Розглянуто нову методику профілактики наркотичних проблем серед молоді, її методологічну схожість і відмінності з методами рольових ігор і психодрамою. Визначено, що методика "Життєві ситуації" є методом активного навчання і здійснює корекційний вплив на особистість підлітка. Це дозволило пояснити механізми, які забезпечують ефективність методики в галузі профілактики вживання тютюну, алкоголю та нелегального розповсюдження наркотиків.

Освещены вопросы психодинамической терапии, индивидуальной психологии А.Адлера, аналитической психологии К.Г.Юнга, психодрамы, клиент-центрированной психотерапии К.Роджерса, гештальттерапии, биоэнергетического анализа, когнитивной психотерапии, их теория, генезис, механизмы. Изложены общие стратегии и отображены этапы психотерапевтического консультирования. Описаны вербальные и невербальные средства психотерапевтической работы. Аргументированы этические принципы психотерапевта.

Рассматриваются культурологические, эстетические и художественные проблемы ХХ столетия в контексте мировой культуры. Анализируется дифференциальная культурология как методологическая парадигма, изображение в системе философской рефлексии. Раскрываются особенности культуры тоталитарных обществ, роль в ней идеологии, а также дана характеристика соцреализма и посткоммунизма в контексте традиций тоталитаризма. Исследуется проблема психодрамы художественного образа в техносфере, компьютерного романтизма как эстетической реальности, моды как культуротворчества. Особое внимание уделено вопросам эстетосферы моды и дизайна. Подчеркивается, что дизайн и мода в контексте культуры ХХ в. по-особенному выявили свои глубинные закономерности формообразования. Изобразительный и вербальный архетипы культуротворчества здесь наиболее выражают свою синтетическую природу эйдетического, ноологического постижения мира.

Розглянуто психодраматичний метод як каталізатор розвитку самоактуалізації учнів, вплив дефіциту йоду в питній воді на захворювання щитовидної залози населення Глибоцького району Чернівецької області. Проаналізовано діяльність міжнародних природоохоронних організацій у Карпатах на прикладі ініциативи Карпатського Екорегіону, сучасний стан систем водопостачання та водовідведення м.Новоселиця, туризму на Буковині. Розкрито деякі аспекти рекреаційної спеціалізації АР Крим.

Рассмотрены психодраматический метод как катализатор развития самоактуализации учеников, влияние дефицита йода в питьевой воде на заболевания щитовидной железы населения Глибоческого района Чернивецкой области. Проанализированы деятельность международных правоохранительных организаций в Карпатах (на примере инициативы Карпатского Экорегиона), современное состояние систем водоснабжения и водоотвода г.Новоселица, туризма на Буковине. Раскрыты некоторые аспекты рекреационной специализации АР Крым.

Висвітлено етичні засади формування особистості практичного психолога. Розглянуто міфодизайн як засіб соціальної взаємодії, а також етнічну ідентичність як детермінанту мотивації соціальної активності. Проаналізовано психологічні проблеми інноваційної діяльності педагогів за умов реформування системи освіти. Розглянуто особливості психологічної готовності особистості до професійно-управлінського самовизначення, а також формування системи керівних кадрів сфери виробництва. Описано метод психодрами в психологічній літературі, розглянуто психологічні критерії зрілої особистості.

Освещены этические основы формирования личности практического психолога. Рассмотрены мифодизайн как средство социального взаимодействия, а также этническую идентичность как детерминанту мотивации социальной активности. Проанализированы психологические проблемы инновационной деятельности педагогов в условиях реформирования системы образования. Рассмотрены особенности психологической готовности личности к профессионально-управленческому самоопределению, а также формирования руководящих кадров сферы производства. Описан метод психодрамы в психологической литературе, рассмотрены психологические критерии зрелой личности.

