Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030 + Р415.202.1

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж23985 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Подано матеріали ретроспективного аналізу інформації про цироз печінки, його трактування та класифікації в минулому. Опубліковано нову класифікацію цирозу печінки, створену авторами на основі результатів комплексного клініко-лабораторного та інструментального обстеження гепатобіліарної, інших органів травної системи (стравоходу, шлунка, підшлункової залози, тонкої та товстої кишок), шкіри, кістково-суглобової та м'язової, серцево-судинної, дихальної, нервової, сечовидільної, а також крові та імунної систем, дослідження низки інтегративних показників метаболічного гомеостазу 2501 хворого (25,3 % жінок, 74,7 % чоловіків віком від 18 до 86 років), проспективного спостереження за ними впродовж 2005 - 2013 років у Львівському регіональному гепатологічному центрі. Класифікація передбачає врахування етіології хвороби, оцінки стану печінки, виникнення синдромних чи нозологічних синтропій з ко- та поліморбідністю, ускладнень, стадії цирозу, варіанта перебігу та встановленого за авторською програмою функціонального класу цирозного хворого, який дозволяє встановити його тяжкість і визначити прогноз.

Мета дослідження - вивчити розподіл пацієнтів з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) на групи ризику (A, B, C, D) залежно від генетичних і фенотипічних факторів. У 59 хворих на ХОЗЛ оцінювалися тяжкість бронхообструкції; тяжкість задишки (mMRC); вплив ХОЗЛ на самопочуття і повсякденне життя (CAT); кількість загострень за останній рік; стаж куріння, визначався сироватковий рівень альфа-1-антитрипсину (ААТ) і генотипування S- і Z-дефіцитних алелів ААТ. Пацієнти були розподілені по стадіях і групам ХОЗЛ. Продемонстровано залежність тяжкості перебігу від генотипу ААТ, сироваткової концентрації ААТ і стажу паління. Проведено паралелі в оцінці тяжкості перебігу за стадіями ХОЗЛ і за групами ризику прогнозу загострень. Висновки: розподіл пацієнтів ХОЗЛ на клінічні групи дозволяє більш достовірно оцінити тяжкість перебігу та прогноз захворювання. Зниження продукції ААТ, обумовлене як генетичною схильністю, так і курінням, спостерігалося у пацієнтів з вищим ризиком загострень ХОЗЛ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.144-52

Рубрики:

Пошкодження шкіри і слизових

Шифр НБУВ: Ж23985 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідити вікові аспекти та річні хроноритми частоти виникнення гострого панкреатиту (ГП) серед населення Північної Буковини. Досліджено історії хвороби 402 хворих з діагнозом ГП. Встановлено, що у віковій групі 18 - 35 років ГП у 5,67 разу частіше реєструвався в чоловіків, ніж у жінок; у віковій групі 36 - 60 років превалював у чоловіків (у 1,61 разу), а після 60 років, навпаки, в 1,51 разу частіше реєструвався в жінок. Середній вік жінок, хворих на ГП, по всій вибірці достовірно вищий порівняно з чоловіками. Оцінка річної частоти госпіталізації хворих показала, що серед чоловіків максимальний пік реєстрації хворих на ГП припадав на липень - зростання на 57,14 % у порівнянні із середньомісячним показником; ще три підйоми спостерігалися впродовж вересня - жовтня, березня та січня. У жінок наявний пік у червні - липні, проте максимальне зростання частоти реєстрації ГП спостерігається в листопаді, в інші періоди року піки практично не виражені. Висновки: чоловіки віком до 60 років у 2,24 разу частіше хворіли на ГП, ніж жінки, проте у віці після 60 років жінки випереджали чоловіків. Максимальний пік захворюваності серед чоловіків спостерігався в липні і ще три підйоми у вересні - жовтні, березні та січні, тимчасом як у жінок піки захворюваності спостерігалися в червні - липні та в листопаді.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.77-3 + Р62-320 + Р628.063

Рубрики:

Пошкодження черепа, головного мозку та його оболонок

Невропатологія

Вегетативні неврози (вегетативна дистонія). Вегетативна дисфункція

Шифр НБУВ: Ж23985 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6 + Р410.030

