Досліджено археологію знання М. Фуко в контексті постструктуралістської філософії (Р. Барт, Ж. Бодрійяр, Ж. Дерріда, Ж. Дельоз). Проаналізовано дослідження фукольдіанської та "постфілософії" в працях вітчизняних і зарубіжних авторів. Показано специфіку методології М. Фуко, сформовану "на межі" структуралізму та постструктуралізму. Розкрито фукольдіанську археологію знання, археологічний метод і топологічно-картографічне осмислення простору в контексті постструктуралістських дискурсів Р. Барта та Ж. Дерріда (крізь концепти "гетеротопія", "годологія", "слід", "текст", "мова"), Ж. Дельоза та Ж. Бодрійяра ("зовнішнє", "згин-складка", "складка", "відмінність і повторення", "симулякр").

  Скачати повний текст

На базі об'єднувальної парадигми (теорії структуризації Е.Гіденса, конструктивістського структуралізму Р.Бурдьє) і розробок вітчизняних соціологів розглянуто теоретичні аспекти дослідження соціального статусу етнічної спільноти та здійснено емпіричне дослідження динаміки соціального статусу польської спільноти Житомирської області. Базуючись на новому підході до розуміння соціальної структури, що відкриває об'єднувальна парадигма, розглянуто соціальний статус комплексно, а саме: статус індивіда та групи, до якої він належить. Таким чином, продовжено традицію використання мікроаналізу, яка дозволяє розглядати динаміку соціального статусу етнічної спільноти через переміщення індивіда у площині однієї родини, що фіксується шляхом міжпоколінної зміни позиції, яку він займає у порівнянні зі своїми попередниками за такими соціальними показниками, зокрема, професією, рівнем освіти та етномовної компетенції. Узагальнення прикладів окремих переміщень двох - трьох (у деяких випадках чотирьох - п'яти) представників однієї родини фактично дає підстави робити висновки стосовно соціального просування поколінь, а отже динаміки етнічної спільноти в цілому. Результативності дослідження сприяло застосування якісної методології, зокрема, напівструктурованого глибинного інтерв'ю з використанням фрагментів автобіографій з ретроспективними моментами, методу роботи з документами, а також методу конвент-аналізу, які застосовувалися в рамках дослідницьких тактик "історія сім'ї" та "історія життя". На підставі результатів дослідження динаміки соціального статусу поляків на Житомирщині з'ясовано наявність тенденцій щодо позитивної динаміки спільноти в освітній і професійній сферах. Констатовано неможливість однозначного визначення тенденцій щодо динаміки спільноти у сфері етномовної компетенції без зазначення конкретних критеріїв. Тобто, зниження рівня володіння рідною мовою може розглядатись як позитивна тенденція, якщо базуватися на критерії рівня мобільності в суспільстві, та негативна тенденція, якщо критерієм розглядати збереження певних культурних форм, аутентичність спільноти.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний, філософсько-естетичний аналіз російського формалізму, реконструкцію процесу його виникнення, розвитку, занепаду. Вивчено історичну динаміку ідей російської формальної школи й їх вплив на світову естетичну теорію. Проведено аналіз засадничих ідей російського формалізму: співвідношення форми та змісту в художньому творі, прийому, осторонення, релятивізму, конструктивного принципу, фотогенії, повтору та ін. Досліджено динаміку ідей російського формалізму в теоретичних надбаннях Празького структуралізму. Розглянуто формалістські ідеї у кінематографі, зокрема "фотогенію", "зміщення", "семіозис", "монтаж". Досліджено тенденції вивчення методу учнями формалістів, так званими "младоформалістами". Здійснено намір реабілітувати теорію формального методу. Доведено, що російський формалізм був і залишається одним із найважливіших джерел естетичної інновативності в ситуації кардинальних соціальних і культурних змін.

  Скачати повний текст

Проаналізовано стратегії дослідження культури повсякденності. Визначено феноменологічну, соціологічну, історичну, екзистенційну школи, а також школу семіотики та структуралізму. Досліджено історико-культурний контекст формування світоглядних і філософських настанов Е. Левінаса з наголосом на роках проживання майбутнього філософа в Харкові. Реконструйовано концепцію культури повсякденності у "філософії Іншого" Е. Левінаса як мозаїчну, багаторівневу структуру, соматичний, жестовий, речовий та вербальний рівні якої впорядковуються через категорію Іншого як домінуючого елементу концепції.