Рассмотрены вопросы использования психодрамы в индивидуальной психотерапии. Освещена история развития психодрамы и монодрамы, проанализированы её истоки, в частности венский период творчества городского и фабричного врача Я.Л.Морено. Описана эволюция монодрамы в историческом, философском и культурном (театральном) контексте. Значительное внимание уделено вопросам философии и антропологии Я.Л.Морено. Приведены рекомендации по овладению вариантов психодраматических техник для метода монодрамы.

Розкрито проблеми забезпечення професійної підготовки психологів-практиків з використанням методу активного соціально-психологічного навчання. Увагу приділено окремим прийомам даного методу, зокрема, процесуальній діагностиці під час психокорекційного діалогу, психоаналізу семантики висловлювань учасників психокорекційної групи. Розглянуто психодраму як прийом психокорекції та запобігання синдрому професійного вигоряння.

Раскрыты проблемы обеспечения профессиональной подготовки психологов-практиков с использованием метода активного социально-психологического обучения. Уделено внимание отдельным приемам данного метода, в частности, процессуальной диагностике во время психокоррекционного диалога, психоанализу семантики высказываний участников психокоррекционной группы. Рассмотрена психодрама как прием психокоррекции и предупреждения синдрома профессионального выгорания.

Розкрито теоретичні засади психокорекції та психологічного консультування. Висвітлено основні принципи та напрями психологічної допомоги, проаналізовано методичні прийоми різних її видів. Наведено інформацію про гештальттерапію Ф.Перлза, психодраму Я.Морено, психотехніки біхевіористичного напряму та техніки транзактного аналізу.

Раскрыты теоретические основы психокоррекции и психологического консультирования. Освещены основные принципы и направления психологической помощи, проанализированы методические приемы разных ее видов. Приведена информация о гештальтерапии Ф.Перлза, психодраме Я.Морено, психотехниках бихевиористического направления и техниках транзактного анализа.

Розкрито сутність управлінського потенціалу як ресурсу управлінських можливостей людини, здатність конкретної особи до здійснення управлінських дій та управлінської діяльності в цілому. Розглянуто структуру управлінського потенціалу, яка включає мисленнєві, організаторські, комунікативні здібності й особистісні риси. Виявлено психологічні риси управлінців, які стосуються їх особистісних властивостей (тест Кеттелла) й акцентуацій характеру. Проаналізовано основні проблеми, що виникають в діяльності управлінців. Виокремлено основні риси високо- та малопродуктивних управлінців. Запропоновано тренінг з розвитку управлінського потенціалу, який містить різні техніки: психодраму, арттерапію, нейролінгвістичне програмування. Показано ефективність тренінгу у різних вікових і професійних групах управлінців.

З позицій системного підходу щодо діагностики порушення сексуального здоров'я досліджено ефективність різних психотерапевтичних методик (тілесно-орієнтованої терапії, гештальт-терапії, психодрами, трансактного аналізу) стосовно корекції сексуальної дезадаптації подружньої пари. Розроблено метод інтегративної гештальт-терапії на основі інтеграції технік та прийомів вказаних психотерапевтичних методів. Метод інтегративної гештальт-терапії застосовано у процесі лікування 150 подружніх пар, у яких спостерігалися різні дезадаптивні форми порушення сексуального здоров'я (соціокультурна, дезінформаційно-оціночна, сексуально-еротична, комунікативна), що дало змогу досягти високого та стійкого терапевтичного ефекту.