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж23985 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Синдром подразненого кишечнику (СПК) - актуальна медико-соціальна проблема, клініко-епідеміологічні особливості якої продовжують уточнюватися. Мета роботи - аналіз клініко-епідеміологічних даних пацієнтів із СПК Донбаського промислового регіону. Обстежено 136 пацієнтів із СПК 2-х великих клінік м. Донецьк, клінічні критерії яких відповідали "Римським критеріям - III" (2006 р.). Результати обстеження показали, що в Донбаському промисловому регіоні від СПК страждають пацієнти працездатного віку - 35 - 45 років, серед яких жінок більш ніж у 2 рази більше, ніж чоловіків. Серед жінок переважає СПК із закрепами, серед чоловіків - СПК з діареєю. У цілому поширеність клінічних форм у міру зменшення розподіляється так: СПК із запорами - 38,2 %, СПК з діареєю - 30,1 %, СПК змішаного типу - 25,0 %, СПК недиференційованого типу - 6,7 %. СПК часто поєднується з функціональною патологією ШКТ і нерідко супроводжує різні органічні захворювання.

Ендотеліальна дисфункція (ЕД) - найважливіший фактор ушкодження судинної стінки й розвитку цереброваскулярної патології. Найбільш значущими механізмами формування ЕД є оксидативний стрес, негативний вплив ангіотензину II типу (АГТII), запалення в стінках судин. Мета роботи - вивчення процесів формування ЕД під впливом хронічного стресу (ХС). Обстежено 160 машиністів магістральних локомотивів, яких розподілили на 5 груп залежно від стажу роботи й віку. Для порівняння обстежено 100 добровольців, робота яких не пов'язана з впливом стресу. Стан стресорних систем оцінювали за вмістом у крові кортикотропін-релізинг гормону (КРГ), адренокортикотропного гормону (АКТГ), кортизолу (Кр), кортикостерону (Кс), адреналіну (А) і АГТII. Ступінь ЕД визначали за вмістом у крові ендотеліну I. Вплив ХС супроводжується етапної реакцією з боку центральних і периферичних ланок стресорних систем. Початок дії стресорних стимулів характеризується активацією стресорних систем, що супроводжується зростанням вмісту в крові КРГ, АКТГ, Кр і Кс. Через 5 - 7 років настає період адаптації, що характеризується зниженням рівня АКТГ, Кр, Кс в крові, але високими показниками КРГ і А. Третій період, дезадаптація (після 15 - 17 років впливу ХС), супроводжується повторним і стійким зростанням вмісту в крові АКТГ, Кр, Кс. Ознаки формування ЕД виявлено на всіх етапах впливу ХС. У перші 15 - 17 років дії стресорних стимулів основну роль у пошкодженні ендотелію судин, імовірно, відіграє активація симпатоадреналової системи, про що свідчать статистично значущі високі концентрації в крові гормонів кори надниркових залоз: Кр, Кс і А. Надалі до цього процесу приєднується ренін-ангіотензин-альдостеронова система, активація якої супроводжується статистично значущим зростанням у крові АГТII.

Мета роботи - вивчення впливу поєднаної патології (хронічної серцевої недостатності (ХСН) та негоспітальної пневмонії (НП)) на фізичний, психічний стан пацієнта та на його самопочуття за допомогою запитальників "Шкала оцінки НП", CapSym-12, SF-36. Обстежено 146 хворих з НП, середній вік обстежених 56 років, 66 (46,3 %) чоловіків і 78 (53,4 %) жінок. Хворих розподілено на 3 групи: 1 група - пацієнти з НП із супутньою ХСН (n = 77), 2 група - пацієнти з НП без ХСН (n = 39), 3 група - пацієнти із ХСН без НП (n = 30). Динаміку скарг обстежених оцінювали через 48 - 72 год і 7 днів від початку лікування. Хворі на НП із супутньою ХСН мають гірші показники якості життя у порівнянні з пацієнтами контрольних груп. Під час оцінки якості життя пацієнтів виявлено, що на тлі покращання клініко-лабораторних показників паралельно спостерігається відновлення показників якості життя. Висновки: результати проведених досліджень свідчать, що ХСН негативно впливає на клінічний перебіг і прогноз хворих з НП та збільшує ризик несприятливого кінця захворювання. Використання методик оцінки якості життя хворих надає змогу краще зрозуміти стан здоров'я пацієнта та розробити методи запобігання його погіршенню.

Обсуждена проблема принципа симметрии в клинической практике. Принцип симметрии играет определяющую роль в выявлении новых знаний в медицине и построении на их основе фундаментальных законов о природе человека в его здоровье и болезни, является основой установления систематических отношений между ними. Показаны примеры осевой (зеркальной), центральной, поворотной, переносной и иных видов симметрии. На примерах показано значение принципа симметрии в научных исследованиях и работе врача. Знание принципа симметрии способствует его осознанному использованию, расширяет представление о болезни, подходах к ее диагностике и лечению.

