Аналізуються вихідні принципи і ключові категоріальні визначення соціально-політичного вчення марксизму в контексті основних здобутків духовного і практичного досвіду новітньої історії. З'ясовуються внутрішні вади комуністичного вчення, причини поразки реального соціалізму. Обгрунтовується принципова неспроможність марксистського гуманістичного ідеалу і розвивається альтернативне розуміння призначення людини, сенсу її життя і відповідних принципів організації суспільства. Теоретичний матеріал підпорядкований насущним проблемам сьогодення, пошуку шляхів духовного і практичного розвитку сучасного суспільства, насамперед, України. З метою досягнення максимальної об'єктивності й конкретності наукового пошуку значна увага приділена викладу методологічних засад теоретичного аналізу, а також логіці зародження та історичного генезису найбільш суттєвих зв'язків предмета дослідження.

  Скачати повний текст

На підставі порівняльного аналізу математичних і філософських знань античності проведено науково-філософський епістемологічний аналіз становлення системних підвалин філософського раціоналізму. Проаналізовано історію розвитку раціональності, починаючи від її зародження в античній математиці та філософії до занепаду класичних форм даного вчення у еліно-римський період. У процесі дослідження виявлено такі принципові положення в історії розвитку раціоналізму як перехід від емпірико-факультативної до доказової та дедуктивно-діалектичної побудови наукового знання, від дискретної математики до континуальної, а потім від класичної до математики неперервних величин. Відзначено, що перші теоретико-філософські системи наукового пізнання елеатів, Геракліта, Левкіппа - Демокріта, Сократа, Платона, Арістотеля, Епікура здійснено на підставі синтезу методів доказу та діалектики. Акцентовано увагу, що криза, по суті, виявляє факти, які не вкладаються у раніше сформовану систему принципів раціональності та потребує її перегляду й переходу на новий рівень, результатом якого є побудова нового теоретичного знання та його філософського обгрунтування.

  Скачати повний текст

З'ясовано, що середньовічна німецька містика є напрямком західно-європейського християнства, що долучається до традиції містичного осмислення трансцендентного досвіду в неоплатонізмі та ранньохристиянської релігійної філософії. Визначено, що фундаментальною ідеєю містичної антропології Мехтільди Магдебурзької та Майстра Екхарта є ствердження можливосі єднання людини з вищим началом, яке досягається апофатичним шляхом відсторонення людини від власної "людськості". Зазначено, що з огляду на певний екзистенціалізм антропологія німецьких містиків розглядає людину в цілісності її існування, розгортаючи дискурс, який за структурно-семантичними ознаками є своєрідним видом некласичного мислення, що дозволяє дослідити середньовічний німецький містицизм у контексті філософії Ф. Ніцше, М. Гайдеггера, Ж. Дерріда. Дослідження історико-філософського контексту становлення німецького середньовічного містицизму дозволило виявити характер того діалогу зі вченнями Псевдо-Діонісія Ареопагіта та Бернара Клервоського, в якому здійснювалося формування концепції Мехтільди Магдебурзької та Майстра Екхарта. Встановлено, що унікальність німецького містицизму полягає в тому, що його концептуальна система базується на принципі апофазису, який послідовно реалізується на гносеологічному, онтологічному й антропологічному рівнях. Зміст створеної таким чином "апофатичної антропології" полягає в актуалізації думки щодо відкритості людини до буття та до самої себе, в якій вона віднаходить можливість заперечення самої себе та відмови від себе.

  Скачати повний текст

Проаналізовано системи антропологічних поглядів мислителів східної патристики. Показано, що антропологія східної патристики розроблена на основі єдиної системи філософських категорій і є вченням про людську природу та два способи її існування. Людина осмислюється представниками східної патристики як створена Богом нерозривна єдність розумної, вольової, афективно-чуттєвої душі та живого тіла. Довершеність людини тлумачиться ними як богоподібність доброчесної та мудрої особистості. Відхилення від шляху духовного самовдосконалення спричиняє дезінтеграцію душі в пристрастях. Процес реінтеграції включає доброчесний праксис, природне споглядання Бога і створеного світу та містичне єднання з Абсолютом.