  Скачати повний текст

Розглянуто еволюцію, зміст і пізнавальний потенціал просторової метафори та просторових концептів у соціальній теорії, зокрема соціології. Висвітлено підходи до подолання епістемологічної невизначеності за умов використання "просторових" понять у соціологічному теоретизуванні з метою зробити їх більш операціональними. Зроблено висновок, що метафора як інструмент пізнання властива для кожної дисципліни на етапі трансформації її предмета. В соціології цей процес має перманентний характер. Кризи теорій зумовлюють кризу "нормальних" понять і призводять до змін в усталеній метафориці. В історії соціального пізнання можна виділити періоди підйому та занепаду мегаметафор "машини", "організму", "системи", "ринку", "театру" і "простору". У різних теоріях і теоретичних моделях кожна з них має специфічну інтерпретацію. У 1980-ті рр. було запропоновано три найвідоміші соціологічні інтерпретації просторової метафори. Першою була метафора "соціального простору" у концепції П.Сорокіна, другою - феноменологічна інтерпретація (від А.Шюца до Ю.Габермаса). П.Бульс розвинув третю інтерпетацію - "конструктивістський структуралізм". "Просторова" аналогія є важливим аспектом фундаментальної проблеми інтерсуб'єктності. У контексті фенологічної концепції, є можливим здійснити опис різних субуніверсумів інтерсуб'єктивного досвіду та надати просторову інтерпретацію їх смислової структури. У даному контексті розглянуто життєсвіт поділеним на ієрархічні рівні множинних інтерсуб'єктивних і квазінтерсуб'єктивних реальностей. Значну увагу приділено можливостям, що їх надає соціологія соціальних просторів суспільства.

  Скачати повний текст

Оприлюднено новий напрям інтегративного філософського дослідження структурної методології, що синтезує принципи діалектичного методу, син- та діахронічні підходи, елементи синергетики. Встановлено, що методологія структуралізму та постструктуралізму, сформована на засадах структурної лінгвістики, є серцевиною радикального повороту від раціоналізму до ірраціоналізму в дискурсивному полі європейської культури. Проведено компаративний аналіз методології структуралізму та постструктуралізму в системі філософських принципів і категорій. Визначено перспективні напрями впровадження цієї методології в європейських, в тому числі українських дискурсивних практиках.

  Скачати повний текст

Визначено, що міфологізм - це інструмент художньої організації матеріалу та засіб виразу певних національно-культурних моделей буття. Ідейними засадами створення неоміфологічного напрямку виступили слідуючи положення: "філософія життя", інтуїтивізм, психоаналіз, структуралізм, ритуалізм, функціоналізм. Розширено практику використання міфологічної тематики в літературі. Створено новаторську форму побудови сучасного літературного твору. Доведено, що звернення сучасних митців до психоаналізу та "глибинної" психології приводить до формування характерних рис психологізму, відсутніх в міфології. В процесі моделювання неоміфологічного твору досліджено феномен містицизму. Аргументовано, що "відродження" міфу в літературній творчості ХХ ст. сприяло формуванню нової посткласичної естетики.

  Скачати повний текст

Детально проаналізовано основні тенденції розвитку французької філософії другої половини XX ст. Проаналізовано маловивчені у теорії класичної метафізики аспекти буття, розкрито зміст поняття "постсучасність". Визначено місце французького філософського вчення другої половини XX ст. у формуванні нової онтологічної парадигми. Досліджено взаємозв'язки філософської теорії даного історичного періоду з різними напрямками сучасної філософії. Доведено, що головною ознакою філософії минулого століття є визначення онтологічних положень будь-якого філософського утворення. У французькій філософії XX ст. виявлено пріоритетність вивчення питання про буття та її поєднання з онтологічною теорією, яка контамінується з одноголоссям буття, що особливо проявляється у творчості Ж.-П.Сартра, Ж.Дельоза, Ж.Дерріда, А.Бадью. На підставі результатів історико-філософського аналізу доведено, що у XX ст. на базі філософії життя та феноменології виникає оновлена онтологія, яка спочатку набуває значення "онтології суб'єктивності", а потім, під впливом психоаналізу та структуралізму перетворюється на вчення про світ, в якому не залишилося місця для суб'єкта як фундаментального поняття. Показано значний внесок у формування оновленої онтології французьких мислителей, зокрема Ж.-П.Сартра та Ж.-Ф.Ліотара.

