагу приділено розгляду впливу італійського гуманізму на естетико-мистецтвознавчі пошуки в Німечині, Англії та Україні. З'ясовано роль естетичного виховання в процесі гуманізації особи, що зумовило звернення до проблеми традиції, яку розглянуто з урахуванням специфіки трансформаційного процесу: традиція- спадкоємність - новаторство - епігонство. Досліджено проблеми масової та естетичної свідомості, її структуру та співвіднесеність з антропологічним підходом. Значну увагу приділено розробці системи "пояснювальних понять", які дають змогу поглибити змістовність форм і заходів естетичного виховання. Проблему естетичного виховання проаналізовано з широким використанням досвіду мистецтва, з урахуванням його видової специфіки, що дає змогу, базуючись на принципі теоретико-практичного паритету, трансформувати проблему естетичної свідомості, міжнаукової інтеграції у художню практику та зробити висновок щодо вагомості виховного потенціалу мистецтва.

  Скачати повний текст

Визначено роль музичної естетики як важливого компонента у формуванні постмодерністської теорії Тексту. Досліджено, що естетика музичного постмодернізму (ЕМП) створює концепцію музичного твору як тексту та потребує застосування певних методологічних принципів, а саме методів текстового аналізу Р.Барта, М.Фуко та деконструкції Ж.Дерріда. Доведено, що колажність репрезентує постмодерністську ідею інтертекстуальності, відбиває постмодерністське прагнення до естетизації дійсності (концепція світового концерту К.Штокгаузена, явища конкретної музики М.Кагеля, К.Штокгаузена). Визначено, що ЕМП втілює принципи онтологічної концепції мистецтва пізнього М.Гайдеггера, яким обгрунтовано необхідність аналізу мистецтва в аспекті істини буття, а художнього твору - у контексті здійснення істини. Розглянуто концепцію іронії М.Кагеля у контексті теорії іронії Р.Рорті, Ж.Дерріда, Ф.Джеймсона, Ч.Дженкса. Висвітлено зв'язки між естетичними принципами постмодернізму та східними теоріями мистецтва у контексті діалогу Захід - Схід. Розкрито специфіку часопростору у постмодерністських творах відкритих форм.

  Скачати повний текст

Здійснено теоретичне осмислення національно-культурної традиції як естетичного феномена. Обгрунтовано базові принципи сучасного дослідження природи й сутності естетичного та його прояву в національно-культурній традиції. Проаналізовано зміст понять "культура", "національне", "традиція", "естетичне", "обряд" і виявлено багатоманітність прояву та конструктивну здатність естетичного в осягненні буття національно-культурної традиції. Систематизовано вітчизняний і зарубіжний досвід вивчення історичної традиції та сучасного стану естетичної реконструкції феномена національно-культурної традиції. Визначено специфіку естетизму традицій української культури та практики функціонування обрядового компонента в естетичній структурі національно-культурної традиції.

  Скачати повний текст

Розглянуто іміджмейкерство як феномен масової культури, його суть, поліфункціональність, особливості. Це явище досліджено у галузі соціальної та загальної психології, політології, маркетингу. Відзначено, що сфера культурної діяльності, мистецтва, де імідж-технології необхідні для дослідження сучасного культурно-митецького життя, потребує глибинного вивчення. Це галузь, завдяки якій розвивається сучасний арт-ринок. Особливістю цієї роботи є дослідження імідж-образу як різновиду художньої творчості. Розглянуто специфіку іміджмейкерської естетики в інформаційно-комунікативних технологіях XX ст., принципи створення та стильові особливості імідж-образу. Виявлено, що у комунікативних схемах, на яких грунтується сучасна культура, естетична виразність форми орієнтує їх зміст на привабливість споживання інформаційної складової, яка містить сучасне товарне виробництво, що доводить виконання естетичним функції замінника справжнього культурного спілкування, фактично імітуючи його.

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження експерименту як естетичного поняття (мистецького експерименту), його становлення у понятійному апараті естетики та мистецькій практиці кінця XIX - першої третини XX ст. У межах даного періоду проаналізовано два види мистецького експерименту: онауковлений та модерністський, вивчено їх філософсько-естетичну базу та естетико-художні концепції. Підгрунтям для впровадження онауковленого мистецького експерименту є філософсько-естетичні погляди позитивістів (О.Конта, І.Тена), а практичне втілення він здобув у естетико-художній концепції натуралізму Е.Золя. Філософсько-естетичну базу модерністського мистецького експерименту представлено у працях Т.Адорно, В.Беньяміна, Г.-І.Гадамера, Я.Мукаржовського, Х.Ортеги-і-Гассета, а виявився він у естетико-художніх концепціях фовізму, кубізму, футуризму, супрематизму, абстракціонізму, сюрреалізму. Відзначено, що ідея експериментування була провідною у розвитку європейського та українського мистецтва першої третини XX ст.

  Скачати повний текст

Виявлено природу символу, його когнітивні можливості та механізм функціонування в комунікативно-пізнавальній сфері соціальних систем. Розглянуто поняття "символ", "символічний текст" з використанням положень діалектичної методології, комунікативного трактування соціокультурних процесів, досліджуваних у рамках синергетичного підходу. Визначено, що символ є засобом виявлення та пізнання навколишньої дійсності, дозволяє з'ясувати внутрішню сутність тієї системи, яку він представляє, є загальнокультурною категорією і має право бути включеним до групи базових концептів синергетичної парадигми. Встановлено можливість продуктивного використання символу під час формування управлінських впливів на соціальну систему.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст