Наведено результати філософсько-освітнього осмислення метатеорії поглядів Г. Сковороди. Показано значення даної метатеорії як феномену національного духу українського народу, його ментальності та самоідентифікації, філософсько-освітньої та ціннісно-орієнтаційної точок духовної опори й однієї зі світоглядних філософських систем світового масштабу. Розглянуто метатеорію поглядів Г. Сковороди як "трисонячну єдність" - цілісну концепцію життєвого світу людини в осмисленні та перетворенні у контексті персоналізму, екзистенціалізму, антропології, праксеології. Розкрито націєцентричний світогляд українського мислителя, що детермінує відповідний тип освіти та виявляється у свободі самовираження; у пошуках щастя, істини, себе; у русі до самоідентифікації, який проходить через самозаглиблення, самопізнання, "вслуховування в себе". Простежено взаємозв'язки філософсько-освітніх ідей мислителя, кінцевим результатом яких є людина, здатна знайти шлях до конституювання сродності практично у всезагальній формі. Есхатологічні мотиви філософсько-освітніх поглядів Г. Сковороди розкрито за допомогою методологічного принципу антиципації. Роздуми про сенс життя трактовано у контексті світлої апокаліптичності, яка виступає першим ахетипом української ідеї та культури. Досліджено генезу самоідентифікації особистості на шляху до її національного самовизначення. Розкрито погляди Г. Сковороди щодо проблеми ментальності українського народу. Проведено концептуальний аналіз філософських ідей Г. Сковороди в освітньо-філософському просторі. Проаналізовано чинники, які обумовлюють нестабільність у людських стосунках і породжують проблеми відчуження, дроблення особистості, девіантної поведінки.

  Скачати повний текст

Розкрито значення Я-концепції особистості у контексті підготовки майбутнього фахівця у галузі практичної психології. Виявлено показники й особливості Я-концепції особистості студентів у процесі навчання у вузі. Обгрунтовано можливість гармонізації Я-концепції особистості на основі активізації у студентів процесів самопізнання, самоаналізу та саморегуляції. Сформульовано теоретичні положення, що лежать в основі формування позитивної Я-концепції особистості майбутніх практичних психологів, а саме: орієнтація на цінність особистісного досвіду як важливого компонента змісту освіти, активізація суб'єктності як умова становлення зрілої особистості, стимуляція осмисленого учіння у навчальній діяльності, реалізація суб'єкт-суб'єктної взаємодії викладачів і студентів у навчально-виховному процесі. Створено та апробовано концептуальну психолого-педагогічну модель особистісної підготовки майбутніх практичних психологів, яка включає систему організації роботи щодо гармонізації Я-концепції особистості майбутніх практичних психологів.

  Скачати повний текст

Дисертація є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми творчого саморозвитку майбутніх фахівців дошкільної освіти в культурно-освітньому просторі педагогічного коледжу. У Вступі обґрунтовано актуальність і ступінь дослідження проблеми, сформульовано об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів. В першому розділі ‒ «Теоретичні засади творчого саморозвитку майбутніх фахівців дошкільної освіти в культурно-освітньому просторі педагогічного коледжу» ‒ розкрито феномен творчого саморозвитку майбутніх фахівців дошкільної освіти, з'ясовано сутнісні характеристики дефініцій «розвиток», «саморозвиток», «творчість», «творчий саморозвиток», «культурно-освітній простір» та на основі цього визначено сутність поняття «творчий саморозвиток майбутніх фахівців дошкільної освіти» як вид творчої діяльності суб'єк-суб'єктної орієнтації, спрямований на самопізнання в процесі професійної підготовки, самовдосконалення та творчу самореалізацію в процесі взаємодії з вихованцями та забезпечує формування позитивної Я-концепції дітей дошкільного віку. Розглянуто сутність, структурні компоненти та складові творчого саморозвитку майбутніх фахівців дошкільної освіти, проаналізовано проблему культурно-освітнього простору, визначено принципи організації та характеристики культурно-освітнього простору в педагогічному коледжі. Також теоретично обґрунтовано технологію творчого саморозвитку майбутніх фахівців дошкільної освіти в культурно-освітньому просторі педагогічного коледжу, яка складається з блоків: цільового, представленого метою та завданнями творчого саморозвитку майбутніх фахівців дошкільної освіти, нормативною базою дослідження; методологічного, складовими якого є концептуальні підходи та принципи організації процесу творчого саморозвитку майбутніх фахівців дошкільної освіти; процесуального, який визначив змістовне й організаційне забезпечення процесу творчого саморозвитку майбутніх фахівців дошкільної освіти на мотиваційно-цільовому, організаційному та рефлексивно-творчому етапах творчого саморозвитку; діагностично-рефлексивного, до складу якого увійшли компоненти, критерії, показники та рівні, діагностичний інструментарій процесу творчого саморозвитку майбутніх фахівців дошкільної освіти. У другому розділі ‒ «Експериментальна перевірка технології творчого саморозвитку майбутніх фахівців дошкільної