  Скачати повний текст

Проаналізовано поетику прози В.Винниченка 1900 - 1910-х рр. з позицій структуралізму, постструктуралізму, рецептивної етики. З'ясовано особливості формування й функціонування художнього мислення прозаїка. Розглянуто концепцію людини, запропоновану письменником, структуру його творів, яка передбачає вивчення сюжетобудови, поетики деталей, розповідної структури, на кожному з яких простежено еволюцію структурних і жанрових моделей та їх концептуальне навантаження. З'ясовано взаємодію прози В.Винниченка зі стильовими течіями української літератури початку XX ст., місце його доробку серед найбільш показових явищ вітчизняного літературного контексту.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми теорії літератури та порівняльного літературознавства у їх проекції на теорію художнього перекладу. Вперше проаналізовано літературознавчі аспекти художнього перекладу в контексті основних наукових парадигм XIX - XX ст. Здійснено огляд інтерпретаційних стратегій художньої літератури в контексті теорій і концепцій психолінгвістики, психоаналізу, міфопоетики, герментевтики, формалізму, структуралізму, семіотики, деконструктивізму та в аспекті сучасних ірраціональних підходів (інтуїтивізму, феноменології, імагології, метафорології, теорії ігор). Основну увагу акцентовано на проблемах специфіки та динаміки розвитку даних парадигм, їх співіснування та взаємовпливів. Обгрунтовано твердження, що кожен з інтерпретативних підходів - це інша самобутня модальність, інший принцип систематизації матеріалу, тому залежно від обраного методу необхідно здійснювати переорієнтацію цілої системи. На підставі результатів дослідження літературознавчих концепцій підтверджено можливість використання методологій перекладання як моделей інтерпретації та виявлено, що зсуви у літературознавчих метасистемах, генеровані перекладацьким мисленням, пов'язані з перенесенням акцентів з парадигм, орієнтованих на зміст, на парадигми, орієнтовані на процес як можливий погляд на сфери мистецтва.

  Скачати повний текст

Вперше в українському літературознавстві створено теоретичний і практичний проект психоісторії української літератури на базі синтезу класичного психоаналізу й традиційної герменевтики, аналітичної психології, метафізики, семіології, психопоетики, феноменології, структуралізму, компаративістики та гендерного підходу. Розкрито сутність категорії психоісторичності на базі структурно-генетичного аналізу художнього твору, згідно з яким текст і літературний процес функціонують у цілісній кодовій структурі, позначеній іменами Батька та Матері. Обгрунтовано теорію коду як концептуальну ідею для розуміння механізмів розгортання літературного процесу та форм його деформації за умов колоніалізму. Розроблено класифікацію новітньої української літератури. У психоісторію української літератури закладено базові засади психосемантики - пошуки втраченої національної мужності, цілісним проявом якої є головне герменевтичне коло - "архетип Котляревського - архетип Шевченка" як основа психологічної динаміки. Виявлено, що головне герменевтичне коло передбачає структуризацію історії української літератури як спільності національних кіл, об'єднаних єдиною метафізичною метою, що визначає код історії української літератури. Доведено, що модерністську епоху формує деконструкція класичних національних кіл і меланхолійний суб'єкт творчості. Встановлено, що найбільш проблематичним етапом психоісторії є перехідна епоха, з яким пов'язана історична розв'язка як спосіб залучення до оновленого літературного процесу. Наведено результати психоаналізу сучасної літературної ситуації постколоніалізму. Здійснено прогнозування і визначено перспективи розвитку українського літературного процесу.