Вперше до наукового обігу введено поняття "життєдіяльність дитини молодшого шкільного віку, яка пережила розлучення". Виділено й охарактеризовано суспільно-діяльнісний та індивідуально-психічний її рівні. Цілісно розглянуто подію розлучення як динаміку негативних явищ (дестабілізація емоційних стосунків між подружжям, напружені батьківсько-дитячі взаємини до та після розлучення). Досліджено соціальну ситуацію розвитку молодших школярів після розлучення (частоту та характер взаємин між членами неповної сім'ї, вибір і тривалість дружніх стосунків з однокласниками), їх учбову (рівень успішності, негативні чиники впливу) та позашкільну діяльність. Проаналізовано психологічні зміни в особистості дітей, які пережили розпад сім'ї (виразність і стійкість емоційних переживань, ставлення до батьків). Показано відмінності у життєдіяльності молодших школярів залежно від тривалості часового проміжку після розлучення батьків. Розроблено й апробовано психокорекційну програму надання таким дітям психологічної допомоги. Проаналізовано психологічні особливості розвитку особистості дитини у сім'ї після розлучення батьків. Визначено деструктивні чинники взаємин між подружжям та їх вплив на особистість дитини, а також соціальні умови сприятливого перебігу її адаптації до нових стосунків з батьками у неповній сім'ї.

Проаналізовано психологічні наслідки дестабілізації емоційних стосунків між батьками для дитини, узагальнено соціально-психологічний досвід життєдіяльності дитини у неповній сім'ї. З'ясовано, що розлучення батьків обумовлює появу деструктивних почуттів (провини, невпевненості у собі, тривожності, боязкості), які діти переживають протягом тривалого часу після розлучення. Доведено можливість зменшення їх негативного впливу на особистість молодшого школяра шляхом проведення психокорекційної роботи з використанням когнітивно-поведінкового підходу з елементами арт-, казко- й ігротерапії, психодрами та психогімнастики.

Наведено характеристику сім'ї як інституту соціального виховання. Досліджено вплив християнства на формування в українців високоморальних сімейних цінностей. Показано значення родинних традицій і морального виховання як факторів духовного розвитку сім'ї. Розглянуто соціально-педагогічні проблеми сучасної молодої сім'ї. Розкрито можливості використання методу психодрами з метою корекції дестабілізації сімейних стосунків. Проведено дослідження функціональної неадекватності сім'ї як фактора посилення явища бездоглядності та безпритульності дітей. Висвітлено уявлення сучасної молоді про сім'ю. Розглянуто педагогічні праці А. Макаренка, Я. Коменського та В. Сухомлинського про сімейне виховання, показано значення даного чинника у формуванні особистості дитини, її фізичного та духовного розвитку. Проаналізовано особливості етноестетичного виховання дітей в українській родині. Досліджено вплив духовного розвитку сім'ї на процес соціалізації курсантської та студентської молоді. Обгрунтовано теоретичні засади формування морально-вольових якостей особистості засобами фізичної культури та спорту.

Дана характеристика семьи как института социального воспитания. Исследовано влияние христианства на формирование у украинцев высокоморальных семейных ценностей. Показано значение семейных традиций и морального воспитания как факторов духовного развития семьи. Рассмотрены социально-педагогические проблемы современной молодой семьи. Раскрыты возможности использования метода психодрамы с целью коррекции дестабилизации семейных отношений. Проведено исследование функциональной неадекватности семьи как фактора, способствующего возникновению явления беспризорности детей. Освещены представления современной молодежи о семье. Рассмотрены педагогические труды А. Макаренко, Я. Коменского и В. Сухомлинского о семейном воспитании, показано значение данного фактора в формированиии личности ребенка, его физического и духовного развития. Проанализированы особенности этноэстетического воспитания детей в украинcкой семье. Исследовано влияние духовного развития семьи на процесс социализации курсантской и студенческой молодежи. Разработаны теоретические основы формирования морально-волевых качеств личности средствами физической культуры и спорта.

Висвітлено ступінь включення поетики творів Маро Дука до грецького літературного контексту останньої третини ХХ ст., розглянуто ознаки жіночого письма в її романах і проаналізовано моделі літературного фемінізму в романах Маро Дука. Визначено основні характеристики творів письменниці у контексті постмодерністського дискурсу, розглянуто інтертекстуальні зв'язки романів з творами світової літератури. Проаналізовано композицію романів, які побудовані за принципом психодрами, коли композиційною домінантою усіх романів стає психодраматична вистава, яка призначена для подолання протагоністами в процесі творчості їх страхів і комплексів Едіпа та Електри, що становлять проблемно-тематичний центр психодрами. Решта складових частин романів коментують, доповнюють, аналізують зміст психодраматичних постановок, побудованих за канонами класичної психодрами з використанням психо-драматичних технік: "обмін ролями", "рольове переживання", "дзеркало", "дублювання". Аналіз просторово-часових координат творів також свідчить про домінування психологічного виміру в побудові романів Маро Дука.