освіти в культурно-освітньому просторі педагогічного коледжу» ‒ здійснено аналіз стану творчого саморозвитку здобувачів в педагогічних закладах освіти, описано реалізацію технології творчого саморозвитку майбутніх фахівців дошкільної освіти в культурно-освітньому просторі педагогічного коледжу; доведено ефективність запропонованої технології творчого саморозвитку майбутніх фахівців дошкільної освіти в культурно-освітньому просторі педагогічного коледжу. Визначено критерії й показники рівнів творчого саморозвитку майбутніх фахівців дошкільної освіти, які необхідні для проведення констатувального та формувального експериментів: мотиваційно-ціннісний (позитивна мотивація до саморозвитку; система ціннісних орієнтацій; розвинена емоційна сфера), світоглядно-особистісний (система знань про творчість, творчий саморозвиток на рівні понять та категорій; сформований гуманістичний світогляд; розвинене критичне мислення), діяльнісно-креативний (здатність застосовувати творчі здібності в педагогічній діяльності, прагнення до самоосвіти і саморозвитку, готовність до виховання творчих здібностей у дітей).Практичне значення одержаних результатів полягає в упровадженні в освітній процес закладу фахової передвищої освіти технології творчого саморозвитку майбутніх фахівців дошкільної освіти в єдності її структурних і функціональних компонентів; розробці методики психолого-педагогічного діагностування рівнів творчого саморозвитку майбутніх фахівців дошкільної освіти; оновленні змісту навчальних дисциплін за циклом професійної підготовки здобувачів освіти в розрізі таких тем: «Творчий саморозвиток майбутніх фахівців дошкільної освіти: теоретико-методологічні аспекти», «Мотивація досягнення як задоволення внутрішньої потреби особистості у творчому саморозвитку», «Культурно-освітній простір у процесі інтерактивної взаємодії суб'єктів навчання»; доповненні змісту завдань педагогічної практики здобувачів; розробці та впровадженні спецкурсу вибіркового освітнього компоненту «Теорія та практика творчого саморозвитку фахівців дошкільної освіти» та комплексу практичних завдань для розвитку творчого потенціалу майбутніх фахівців дошкільної освіти (педагогічні задачі, вправи з використанням педагогічних ситуацій, тренінгові завдання для творчого розвитку); підготовці методичних рекомендацій для викладачів, керівників-методистів практики та здобувачів освіти «Творчий саморозвиток майбутніх фахівців дошкільної освіти в культурно-освітньому просторі педагогічного коледжу».^UThe Introduction substantiates the relevance and degree of research of the problem, formulates the object, subject, purpose, hypothesis, tasks, and research methods, reveals the scientific novelty, practical significance of the work, provides information on testing and implementation of the results. In the first section – «Theoretical principles of creative self-development of future preschool education specialists in the cultural and educational space of pedagogical college» ‒ the phenomenon of creative self-development of future preschool education specialists is revealed, the essential characteristics of definitions «development», «self-development», «creativity», «creative self-development», «cultural and educational space» and on this basis the essence of the concept of «creative self-development of future professionals» in preschool education, as a type of creative activity of subjective orientation, aimed at self-knowledge in training, self-improvement and creative self-realization in interaction with students and ensures the formation of a positive self-concept of preschool children. The essence, structural components and components of creative self-development of future specialists of preschool education are considered, the problem of cultural and educational space is analysed, the principles of organization and characteristics of cultural and educational space in pedagogical college are defined. The technology of creative self-development of future specialists of preschool education in the cultural and educational space of the pedagogical college is also theoretically substantiated. It consists of the blocks: task-oriented, represented by the purpose and objectives of creative self-development of future specialists in preschool education, the regulatory framework of the research; methodological, which includes conceptual approaches and principles of organizing the process of creative self-development of future professionals in preschool education; procedural, which determined the substantive and organizational support of the process of creative self-development of future specialists in preschool education at the motivational-direction, organizational and reflexive-creative stages of creative self-development; diagnostic-reflexive, which includes components, criteria, indicators and levels, diagnostic process tools of creative self-development of future professionals in preschool education. In the second section –«Experimental testing of technology of creative self-development of future preschool education specialists in the cultural and educational space of pedagogical