  Скачати повний текст

Досліджено найбільш впливові сучасні теорії синтезу - теорію структурації Е. Гідденса, конструктивістський структуралізм П. Бурдьє, морфогенетичну теорію М. Арчер - і онтологічні засади, на яких має базуватися теорія синтезу структури й агентності, щоб уникнути тих проблем, з якими стикались її попередники, та бути більш евристично потужними для аналізу актуальних соціальних проблем. Висвітлено поняття агентності й агента, проаналізовано принципи дуальності та дуалізму, реінтерпретовано процес взаємодії структури й агентності на підставі аналізу понять морфогенезу, структурації, габітусу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості становлення основних ідей та ролі контексту у формуванні структуралізму. Виявлено характер еволюції концепції структуралізму як провідного чинника формування структуралістської методології. Розглянуто структуралістський підхід у контексті сучасних гуманітарних методологій. Обгрунтовано методологічний потенціал ідей структуралізму у сфері соціально-гуманітарних досліджень за доби глобалізації, оскільки тенденція до структуризації пізнавального матеріалу є головною рисою структуралізму. Розглянуто структуралістську методологію у сукупності здійснених за допомогою підходу практик в історичному, еволюційно-концептуальному й соціокультурному аспектах, а також позитивний досвід застосування структуралістської методології в різних сферах гуманітарного знання, що дозволило обгрунтувати її евристично-пізнавальний потенціал. Виявлено, що методологічна спільність різноманітних напрямків структуралізму представлена подібністю принципів в уявленнях про поняття структури та способи її визначення. Спільною рисою методологічних підходів є єдність проблемного поля дослідження з базовими поняттями (структурою, епістемою, симулякром).

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено питання формування інвестиційної політики та створення основ управління інвестиційними процесами на етапі виходу економіки України з рецесії. Розроблено наукові основи економічної політики, що сприяють підвищенню інвестиційної привабливості. Розкрито особливості системи управління економікою перехідного періоду за наявності корупції та тіньового сектора. Запропоновано методологію та концепцію інвестиційної та структурної політики й управління інвестиційними процесами з урахуванням глобалізації. Вони базуються на точках зростання економіки, політиці структуралізму і створенні центрів залучення капіталів. Розроблено пропозиції щодо покращання становища на фондовому ринку та підвищення економічної безпеки. Сформульовано принципи моделювання управління інвестиційною діяльністю на регіональному, мікро- та макрорівнях.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади управління інституціональним розвитком Державної митної служби України як інституту державної служби. Розроблено науково-прикладні підходи, моделі, технології, що забезпечують практичне використання одержаних результатів. Установлено багатовимірність, багатогранність, комплексність, складність і динамічну еволюційність методологічної бази дослідження. З'ясовано доцільність застосування під час дослідження процесу інституціоналізації трьох аналітичних підходів, а саме: соціологічного інституціоналізму, соціокультурної парадигми та структуралізму. Визначено функції та ознаки митної служби як інституту державної служби, установлено етапи її інституціоналізації. Розроблено модель управління інституціональним розвитком Державної митної служби України. Доведено, що митна служба - комплексний багаторівневий державний інститут, який доцільно досліджувати за трьома рівнями, а саме: особистісним, нормативним, структурним, технічним. З застосування соціокультурного підходу розроблено оригінальні методики оцінки соціального потенціалу митної служби, запроваджені до процесу управління персоналом і спрямовані на оптимізацію управління модернізацією Державної митної служби України.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему концептуалізації розуміння соціального пріоритету як рушійної сили складної нелінійної соціальної системи. Виявлено гносеологічні функції вивчення феномену соціальних пріоритетів. Створено несуперечливу методологію вивчення соціальних пріоритетів, що використовує потенціал феноменологічної та комунікативної філософії, структуралізму, постструктуралізму, варіантів системного аналізу й історичної соціології. Запропоновано просторову теоретичну модель вивчення соціальних пріоритетів. Розроблено додаткові аспекти бачення комунікативної теорії, орієнтовані на епістемологічний вимір. Визначено особливості переломлення західних соціальних пріоритетів в українській системі світосприйняття. Здійснено прогноз можливості використання теорії соціальних пріоритетів для соціально-політичного коригування.