Освещены положения психодинамической теории, основные методики в системе активного социально-психологического обучения (АСПО). Приведены стенографические материалы непосредственного процесса глубинно-психологической коррекции (ГПК), проводимой Т.С. Яценко. Внимание уделено разнообразным приемам ГПК, в частности, психоанализу комплекса тематических рисунков, психокоррекционной работе с использованием предметных моделей и неавторских рисунков, анализу семантики высказываний, психодраме, топологической модели. Предложены рисунки участников Авторской школы.

Освещены положения психодинамической теории, основные методики, используемые в системе активного социально-психологического обучения. Проанализированы функционально-структурные особенности целостного феномена психики, использования невербальных упражнений в глубинной психокоррекции (ГПК). Раскрыта методология взаимосвязей сознательного и бессознательного в контексте проблемы адаптации субъекта к социуму. Внимание уделено разнообразным приемам ГБК, в частности: психоанализу комплекса тематических рисунков, психокоррекционной работе с использованием предметных моделей и неавторских рисунков, анализу семантики высказываний, психодрамы, топологическим моделям.

Описана разработанная система терапии лиц с высоким риском аутоагрессивного поведения, работа которых связана с опасностью. Предложенная система терапии включала в себя использование фармакотерапии и психотерапии (индивидуальной, групповой и семейной) в сочетании с физиотерапией. В групповой психотерапии использовался психодинамический, психодраматический и арт-подход. В процессе работы сформировалось 2 группы сравнения. Первая получала систему терапии (фармако-, психо- и физиотерапию), вторая группа получала фармако- и физиотерапию без психотерапии. Эффективность разработанной системы терапии оценена по результатам динамики согласно клиническим шкалам HAM-D, HAM-A, CGI-S и CGI-I. Доказано, что предложенная система терапии более эффективна, чем использование фармако- и физиотерапии без психотерапии.

Розкрито потенціал театрально-ігрової діяльності в навчальному процесі для розвитку пізнавального інтересу, поглиблення та зміцнення знань, а також соціального розвитку школярів, зокрема удосконалення їх соціально-комунікативних вмінь і навичок. Запропоновано варіанти використання театральних методів і прийомів під час вивчення предметів гуманітарного циклу: "Мистецтво", "Художня культура" (IX - XI клас), історія (V - VIII клас), українська та зарубіжна література. Окреслено найважливіші умови використання театральних методів під час вивчення навчальних дисциплін. Визначено три основні види театрально-ігрових методів, які використовуються у процесі вивчення навчальних дисциплін, а саме: театральні ігри, що наближаються, насамперед, до етюдного методу (їх можливості розкрито в соціоігровій педагогіці В. Букатова та О. Єршової); театрально-імпровізаційна гра, яка будується на ідеях спонтанності психодрами (соціограми); театралізація навчального матеріалу на основі розробленого сценарію (уроки-спектаклі, елементи театралізації на уроках, у позакласній роботі з предмета тощо). Зазначено, що театральні ігри формують волю, активність, самостійність, збагачують почуття, надають можливість пережити радість від пізнання власних сил, сприяють соціальній адаптації, підвищенню самооцінки.