college» ‒ the efficiency of the proposed technology of creative self-development of future preschool education specialists in the cultural and educational space of the pedagogical college is proved. Criteria and indicators of levels of creative self-development of future specialists of preschool education, which are necessary for an ascertaining and formative experiments: motivational-value (positive motivation for self-development; system of value orientations; developed emotional sphere), worldview-personal (system of knowledge about creativity, creative at the level of concepts and categories; formed humanistic worldview; developed critical thinking), activity-creative (ability to use creative abilities in pedagogical activities, self-education and self-development drive, readiness to raise children's creativity). The practical significance of the obtained results lies in the introduction into the educational process of the institution of higher education of the technology of creative self-development of future specialists of preschool education in the unity of its structural and functional components; development of methods of psychological and pedagogical diagnosis of levels of creative self-development of future specialists in preschool education; updating the content of academic disciplines in the cycle of professional training of higher education students in the context of the following topics: «Creative self-development of future preschool education professionals: theoretical and methodological aspects», «Motivation to achieve as meeting the intestinal necessity of the individual in creative self-development», «cultural and educational space in the interactive reciprocity process in subjects of study»; supplementing the content of the tasks of pedagogical practice of applicants; development and implementation of a special course of the selective educational component «Theory and practice of creative self-development of preschool education specialists» and a set of practical tasks for the development of creative potential of future preschool education specialists.

У дисертації вперше представлено наукове осмислення теоретичних і методичних засад формування соціальної успішності підлітків у діяльності учнівського самоврядування. Здійснено психолого-педагогічний аналіз проблеми формування соціальної успішності підлітків у діяльності учнівського самоврядування, уточнено сутність понять: «соціальна успішність» як особистісної характеристики, яка передбачає достатній рівень володіння соціальною інформацією, оптимістичні соціальні уявлення, уміння налагоджувати комунікацію і працювати в команді на спільний результат, наявність позитивного досвіду протистояння труднощам і негативним впливам та здатність до самостійних і відповідальних рішень в ситуаціях непевної повсякденності; «формування соціальної успішності підлітків» як діалогова взаємодія суб’єктів освітнього процесу, результатом якої є інтеріоризація соціально схвалюваних уявлень про успіх, розвиток оптимістичного світобачення та вольової сфери, вироблення мотивації досягнень, виховання впевненості у власних можливостях досягнення цілей (позитивна Я-концепція) й спрямованості на саморозвиток, розширення соціальної компетентності; «формування соціальної успішності підлітків у діяльності учнівського самоврядування» визначається як партнерська взаємодія педагогів і підлітків щодо набуття ними ключових життєвих навичок та компетентностей у просторі діяльності учнівського самоврядування, яке створює умови для самовиховання, самоорганізації, самоуправління, самоконтролю, самооцінки, самодіяльності, самореалізації, самовдосконалення підлітків і сприяє досягненню ними особистісних, професійних та соціальних цілей. Узагальнено основні наукові погляди провідних вітчизняних та зарубіжних учених на трактування соціальної успішності особистості й встановлено, що досліджувана проблема є актуальною та недостатньо розробленою у сучасних умовах розвитку освітнього процесу.Охарактеризовано основні психофізіологічні особливості підліткового віку та його сенситивність в контексті формування соціальної успішності у діяльності учнівського самоврядування. Зокрема, визначено, що підлітковий вік є періодом, який характеризується перехідним етапом від дитинства до дорослішання та проявляється інтенсивними фізичними, психічними, соціальними змінами, які впливають на особистісний розвиток, самопізнання, самооцінку, самовизначення, соціалізацію, прагнення до інновацій; збагачення духовного світу; поява почуття дорослості та прагнення до його визнання; чутливість до засвоєння правил, цінностей, способів існування; самостійність та незалежність; здатність ставити мету, складати план дій та підібрати засоби його реалізації; самосвідомість та саморефлексія; зацікавленість іншими, аналіз дій, переживань, почуттів та думок оточуючих. Сенситивність даного віку щодо формування соціальної успішності зумовлена інтегративним поєднанням інтенсивного розвитку та прагненнями до незалежності, самоусвідомлення, самореалізації, бажання приймати рішення та самопрояву.