  Скачати повний текст

Досліджено археологію знання М. Фуко в контексті постструктуралістської філософії (Р. Барт, Ж. Бодрійяр, Ж. Дерріда, Ж. Дельоз). Проаналізовано дослідження фукольдіанської та "постфілософії" в працях вітчизняних і зарубіжних авторів. Показано специфіку методології М. Фуко, сформовану "на межі" структуралізму та постструктуралізму. Розкрито фукольдіанську археологію знання, археологічний метод і топологічно-картографічне осмислення простору в контексті постструктуралістських дискурсів Р. Барта та Ж. Дерріда (крізь концепти "гетеротопія", "годологія", "слід", "текст", "мова"), Ж. Дельоза та Ж. Бодрійяра ("зовнішнє", "згин-складка", "складка", "відмінність і повторення", "симулякр").

  Скачати повний текст

Викладено систематичну рецепцію джерел, які розкривають сутність та специфіку гуманістично-психологічних поглядів на буття людини. Розкрито головні принципи інтерпретації проблеми існування сучасного індивіда представниками гуманістичної психології. Висвітлено сутність філософсько-антропологічних та екзистенціально-феноменологічних підходів гуманістичної психології в розробці проблеми автентичного існування, самоактуалізації та самореалізації. Проаналізовано значущість та позитивний потенціал, вагомий внесок філософських ідей А. Маслоу, К. Роджерса, Р. Мея, Дж. Бюдженталя, Г. Олпорта, Ш. Бюллер, В. Франкла в розвиток гуманістичної традиції розуміння особистості. Визначено особливості та проведений компаративниий аналіз концепцій самоактуалізації та самореалізації А. Маслоу, К. Роджерса, Г. Олпорта, Ш. Бюллер, В. Франкла, Е. Фромма, що дозволило визначити погляди гуманістичних психологів на природу самоактуалізації людини як філософські ідеї, що стосуються проблеми автентичного існування.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему взаємовідношення трансцендентальної антропології та феноменологічної онтології. Висвітлено особливості розуміння людського буття в екзистенціальній, трансцендентально- та структурно-орієнтованій філософії. Під час визначення предмету та методу вчення про буття та людину з'ясовано єдність і розбіжність антропології та онтології передусім стосовно феномену людського буття, спільного для обох вчень. Розробка цієї вихідної реальності призводить до ототожнення кола значень двох теорій. Акцентування різних сторін синкретичного світу людського буття виявляє певні розбіжності обох теорій людського буття. З'ясування способів і підстав такої акцентуації для визначення буття та сутності людини надає особливої актуальності даного дослідження. Наведено смислово-життєву оцінку результатам порівняльного аналізу. З'ясовано, що тема людини не може взагалі підкорятися проблематиці існування, тому наголошено на небезпеці недалекоглядного розуміння субординації двох близьких теорій. Таке розуміння призводить до звуженого бачення людини, її цінності та продуктів її діяльності, апелює до "буттєвих", об'єктивних обставин людських вчинків, а, отже, породжує безвідповідальність і пасивність. З'ясування особливого місця та ролі знання про людину серед інших онтологічних вчень дає змогу по-новому осмислити причини і характер сучасної кризи людства.

  Скачати повний текст

Досліджено фундаментальне логічне відношення між буттям та його іншим, яке розглянуто як основу для можливого синтезу "класичної" та "некласичної" філософій. Відзначено, що відношення "буття - його інше" має прояв у системі всіх філософських категорій (всезагального - одиничного, необхідності - випадковості, єдиного - множинного, сутності - існування, суб'єкта - об'єкта). Наголошено, що зазначене відношення має прояв через відношення суб'єкт - об'єкт. Акцентовано на актуальності категорії "буття". Доведено, що логічне відношення "буття - його інше" може використовуватися як основа для синтезу класичного та некласичного філософувань. Це дозволяє розглядати історію філософії в єдності різноманіття як єдину систему.