Представлено клінічний випадок пацієнта з ідіопатичною легеневою артеріальною гіпертензією - рідкісним і тяжким хронічним захворюванням з несприятливим прогнозом. Описано алгоритм діагностики захворювання відповідно до процесу прийняття рішень у клінічній практиці. Підкреслюється необхідність широкого проведення диференційної діагностики в разі вираженої задишки у вікових пацієнтів, особливо коли інтенсивність задишки непропорційна тяжкості основного захворювання серця або легень і якщо звичайна терапія не дає очікуваного ефекту. Рання діагностика ідіопатичної легеневої артеріальної гіпертензії життєво важлива в сучасній терапії з метою покращання якості та тривалості життя таких пацієнтів. У результаті проведеного лікування в пацієнта вдалося досягти істотного клінічного покращання: зменшення виразності симптомів, підвищення толерантності до фізичних навантажень за тестом із 6-хвилинною ходьбою, зменшення функціонального класу серцевої недостатності, поліпшення прогнозу.

На підставі даних вітчизняної та зарубіжної літератури систематизовано відомості про особливості метаболічного синдрому та його компонентів. Описано основні причини та наслідки синдрому, зокрема наявність взаємозв'язку між артеріальною гіпертензією, інсулінонезалежним цукровим діабетом, ожирінням та дисліпідемією, що сприяє більш ранньому розвитку цереброваскулярних захворювань, а також особливості порушення функцій ендотелію судин головного мозку за наявності метаболічного синдрому.

Проаналізовано стан проблеми періопераційних кардіальних ускладнень, систематизовано діагностичні алгоритми та шкали оцінки кардіального ризику, підсумовано рекомендації щодо застосування кардіотропних засобів у періопераційному періоді.

Розглянуто новітні медичні технології та біоетичні підходи в стоматологічній науці і в клінічній практиці в контексті переходу від нозоцентричної до екоцентричної медицини. Сформульовано основні принципи та структурні елементи комплексного підходу у використанні традиційно-класичних та новітніх неінвазивних медичних технологій. Визначено основні переваги неінвазивних методів як найбільш відповідних екології людини, а також принципи їх раціонального використання в напрямку створення надійних і безпечних медичних технологій, оцінки їх можливих негативних наслідків як до, так і в процесі їх впровадження. Обгрунтовано необхідність антропоекологічного моніторингу здоров'я населення в різних регіонах з метою оцінки бажаних і небажаних змін у процесі життєдіяльності, які є результатом впливу на людину чинників природного й соціального середовища.

Мета роботи - вивчення стану прооксидантної та антиоксидантної систем у легенях морських свинок у пізній період формування експериментальної моделі бронхіальної астми (БА). Експериментальні дослідження проводились на морських свинках, поділених на 5 груп: I група - контрольна, II - тварини на 5-у добу експерименту, III - 19-а доба розвитку БА, IV - 26-а доба і V - 33-я доба модельованого процесу. Група раннього періоду охоплювала тварин на 5-у та 19-у добу експерименту. Пізнього - морських свинок на 26-у та 33-ю добу БА. Експериментальну модель БА відтворювали на морських свинках за методом В. І. Бабича (1979). Стан вільнорадикального окиснення ліпідів у легенях визначали за вмістом дієнових кон'югатів за методом В. Г. Гаврилова, М. І. Мишкорудної (1989) і малонового діальдегіду - за методом Е. Н. Коробейникової (1989). Ступінь активності антиоксидантного захисту оцінювали за вмістом ферментів - супероксиддисмутази за методом R. Fried (1975), каталази за методом R. Holmes, C. Masters (1970) та глутатіонпероксидази за методом О. Г. Архипової (1988). Встановлено поступове інтенсивне зростання продуктів перекисного окиснення ліпідів - дієнових кон'югатів та малонового діальдегіду, особливо виражене на 33-ю добу експерименту. Виявлено зниження активності супероксиддисмутази, каталази та глутатіонпероксидази в легенях морських свинок у пізній період формування експериментальної БА (26-а і 33-я доба). Висновки: одержані результати свідчать про порушення балансу прооксидантної та антиоксидантної систем, яке виявляється посиленням синтезу вільних радикалів на тлі пригнічення компенсаторних реакцій.