Досліджено особливості досвіду роботи закладів позашкільної та загальної середньої освіти в контексті формування соціальної успішності підлітків у діяльності учнівського самоврядування. З’ясовано ставлення педагогів до важливості формування соціальної успішності підлітків та організації їх навчання методами та прийомами, які б сприяли її формуванню у підлітків.Зважаючи на актуальність досліджуваної теми, рекомендовано: запровадити методичний супровід педагогів, залучених до діяльності учнівського самоврядування і учнівського активу до формування соціальної успішності підлітків у закладах освіти усіх типів і форм власності; передбачити в системі післядипломної педагогічної освіти проведення активностей з питань організації формування соціальної успішності підлітків в освітньому процесі.^UThe dissertation presents for the first time a scientific understanding of the theoretical and methodological foundations of the formation of the social success of adolescents in the activity of pupil self-government. A psychological-pedagogical analysis of the problem of the formation of social successfulness of adolescents in the activity of pupil self-government has been carried out, the essence of the concepts has been clarified: "social successfulness" as a personal characteristic that implies a certain level of possession of social information, optimistic social ideas, the ability to establish communication and work in a team for a common result, positive experience of facing difficulties and negative influences and the ability to make independent and responsible decisions in uncertain everyday situations; "formation of the social successfulness of adolescents" as a process of subjective interaction between teachers and adolescents, its result is the internalization of socially approved ideas concerning success, the development of an optimistic worldview and volitional sphere, the elaboration of achievement motivation, the cultivation of confidence in one's own abilities to achieve goals (positive self-concept) and focus on self-development, expansion of social competence; "formation of social successfulness of adolescents in the activity of pupil self-governance" is defined as the partnership interaction of teachers and adolescents regarding their acquisition of key life skills and competencies in the space of activity of pupil self-governance, which creates conditions for self-education, self-organization, self-management, self-control, self-evaluation, self-activity, self-realization, self-improvement of adolescents and assists them to achieve their personal, professional and social goals.The main scientific views of leading domestic and foreign scientists concerning the interpretation of the social successfulness of an individual are summarized and it is established that the researched problem is relevant and insufficiently elaborated in the modern conditions of the development of the educational process. The main psychophysiological features of adolescence age and its sensitivity in the context of the formation of social successfulness in the activity of pupil self-government are characterized. In particular, it is determined that adolescence age is a period characterized by a transitional stage from childhood to adulthood and is manifested by intense physical, mental, and social changes that affect personal development, self-knowledge, self-esteem, self-determination, socialization, and the inspiration for innovation; enrichment of the spiritual world; the emergence of a sense of adulthood and the aspiration for its recognition; sensitivity to assimilation of rules, values, ways of existence; autonomy and independence; the ability to set a goal, draw up an action plan and select means of its implementation; self-awareness and self-reflection; interest in others, analysis of actions, experiences, feelings and thoughts of people around. The sensitivity of this age to the formation of social successfulness is determined by an integrative combination of intensive development and aspirations for independence, self-awareness, self-realization, the desire to make decisions and self-expression. Peculiarities of the work experience of out-of-school and general secondary education institutions in the context of the formation of social successfulness of adolescents in the activity of pupil self-government have been researched. The attitude of teachers to the importance of the formation of the social successfulness of adolescents and the organization of their education with methods and techniques that would contribute to its formation in adolescents has been clarified.Taking into account the relevance of the research topic, it is recommended: to introduce methodical support for teachers involved in the activities of pupil self-government and pupil activity for the formation of social successfulness of adolescents in educational institutions of all types and forms of ownership; to foresee in the system of post-graduate pedagogical education for conducting activities concerning issues of organizing the formation of the social successfulness of adolescents in the educational process.