  Скачати повний текст

Наведено результати філософської герменевтичної рефлексії щодо проблем розуміння у постуніверсалістській герменевтичній теорії, здійснено перехід від фундаментально-онтологічної до регіонально-антологічної геменевтики, що наповнюється культурним смислом, внаслідок чого виявляється множинність теоретичних герменевтик, які представляють різні культурно-онтологічні форми розуміння. Запропоновано концепцію герменевтичної культури, що обгрунтовується на підставі східнослов'янської, тобто руської герменевтики, де якісна специфіка розуміння виявляється на логіко-гноселогічному, онтологічному, феноменологічному і культурнофілософському рівнях формування герменевтичного знання. На відміну від раціоналістичної західноєвропейської герменевтики, специфіка руської герменевтики визначається як етична герменевтика.

  Скачати повний текст

Досліджено традиційні та сучасні практики інтепретації та розуміння. Охарактеризовано сучасну філософську герменевтику, яка аналізує фактичне, а не ідеальне розуміння. Проаналізовано стан сучасного етапу розвитку герменевтики, виявлено домінування прагматичного аспекту. Здійснено ретроспекцію історії герменевтики, розглянуто передумови формування "герменевтики фактичності". Розкрито герменевтичний аспект практичної філософії, визначено сутність головних понять, що характеризують "герменевтику фактичності": досвіду, факту, практики. З метою здійснення філософського осмислення спеціальних герменевтичних практик, запропоновано оригінальну типологію, в якій практики розподілено на догматичні й адогматичні. До догматичних герменевтичних практик належать юридична, теологічна та філологічна герменевтики. На відміну від догматичного, адогматичне тлумачення - тлумачення відкрите. Адогматичні герменевтичні практики подекуди не зупиняються навіть перед такою інтерпретацією, яка призводить до неузгодженості та негарантованого тлумачення. До адогматичних герменевтичних практик віднесено історичну, політичну, релігійну, економічну практики. Вони грунтуються на мовному розумінні, тому герменевтика мови, розглянута у контексті прагматики, припускає ситуативні зміни у полі значень, що призводить до дискурсивного "розширення" інтерпретаційної топіки та видозміни самих практик за допомогою "герменевтики життя", яка характеризує не академічні сфери діяльності, а повсякденні життєві ситуації. На підставі зазначеного запропоновано нову концепцію, яку можна позначити як "герменевтичний адогматичний універсалізм".

  Скачати повний текст

Досліджено історико-філософську проблему стосовно взаємозв'язку історико-філософських ідей і понять з історією лінгвістичних вчень XIX - XX ст. Значну увагу приділено теоретичним дослідженням відомого американського філософа Н.Хомського, творця генеративо-трансформаційної лінгвістики, яка значною мірою вплинула на представників різних гуманітарних дисциплін, зокрема, філософії та психології. Лінгвісти та філософи, які досліджують діяльність Хомського, а також інших західних вчених, дають змогу у новому аспекті розглянути когнітивні та світоглядні функції мови, а також дозволяють збагатити філософсько-понятійний словник

  Скачати повний текст

Досліджено гуманістичну ідею в філософії Стародавності, зокрема в філософії давніх Індії, Китаю та Греції, як форму організації гуманістичних зародків і тенденцій, які відображають відношення людини до світу, ствердження сутності та повноти її існування, прагнення самовдосконалення, самореалізації та гармонії, проблеми самообмеження та свободи. На підставі системного аналізу текстів філософських учень як відображення гуманістичних тенденцій тогочасної філософії, а також як основи формування подальших теоретичних пошуків гуманістичного спрямування, виявлено конкретно-історичний зміст гуманістичної ідеї в філософії Стародавності загалом, та специфіку тлумачення гуманістичної ідеї в автономних давньоіндійському, давньокитайському та давньогрецьмому інваріантах, яка одержує понятійне відображення в термінах "нірвана", "жень" і "атараксія". На підставі компаративного аналізу виявлено спільні та відмінні риси гуманістичного потенціалу східної та західної філософських традицій.