  Скачати повний текст

Об'єкт дослідження – відеоігри як канал масової комунікації. Мета наукового дослідження – визначити специфіку, типологію та способи застосування відеоігор у галузі соціальних комунікацій. Методи дослідження. Для систематизації теоретико-методологічних засад аналізу відеоігор та визначення дефініцій використовувалися описовий, порівняльний, історико-типологічний методи, метод контент-аналізу та семантичної кореляції. Для характеристики технологічної специфіки й особливостей сучасного функціонування відеоігор як каналу масової комунікації, опису структурних одиниць та жанрової типології відеоігор, визначення основних жанрів та жанрової домінанти – методи аналогії, екстраполяції аналізу та синтезу, застосовані на основі підходів структуралізму, що дозволяє розглядати комунікацію як систему операцій зі знаками, які забезпечують соціальну взаємодію для «конструювання соціальної реальності» (К. Леві-Стросс). Серед теорій аналізу масовокомунікаційних явищ використано семіотичну теорію, згідно з якою комунікаційні одиниці розглядаються через метод інтерпретації. Для аналізу ролі біхевіористських теорій та нейронауки у моделюванні впливу відеогри на аудиторію серед теорій масової комунікації обрано теорію використання та задоволення. SWOT-аналіз використано для визначення переваг та проблем, пов'язаних із застосуванням рекламної техніки – едвергеймінг. Аналіз етичної складової рекламних та PR-практик здійснено на основі авторської методики Ю-Кай Чоу «Окталайзис». Світові тенденції розвитку індустрії відеоігор розглянуто шляхом аналізу показника – кількість завантажень відеоігор з онлайн-сервісу цифрового поширення комп'ютерних ігор та програм «Steam». Для отримання та систематизації даних було використано REST API (Steam Web API 7) – веб-інтерфейс, який дає можливість одержати доступ до бази даних для збору інформації про профілі користувачів та завантажені ігри. За допомогою цього методу було одержано інформацію про 108,7 млн облікових записів «Steam» та 15606 ігор з інформацією про вікові обмеження, кількість користувачів кожної з ігор, середній час, проведений у грі, та жанр.Незважаючи на стрімкий розвиток світової індустрії відеоігор та зростання їх затребуваності в різних сферах людської діяльності (освіта, туризм, оборона, медіа, реклама, масова культура) у вітчизняній науці знайдемо тільки поодинокі праці на цю тему, на відміну від зарубіжних досліджень (США, Корея, Велика Британія, Німеччина, Швейцарія). Теоретичне значення даної дисертації полягає у створенні системи, яка б унаочнювала специфіку, типологію та способи застосування відеоігор у галузі соціальних комунікацій. Отримані наукові результати є новими; такими, що розширюють знання про нові медіа, нові інформаційно-комунікаційні технології, сприяють збагаченню традиційних форм, методів та підходів до вивчення соціальних комунікацій, роботи з масовою свідомістю в цифровому просторі. Інтеграція знань про відеоігри у сферу соціальнокомунікаційних досліджень має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Використання потенціалу відеоігор як рекламного майданчика, дослідження ефективності гейміфікації для формування когнітивних, емоційних та соціальних мотиваторів у внутрішньокорпоративних комунікаціях, впливу на поведінку людини в цілому, дозволять результативно застосовувати комунікаційний потенціал відеоігор у рекламних та PR-практиках. Внесок автора полягає у комплексному й системному дослідженні відеоігор в системі соціальних комунікацій, розробці типології реклами у відеоіграх, визначенні жанрової домінанти відеоігор, а також винаході експрес-методу прорахунку індексу високої споживчої лояльності мультимедійним інформаційним продуктом, який належить до методів діагностики ставлення клієнтів до продуктів компанії.Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення та висновки дисертації можуть бути використані у науково-дослідній сфері для подальшого наукового дослідження комунікаційного та технологічного потенціалу відеоігор в галузі соціальних комунікацій; створення ефективних гейміфікаційних стратегій при вирішенні комунікаційних завдань у різних сферах людської діяльності; у навчальному процесі для підготовки фахівців у галузі реклами та зв'язків із громадськістю. Наукові результати дослідження можуть бути застосовані під час викладання теоретичних та практичних дисциплін для студентів спеціальностей «Журналістика», «Реклама та зв'язки із громадськістю». Новітність нововпроваджуваного зумовлена утворенням системного підходу, що унаочнює специфіку, типологію та способи ефективного застосування відеоігор для вирішення комерційних та суспільноважливих проблем в різних сферах людської діяльності на сучасному етапі.^UThe object of the research is video games as a channel of mass communication. The goal of the research is to determine the specifics, typology and ways of using videogames in the field of social communications.Theoretical relevance of the thesis research is that it created a system that characterizes the specifics, typology and methods of video games usage in the field of social communications. The received scientific results are new; such as expanding knowledge about new media, new information and communication technologies, contribute to the enrichment of traditional forms, methods and approaches to the study of social communications, work with mass consciousness in digital spaceThis theoretical and practical results can be used in research area for further scientific developing, also the use of communication and technological potential of video games in the field of social communications to create effective gameplay strategies in solving communication problems in various spheres of human activities, as well as in the educational process of training specialists in the field of advertising and public relations. The scientific results of the research can be applied during lectures, laboratory and practical classes on the disciplines "Modern communication technologies in advertising and public relations", "Practice of advertising and PR-activities", in the special course "Theory of video games".