Досліджено історіографічні проблеми сковородинівської літературної творчості. Здійснено спробу описати та зінтерпретувати наявні в науці XX ст. різноманітні підходи до дослідження джерел поетичних і прозових писань філософа, до їх чільних ідейних засад: концепції "трьох світів - двох натур", вчення про сродність, самопізнання, щастя, т. зв. "філософії серця", риторики, а також до жанрової природи його віршів, байок, діалогів, трактатів, перекладів і листів. На підставі аналізу сковородинознавчих праць окреслено нові напрямки та шляхи подальшого студіювання письменницького доробку Г.Сковороди.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вирішенню наукового завдання щодо аналізу та профілактики емоційного вигорання у психологів, які працюють в особливих (екстремальних) умовах, методами самопізнання і самодопомоги позитивної психотерапії Н. Пезешкіана. Проведено психологічний аналіз професійної діяльності екстремальних психологів Збройних сил України, Національної гвардії України, Національної поліції України та Державної служби України з надзвичайних ситуацій, виявлено загальні особливості та специфіку емоційного вигорання зазначених фахівців.Представлено організацію і результати емпіричного дослідження, яке структурно складалося з шести етапів, проводилось із використанням широкого спектру теоретичних, емпіричних та статистичних методів. Загальну вибірку дисертаційного дослідження склали 173 особи – практичні психологи основних служб і підрозділів сектору безпеки і оборони України. Емпірично доведено, що більше ніж у третини досліджуваних зафіксовано високий рівень емоційного вигорання, що засвідчило наявність у них негативного емоційного фону, вичерпання емоційних, енергетичних і фізичних ресурсів, прояв ознак депресії та дратівливості, хронічного знесилення та спустошеності, деформації у взаєминах з іншими людьми, часткової, або повної втрати професійної мотивації, зниження почуття компетентності та цінності своєї діяльності, незадоволеності собою та вираженої тенденції до заниження своїх професійних досягнень і самооцінки, а також зниження продуктивності праці.Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що уперше:•?проведено комплексне теоретико–емпіричне дослідження з аналізу та профілактики синдрому емоційного вигорання психологів сектору безпеки та оборони України в умовах військового часу;•? визначено психологічні особливості емоційного вигорання екстремальних психологів, що полягають у прояві стомленості, тривожності, депресивних станів, песимістичних настроїв, вичерпання емоційних, енергетичних і фізичних ресурсів, деформації у взаєминах з іншими людьми, зниженні професійної мотивації та байдужості до багатьох сфер життя; встановлено залежність рівня емоційного вигорання від частоти здійснення психологами заходів психологічної роботи з учасниками бойових дій, іншими категоріями людей, які перебували в екстремальних ситуаціях; виявлено особливості стилів професійної діяльності екстремальних психологів, схильних до емоційного вигорання, якими є перфекціонізм, надмірне прагнення до бездоганності, безпомилковості та самовдосконалення, дотримання бюрократичних норм и правил, невпевненість у собі і обережність у нових починаннях, низька адаптованість, малоактивність, безініціативність, недостатня практичність і творчість, зниження продуктивності праці.•? обґрунтовано застосування методів самопізнання та самодопомоги Н. Пезешкіана для профілактики і корекції емоційного вигорання екстремальних психологів через психологічний тренінг, який методологічно базується на ресурсному баченні людини, що постає в цілісності психічного і тілесного, володіє двома природженими здібностями – любити і пізнавати; експериментально доведено ефективність зазначеного тренінгу щодо зменшення рівня СЕВ у екстремальних психологів шляхом опрацювання навичок самостійного подолання труднощів, відновлення і збереження психофізичного ресурсу та зміцнення психічного здоров’я, вмінь щодо пізнання та осмислення реальної дійсності, здатності вчитися і вчити, здійснювати гармонізацію чотирьох сфер вирішення конфлікту.удосконалено:•?теоретико–методичні шляхи і засоби профілактики емоційного вигорання фахівців допомагаючих та ризиконебезпечних професій;дістали подальший розвиток:•?уявлення щодо психологічних особливостей професійної діяльності психологів сектору безпеки та оборони;•?психологічні проблеми особистості та діяльності людини в особливих екстремальних умовах, зокрема в умовах військового стану;•?теоретичні основи застосування психологічних тренінгових технологій для профілактики та корекції професійних і особистісних деструкцій фахівців екстремальних видів діяльності.Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що розширено уявлення про шляхи і засоби профілактики та корекції емоційного вигорання фахівців, зокрема можливості застосування для цього методів позитивної психотерапії.