  Скачати повний текст

Визначено основні характеристики еволюції поняття досвіду в західних філософських системах, становлення яких спричинено впливом перетворення філософської думки у німецькому ідеалізмі у XIX - XX ст. На підставі історико-філософського топологічного аналізу основних положень стосовно досвіду, наявних у межах західної філософії від Античності до XX ст., відтворено цілісну картину передісторії та історії філософського аналізу досвіду у Канта та Гегеля, що зумовили рамки подальшої еволюції змісту поняття досвіду, визначені напруженням поміж епістемологічним і герменевтичним підходами. Установлено, що еволюція поняття досвіду відбувалася як діалектичний процес визначення досвіду у термінах фактичності й історичності в основних течіях філософії Заходу XIX - XX ст. На підставі аналізу основних рис історії поняття досвіду в західній філософії XIX - XX ст. створено концепцію еволюції цього поняття, яка узагальнює специфіку підходів до аналізу досвіду щодо філософських теорій неокантіанства, прагматизму, аналітичної філософії мови, феноменології та герменевтики, а також особливості впливу цих підходів на формування завдань сучасної епістемології, філософії мови та філософії науки.

  Скачати повний текст

Проаналізовано закономірності еволюції візантійського неоплатонізму. Відмінною рисою візантійського неоплатонізму є побудова філософської теології, ідею якої засновники візантійського неоплатонізму запозичили з системи Прокла. У межах першого кола еволюції візантійського неоплатонізму виникли три оригінальні філософські системи: антиметафізична філософія надбуття Діонісія (Філопона), філософія буття Максима Сповідника та метафізика візантійських есенціалістів VII - початку XVI ст. У 1530-ті рр. внаслідок теологічних дискусій виникла особлива форма візантійського неоплатонізму - паламізм, яка в межах власного інтенсивного розвитку пройшла три стадії еволюції, аналогічні до загального ходу еволюції класичного візантійського неоплатонізму: неоареопагітизм Палами, християнське прокліанство Каліста Ангелікуда, паламітська схоластика другої половини XIV і XV ст. Дослідження еволюції візантійського неоплатонізму дозволяє виявити конкретні форми, яких набував вплив філософії на християнську теологію на грецькому Сході в VI - XV ст.

  Скачати повний текст

Досліджено екзистенціальні ідеї у філософсько-літературній творчості В.Винниченка у контексті європейської соціальної філософії. Виокремлено основні підходи до розв'язання проблеми. Виявлено філософсько-антропологічні феномени у творчості В.Винниченка, їх розглянуто у контексті екзистенціального вчення української та світової соціальної філософії. Проаналізовано національно-екзистенційні пошуки у філософсько-літературній спадщині філософа. Здійснено історико-філософський порівняльний аналіз екзистенційного вчення В.Винниченка та Ж.-П.Сартра. Доведено, що філософські ідеї В.Винниченка виявляють себе у традиційній формі філософування - літературі, відповідають екзистенціально-кордоцентричному типу філософування, який є однією з домінант української світоглядно-філософської ментальності і потужним джерелом сучасної екзистенціальної філософії.