Мета дослідження – на підставі історико-філософського матеріалу у межах спадщини Г.-Ґ. Ґадамера, Ж. Дерріда, П. де Мана обґрунтувати й доказати наукову гіпотезу, згідно якої герменевтичний потенціал деконструкції розкривається у межах простору «мова – текст – інтерпретатор» у вигляді комплементарної спрямованості інтерпретації (розуміння/викриття), що веде до збагачення критичної складової гуманітарного знання.Об'єкт дослідження – філософська спадщина Г.-Ґ. Ґадамера, Ж. Дерріда, П. де Мана у горизонті сучасної історико-філософської проблематики.Предмет дослідження – топологічні, змістовні, методологічні аспекти герменевтичного потенціалу деконструкції у межах спадщини Г.-Ґ. Ґадамера, Ж. Дерріда, П. де Мана.Методологія та методика дослідження. Методологія, що використана у дисертації, походить від принципів історичності, компаративності, комплементарності. Предметно-концептуальне історико-філософське обґрунтування й доказ наукової гіпотези про герменевтичний потенціал деконструкції шляхом артикуляції його топологічних, змістовних, методологічних аспектів здійснювався з використанням можливостей феноменології, структуралізму, діалектики, компаративістики тощо.За допомогою феноменології здійснена, по-перше, розмітка простору «мова – текст – інтерпретатор», де відбувається реалізація герменевтичного потенціалу деконструкції, по-друге, дескрипція поняттєвого апарату герменевтики (мова, текст, письмо, інтерпретація, герменевтичне коло тощо) та деконструкції (письмо, інтертекстуальність, доповнення, розрізнення, слід тощо). За допомогою структуралізму, по-перше, артикульована низка бінарних опозицій: «текст / інтерпретація», «цілісність / плюралістичність», «мова / письмо», «сліпота / прозріння», по-друге, побудована архітектоніка дисертаційної роботи, яка структурно складається з трьох концептуальних блоків: у першому розглядаються ключові питання герменевтики тексту, у другому – ключові питання деконструкції тексту, у третьому – можливості поєднання герменевтики та деконструкції. За допомогою діалектики вдалось встановити ключові протиріччя між герменевтикою та деконструкцією у питаннях інтерпретації, логоцентризму, деструкції історії онтології тощо. За допомогою компаративістської методології здійснено порівняння поглядів Г.-Ґ. Ґадамера та Ж. Дерріда, П. де Мана та Ж. Дерріда, П. де Мана та М. Бахтіна тощо.Наукова новизна дисертаційної роботи.Вперше: на підставі комплексного історико-філософського аналізу спадщини Г.-Ґ. Ґадамера, Ж. Дерріда, П. де Мана здійснено обґрунтування й доказ наукової гіпотези про герменевтичний потенціал деконструкції у топологічному, змістовному, методологічному аспектах; через усвідомлення впливу філософської герменевтики Г.-Ґ. Ґадамера та деконструкції Ж. Дерріда на літературно-критичні погляди П. де Мана у позначених межах встановлений топос розкриття герменевтичного потенціалу деконструкції – «мова – текст – інтерпретатор», де еврістичності набуває концепт інтерпретації; через артикуляцію концептуально-методологічних складових герменевтики Г.-Ґ. Ґадамера (мова, текст, письмо, читання тощо) та деконструкції Ж. Дерріда (письмо, інтертекстуальність, доповнення, розрізнення тощо) виокремлені змістовні ознаки інтерпретації – посередництво, ентелехійність, діалогічність, з одного боку, та спрямованість до іншого, плюралістичного, прихованого, з другого, які набувають творчого поєднання у П. де Мана у комплементарності розуміння та викриття; ґрунтуючись на аналізі полеміці П. де Мана з поглядами Ж. Дерріда, М. Бахтіна, Ф. Ніцше, М. Бланшо, Р.М. Рільке тощо показано, що методологічною основою герменевтичного потенціалу деконструкції виступає інтерпретаційна процедура подвійної деконструкції (або деконструкції деконструкції), через яку висвітлюються критичні аспекти осягнення текстів у концептуальних межах опозиції «сліпота / прозріння».Набули подальшого розвитку: методологічні можливості поєднання герменевтики та деконструкції у напрямках критичного осягнення текстів та соціокультурного діалогу;Уточнено: місце інтерпретації у контексті герменевтики Г.-Ґ. Ґадамера, деконструкції Ж. Дерріда, герменевтичної деконструкції П. де Мана.Сфера – навчальний процес.^UThe aim of the research based on historical-philosophical material in frames of heritages of H.