^UThe dissertation is devoted to the solution of the scientific task of analysis and prevention of emotional burnout in psychologists who work in special (extreme) conditions, using the methods of self–knowledge and self–help of positive psychotherapy of N. Pezeshkian. A psychological analysis of the professional activity of extreme psychologists of the Armed Forces of Ukraine, the National Guard of Ukraine, the National Police of Ukraine and the State Emergency Service of Ukraine was conducted, and the general features and specifics of emotional burnout of these specialists were revealed. The prevention and correction of emotional burnout is defined as a purposeful process of using a set of psychological, pedagogical, organizational, medical, recreational and other methods and means to prevent the syndrome of emotional burnout or minimize its consequences and negative impact on human health, life and activities. The effectiveness of psychotraining methods for preventing emotional burnout and reducing its negative impact on a person is substantiated. The main provisions of N. Pezeshkian’s positive psychotherapy are highlighted, which is based on the resourceful vision of a person who appears in the integrity of the mental and physical, has two innate abilities – to love and to know. The perspective of the development and implementation of psychological training using the possibilities of self–knowledge and self–help methods of N. Pezeshkian is substantiated.The author’s training program "Prevention of emotional burnout of extreme psychologists using methods of self–knowledge and self–help by N. Pezeshkian" is proposed, the purpose of which is to study the issues of origin, development factors, ways and means of preventing and minimizing the syndrome of emotional burnout in extreme psychologists using methods of self–study and self–help of positive psychotherapy of N. Pezeshkian, as well as the formation of stress resistance and tolerance to the deforming effects of work and modern life. The scientific novelty of the obtained results is that first:•?determined psychological features of emotional burnout of extreme psychologists, consisting in the manifestation of fatigue, anxiety, depressive states, pessimistic moods, depletion of emotional, energy and physical resources, deformations in relationships with other people, decrease in professional motivation and indifference to many spheres of life; the dependence of the level of emotional burnout on the frequency of psychologists’ implementation of measures of psychological work with combatants and other categories of people who were in extreme situations was established; the features of the styles of professional activity of extreme psychologists prone to emotional burnout are revealed, which are perfectionism, an excessive desire for perfection, infallibility and self–improvement, compliance with bureaucratic norms and rules, self–doubt and caution in new undertakings, low adaptability, inactivity, lack of initiative, insufficient practicality and creativity, decrease in labor productivity;•? the application of N. Pezeshkian’s methods of self–knowledge and self–help for the prevention and correction of emotional burnout of extreme psychologists through psychological training, which is methodologically based on the resource vision of a person who appears in the integrity of the mental and physical, has two innate abilities – to love and to know; experimentally proved the effectiveness of the specified training in reducing the level of SEV in extreme psychologists by developing the skills of independent overcoming difficulties, restoring and preserving psychophysical resources and strengthening mental health, the ability to recognize and comprehend reality, the ability to learn and learn, to harmonize the four spheres of conflict resolution improved:•? theoretical–methodical ways and means of prevention of emotional burnout of specialists in helping and risky professions.received further development:•?ideas about the psychological features of the professional activity of psychologists in the defense and security sector;•? psychological problems of personality and human activity in special extreme conditions, in particular in conditions of martial law;•? theoretical foundations of applying psychological training technologies for the prevention and correction of professional and personal destruction of specialists of extreme types of activities.The practical significance of the obtained results lies in the fact that the idea of ways and means of prevention and correction of emotional burnout of specialists has been expanded, in particular, the possibility of using positive psychotherapy methods for this.