  Скачати повний текст

Досліджено генезу й еволюцію західноєвропейського нігілізму. Доведено, що європейський нігілізм, грунтуючись на екзистенційній ментальності, виробляє власну метафізику, яка втілює досвід людського існування. Відтворено цілісну нігілістичну парадигму у вертикальному та горизонтальному вимірах, розкрито амбівалентну суть західноєвропейського нігілізму та виявлено його позитивний зміст. Проведено історико-філософський аналіз з позицій pro et contra, що дає змогу кваліфікувати цей світоглядний феномен не тільки як прояв волі до заперечення та деструкції, але й як здійснення волі до утвердження і творення. Запропоновано тезу, що, репрезентуючи кризову свідомість, нігілізм акцентує самоподолання як основну вимогу активної життєтворчості. На підставі компаративного аналізу зроблено висновок щодо європейського грунту вітчизняного філософування, що породив самобутній тип українського ніцшеанства.

  Скачати повний текст

Простежено еволюцію змісту поняття "громадянське суспільство", розкрито зміст сучасних підходів до визначення його сутності, особливостей становлення за умов посттоталітарної трансформації. Встановлено, що головна суперечність процесів становлення інститутів громадянського суспільства в Україні полягає в невідповідності між вже набутими формами демократичного впливу громадянського суспільства на державу й їх реальним недемократичним змістом. Доведено, що теоретичне оформлення уявлень щодо громадянського суспільства та його ролі як соціального середовища особистості та суб'єкта взаємодії з державою було започатковано в епоху античності. Проаналізовано становлення та розвиток теорії громадянського суспільства домодерної, модерної та новітньої парадигм.

  Скачати повний текст

Доведено онтичний та онтологічний пріоритет людського буття перед усім іншим сущим, на конкретному кіноматеріалі засвідчено примат екзистенції перед есенцією. Описано основоположні екзистенціали людського існування - тривогу, нудьгу, страх, смерть. В процесі аналізу окремих фільмів з'ясовано, що успішний розвиток інтелекту у людини не супроводжується таким самим прогресом у моральній царині. Проблема співвідношення розуму та віри, поставлена в епіцентр мистецької рефлексії, дозволила встановити внутрішні суперечності всередині екзистенціалізму. Простежено тлумачення проблеми людського співіснування й екзистенціальної комунікації у філософії, з'ясовано чинники переформування суспільством буття індивіда. Наголошено на зв'язку свободи з відповідальністю та екзистенційним вибором у філософії та кіномистецтві. Обгрунтовано логіку звернення екзистенціалізму до проблеми історичного процесу та встановлено, що у перемозі демократичних інституцій екзистенціоналістська філософія вбачає загрозу нівелювання особистості.

  Скачати повний текст

Розкрито зміст, сутнісні ознаки й особливості системи виховання Давньої Греції, досліджено її теоретичне обгрунтування в античній філософії. Висвітлено історію зародження та розвитку античної філософії. З'ясовано, що антична філософська думка у своїй спробі збагнути сутність людини як тілесно-духовної істоти визначила виключно важливі й необхідні фактори та передумови її духовного, фізичного й особистісного розвитку, який відбувається під впливом виховного процесу. Розкрито зміст і специфіку виховних моделей, сформуваних в Афінах та у Спарті, проаналізовано їх теоретичне обгрунтування у старогрецькій філософії. Розкрито історичне значення виховних ідей античної цивілізації, зокрема, показано їх вплив на подальший розвиток світової педагогічної думки.

  Скачати повний текст

Досліджено релігійний феномен ісіхазму - містичного вчення, спрямованого на вдосконалення людини та практику богопізнання. У контексті історіософського аналізу зроблено порівняльну характеристику ідей візантійського, києво-руського та московського ісіхазму. Проаналізовано вплив ісіхазму на тип східнослов'янського філософування. Візантійський ісіхазм сформовано на грунті взаємодії патристичного богослов'я та аскетичного напрямку, що призвело до створення універсального вчення про "обожнення" людини. Перетворення досягалося шляхом містичної практики "розумної молитви", через виховання в подвижнику всеохоплюючої любові до Бога та цілого світу. Догматичним виразом прагнення людини до поєднання зі світом постав культ Св. Трійці. Давньоруський ісіхазм не став офіційною ідеологією церкви, що суттєво зменшило його вплив на культуру.

  Скачати повний текст