-G. Gadamer, J. Derrida, P. de Man to substantiate and prove the scientific hypothesis, according to which hermeneutic potential of deconstruction discovers in frame of semiotic space ‘language – text – interpretator' as complementarian intention of interpretation (understanding / disclosure), that leads to saturation of critical measuring of humanitarian knowledge.The object of research is philosophical heritages of H.-G. Gadamer, J. Derrida, P. de Man in the horizon of contemporary historical-philosophical problematics.The subject of research is topological, content, methodological aspects of hermeneutic potential of deconstruction in frames of heritages of H.-G. Gadamer, J. Derrida, P. de Man.Methodology of research, that used in the thesis, based on principles of historicity, comparability, complementarity. Subject-conceptual historical philosophical substantiating and proving of the scientific hypothesis about hermeneutic potential of deconstruction the way articulation of its topological, content, methodological aspects is carried on using possibilities of phenomenology, structuralism, dialectics, comparative analysis etc.Using possibilities of phenomenology, firstly, markup of semiotic space ‘language – text – interpreter' as a space of realization of hermeneutic potential of deconstruction is carried on, secondly, description of concept thesaurus of hermeneutic (language, text, writing, interpretation, hermeneutic circle etc.) and deconstruction (writing, intertextuality, supplement, difference, trace etc.) is explicated.Using possibilities of structuralism, firstly, some binary oppositions: ‘text / interpretation', ‘wholeness / plurality', ‘language / writing', ‘blindness / insight' are articulated, secondly, architectonics the thesis, which consists of three conceptual parts is built: the first part contains key problems of hermeneutic of text, the second part contains key problems of deconstruction of text, the third part contains possibilities of conjunction of hermeneutic and deconstruction.Using dialectics, key antinomies between hermeneutic and deconstruction in limits of interpretation, logocentrism, destruction of history of ontology are articulated.Using comparative methodology, comparing of views of H.G. Gadamer and J. Derrida, P. de Man and J. Derrida, P. de Man and M. Bakhtin etc. are carried on.Scientific novelty of the thesis.For the first time: on the basis of the complex historical-philosophical analysis of heritage of H.-G. Gadamer, J. Derrida, P. de Man substantiating and proving of the scientific hypothesis about hermeneutic potential of deconstruction in topological, content and methodological aspects are carried on; based on realization of influence of philosophical hermeneutic of H.-G. Gadamer and deconstruction of J. Derrida on literary-critical views of P. de Man the topos of discovering of hermeneutic potential of deconstruction – ‘language – text – interpreter' and heuristic measuring of concept of interpretation are set; based on articulation of conceptual-methodological parts of hermeneutic of H.-G. Gadamer (language, text, writing, reading etc.) and deconstruction of J. Derrida (writing, intertextuality, supplement, difference etc.) content sings of interpretation – mediation, entelechy, dialogicality, on the one hand, and intention to another, plural, covering, on the other, which gaining heuristic compounding in activity of P. de Man as complementarity of understanding and disclosure are done; based on analysis of polemics of P. de Man with views of J. Derrida, M. Bakhtin, F. Nietzsche, M. Blanchot, R.M. Rilke etc., showed that methodological foundation of hermeneutic potential of deconstruction is interpretative procedure of double deconstruction (or deconstruction of deconstruction) and thereby critical aspects of comprehension of texts in conceptual frames of opposition ‘blindness / insight' are clarified.Get further development:– methodological possibilities of compounding of hermeneutic and deconstruction in directions of critical comprehension of texts and social-cultural dialogue.Specified:– the place of interpretation in the context of hermeneutic of H.-G. Gadamer, deconstruction of J. Derrida, hermeneutic deconstruction of P. de Man.Sphere - educational process.