Мета роботи - вивчити окремі показники гемостазу та фібринолізу у хворих з ішемічною хворобою серця (ІХС) та супутньою симптоматичною артеріальною гіпертензією (АГ). Під спостереженням перебувало 48 осіб, з них 23 страждали від атеросклерозу коронарних артерій із клінікою ІХС (перша група), у 25 було діагностовано ІХС із симптоматичною АГ (друга група). Для хворих на ІХС характерне помірне підвищення активності системи згортання крові за рахунок зниження рівня природного антикоагулянту антитромбіну III на тлі зниження фибринолітичного потенціалу (пригнічення активаторів плазміногену й наростання інгібіторних властивостей крові). Висновки: АГ, що супроводжує ІХС, істотно не впливає на порушення активності гемостазу й фібринолізу.

Цель исследования - проведение сравнительной оценки кровообращения функционального значения у пациентов с постоянными кардиостимуляторами в раннем послеоперационном периоде в разных классах продолжительности QRS-комплекса. Обследовано 114 пациентов (56 женщин, 58 мужчин) в возрасте 70 лет с установленными электрокардиостимуляторами (ЭКС) в режимах стимуляции VVI/VVIR (40 пациентов), DDD/DDDR (26 пациентов) с АВ-блокадой и отдельно с синдромом слабости синусового узла (СССУ) (34 пациента), с кардиоресинхронизирующей терапией (14 пациентов). До установки ЭКС и в раннем послеоперационном периоде (3 - 5-й день после имплантации) оценивали уровни систолического и диастолического артериального давления; частоту сердечных сокращений спонтанного и стимулированного ритма; продолжительность QRS-комплекса; фракцию выброса левого желудочка, конечно-диастолический объем и конечно-систолический объем, толщину межжелудочковой перегородки и задней стенки левого желудочка, размеры левого и правого предсердий, а также правого желудочка. Продолжительность стимулированного QRS-комплекса измерялась в отведениях II, V5, V6 с последующим выбором максимального измеренного. По полученным данным оценивали также изменение (прирост в процентах) продолжительности QRS-комплекса после установки ЭКС в разных режимах стимуляции, причем у пациентов с СССУ в режимах стимуляции DDD/DDDR отдельно на эпизодах предсердной стимуляции и предсердно-желудочковой стимуляции. Пациенты были распределены на 3 класса продолжительности стимулированного QRS-комплекса: класс 1 - до 120 мс, класс 2 - 120 - 150 мс, класс 3 - более 150 мс. Установлено, что функциональные показатели кровообращения в раннем послеоперационном периоде после имплантации ЭКС во всех режимах стимуляции определяются классом продолжительности QRS-комплекса и прогрессивно изменяются при увеличении последнего. Выводы: продолжительность QRS-комплекса может быть эффективной мерой контроля постоянной электрокардиостимуляции и учитываться вне зависимости от режима.

Мета роботи - вивчити можливість диференційної діагностики судинних аномалій у дітей шляхом гістологічного й імуногістохімічного досліджень експресії маркерів Ki-67 і GLUT-1 у біоптатах видалених тканин. Проведено гістологічне та імуногістохімічне дослідження з визначенням експресії маркера проліферації білка Ki-67 і білка-транспортера глюкози GLUT-1 у тканинах судинних утворень різних локалізацій, видалених шляхом висічення в межах здорових тканин в умовах загального знеболювання у 34 дітей віком від 1 міс до 3 років. У фазі проліферації індекс проліферативної активності ендотеліальних клітин склав 9,8 %, у вогнищах інволюції - 2,3 % та 0,6 % - у судинних мальформаціях. Позитивна мембранна й часткова цитоплазматична реакція білка-транспортера глюкози GLUT-1 відзначалася у всіх гемангіомах незалежно від фази розвитку та була негативною в ендотеліальних клітинах мальформацій. Висновки: патоморфологічна картина мальформацій істотно відрізняється від такої в гемангіом. Під час проведення морфологічної діагностики патологічних утворень судинного генезу в дітей у складних випадках реакція на білок GLUT-1 може слугувати диференціальною імуногістохімічною ознакою відмінності дитячих гемангіом і мальформацій, а в комплексі з Ki-67 - фаз розвитку гемангіом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.133.1 + Р457.343.1

Рубрики:

Пухлини молочних (грудних) залоз

Операції на молочних (грудних) залозах

Шифр НБУВ: Ж23985 Пошук видання у каталогах НБУВ