Раскрыт потенциал театрально-игровой деятельности в учебном процессе для развития познавательного интереса, углубления и укрепления знаний, а также социального развития школьников, в частности совершенствование их социально-коммуникативных умений и навыков. Предложены варианты использования театральных методов и приемов при изучении предметов гуманитарного цикла: "Искусство", "Художественная культура" (IX - XI класс), история (V - VIII класс), украинская и зарубежная литература. Определены важнейшие условия использования театральных методов при изучении учебных дисциплин. Определены три основных вида театрально-игровых методов, используемых в процессе изучения учебных дисциплин, а именно: театральные игры, приближающиеся, прежде всего, к этюдному методу (их возможности раскрыты в социоигровий педагогике В. Букатова и А. Ершовой); театрально-импровизационная игра, которая строится на идеях спонтанности психодрамы (социограммы); театрализация учебного материала на основе разработанного сценария (уроки-спектакли, элементы театрализации на уроках, во внеклассной работе по предмету и т.д.). Отмечено, что театральные игры формируют волю, активность, самостоятельность, обогащают чувства, дают возможность пережить радость познания собственных сил, способствующих социальной адаптации, повышению самооценки.

The article deals with the potential of dramatic and entertainment activity in educational process for development of cognitive interest, deepening and strengthening of knowledge, and also social development of schoolchildren,in particular improvementof their social-communicative skills and abilities. Alternatives of usage of dramatic methods and techniques in studying of the humanities are suggested.

Розглянуто актуальні питання підготовки фахівців-психологів у галузі консультативної роботи, психокорекції та психотерапевтичної допомоги особистості. Обгрунтовано можливості розвитку та вдосконалення з метою адаптації до конкретних вимог підготовки фахівців навчальної програми "Психодраматичний кіносемінар", яка розподілена на чотири блоки: аналітичний цикл, міжособистісні та родинні стосунки, психіатрично-пропедевтичний цикл. Проаналізовано проблему психоемоційної неготовності консультанта до професійної діяльності через відсутність досвіду та невідпрацьованість у ході індивідуальної чи групової психотерапії власних психологічних проблем і невротичних реакцій.

Рассмотрены актуальные вопросы подготовки специалистов-психологов в области консультативной работы, психокоррекции и психотерапевтической помощи личности. Обоснованы возможности развития и улучшения с целью адаптации к конкретным требованиям подготовки специалистов учебной программы "Психодраматический киносеминар", которая разделена на четыре блока: аналитический цикл, межличностные и семейные отношения, психиатрически-пропедевтический цикл. Проанализирована проблема психоэмоциональной неготовности консультанта к профессиональной деятельности через отсутствие опыта и неотработаность в ходе индивидуальной или групповой психотерапии собственных психологических проблем и невротических реакций.

Розглянуто тренінг з розвитку управлінського потенціалу, який містить елементи нейролінгвістичного програмування, психодрами й арттерапії. Показано, що специфіка застосування тренінгу залежить від особистісних рис управлінців. Подано результати кореляційних зв'язків між психотехніками, що застосовувалися у тренінгу, з особистісними особливостями учасників груп.

Рассмотрен тренинг по развитию управленческого персонала, который содержит элементы нейролингвистического программирования, психодрамы и арттерапии. Показана зависимость специфики использования тренинга от личностных свойств управленцев. Приведены результаты корреляционных связей между психотехниками, которые использовались в тренинге, с личностными свойствами участников групп.

The article describes the training on developing administrative potential, which contains some elements of the neurolinguistic programming, psychodrama and art therapy. It is proved, that the specifics of applying the training depend on individual features of an administrator. The author presents some results of correlation between psychotechniques that were used during the training and individual features of groups members.

Розкрито завдання перцептивного тренінгу як різновиду соціально- психологічного тренінгу, спрямованого переважно на корекцію Я-образу. Розглянуто основні компоненти психологічного змісту навчання в межах перцептивного тренінгу. Відповідно до психологічного змісту визначено етапи перцептивного тренінгу. Акцентовано увагу на застосуванні методів перцептивного тренінгу: бесіди, психомалюнку, рольової гри, групової дискусії, психодрами. Висвітлено методи оцінки результатів перцептивного тренінгу.