Беручи віддалено початок у структуралізмі, який розглядав чарівну казку з погляду персонажної системи, ґендерне казкознавство зароджується у 1970-хх та ставить перед собою принципово нові питання. Структурний підхід не мав на меті встановити ґендерні особливості чи класифікувати персонажів та їх особливості за ґендером. Втім, саме структуралізм розпочинає розгляд чоловічої, жіночої та нейтральної казки. Хоча й останні два типи перебували на периферії дослідження тривалий час, із 1970-хх років ситуація змінюється, і такі дослідники як Еллі Кьонгас-Маранда, Бенгт Хольбек, Ізабель Кардігос,Крістіна Бакхілега, Кей Стоун та інші змінили напрям казкознавчих студій. Вони концентруються на жіночих персонажах, розглядають нейтральну казку, а також порушують ряд істотно нових питань, пов’язаних як із ґендерною репрезентацією персонажної системи, так і з проблематизацією ґендеру як такого, ґендерної репрезентації та стереотипізації у чарівних казках.Це дослідження пропонує поглянути на українську чарівну казку через призму ґендерного казкознавства та комбінує цей дискурс із структурноритуальним підходом. У дослідженні виділяємо категорію андрогінності як ґендерно-функціональну категорію. Оскільки чарівна казка містить у собі залишки ритуалів та часто ілюструє обряди переходу, особлива вага удослідженні приділяється категорії лімінальності як маркеру андрогінності. Лімінальність співіснує із сакральним, і в контексті цього дослідження сакральне дорівнює лімінальному.^URooting remotely in structuralism that examined fairy tale from a personage system point of view, Gender Studies on fairy tales starts in 1970-ss and poses fundamentally new questions. Structural approach did not aim to define gender-based peculiarities or to classify personages and their specifics according to their gender. However, it was structuralism that started considering male, female, and neuter tales. Despite two last types have been on the periphery of research for a long time, the situation has changed in 1970-ss, and such researchers as Elli Köngas-Maranda, Bengt Holbek, Isabel Cardigos, Christina Bacchilega, Key Stone, and others changed thedirection of Fairy Tale Studies. They focus on female characters, examine neuter tale, as well as rise a set of fundamentally new questions related to both gender representation of personage system and problematizing gender itself, gender representation and stereotypes in fairy tales.This research suggests looking at Ukrainian fairy tales through the scope of Gender Studies of Fairy Tales and combines this discourse with structural-ritual approach. In the research we highlight the category of androgyny as gender-functional category. Since fairy tale contains remnants of rituals as well as often reflects rites of passage, the research pays close attention to the category of liminality as a marker of androgyny. Liminality co-exists with sacral, and in a context of the research sacral is equated with liminal.