Вперше в українському літературознавстві здійснено огляд основних теоретико-літературних аспектів гендерного дискурсу (культурно-екзистенціального, психоаналітичного, семіотичного). З'ясовано, що література non-fiction є різновидом письменства на межі художності та документальності, розуміння якого залежить від компетенції реципієнта. Запропоновано класифікацію художньої літератури як такої, що відтворює історичну та автобіографічну правду, та літератури non-fiction, спрямованої на читача. На матеріалі щоденників і псевдощоденників встановлено ознаки, що мають змогу розрізняти художні тексти та тексти літератури non-fiction. Виокремлено функції щоденника стосовно автора (самопізнання, самовираження, самоспогладання, самоувічнення, фіксаційна, розважальна, компенсаторна, літературно-творча) та щодо умовного адресата (пізнавальна, дешифрувальна, естетична, ігрова, катарсична). Осмислено гендерну ідентичність суб'єкта як складову частину психологічної та мовної індивідуальності автора щоденника. На основі конкретних текстів літератури non-fiction досліджено особливості проявлення queer-суб'єктивності, а також фемінної та маскулінної суб'єктивностей. З'ясовано гендерні сереотипи та їх роль у гендерній самоідентифікації письменників, репрезентованій у щоденниках.

  Скачати повний текст

У дисертації цілісно досліджено й розв’язано актуальну науково-емпіричну проблему професійної підготовки магістрів у вітчизняних університетах на основі культурологічно-особистісної та інтеграційної парадигм із долученням методолого-технологічного інструментарію ідей і положень історико-педагогічних і сучасних наукових підходів.Вивчено проблеми підготовки магістрів гуманітарної галузі в університетах упродовж усього періоду існування цих інституцій та обґрунтуванні концепції і контекстно-професійної моделі системи такої підготовки на аксіологічних засадах, з’ясовано поетапно передумови і чинники ціннісного виміру гуманітарної освіти магістрів у різних моделях європейських університетів за період із часу їх виникнення (нижня межа дослідження – к. ІХ ст.) до сучасності (поч. ХХІ ст.); уточнено: сутність поняття «аксіосфера майбутніх магістрів гуманітарної галузі» як сукупність цінностей особистості фахівців, що визначають їхню активність у навчанні й науково-дослідницькій діяльності та ставлення до світу й власного самопізнання в обраній галузі й спеціальності; визначено: застосуванням у професійній освіті аналітичного та методичного інструментарію історико-педагогічних наукових підходів; розробленням і впровадженням у практику навчальної та науково-дослідницької діяльності університетів контекстно-професійної моделі системи підготовки магістрів гуманітарної галузі на аксіологічних засадах. Створено технолого-методичний супровід пропонованої моделі. Основними результатами дослідження доцільно послуговуватися для подальшого розвитку системи професійної підготовки магістрів гуманітарної галузі на аксіологічних засадах в університетах.Ключові слова: аксіологічні засади, магістри гуманітарної галузі, система підготовки, контекстно-професійна модель, етапи розвитку цінностей освіти, історичні моделі університету, розвиток аксіосфери магістрів, індивідуальний наскрізний тьюторіал.^UThe dissertation holistically researches and solves the actual scientific and empirical issue of Masters in Humanities professional training in Ukrainian universities based on cultural-personal and integration paradigms with the addition of methodological-technological tools of historical-pedagogical (genetic, hermeneutic, phenomenological, comparative) and modern ideas and provisions of scientific approaches (axiological, cultural, systemic, synergistic, competence, personal, contextual, technological, diagnostic); the scientific objective of substantiating, finding and implementing the axiological grounds of Masters in Humanities professional training (specialties 031 Religious Studies, 032 History and Archeology, 033 Philosophy, 034 Cultural Studies, 035 Philology), and the development of content-technological bases and methodological mechanisms of such training and their practical implementation in the educational process of universities as a treasury of educational values and educational and research institutions for the training of highly qualified specialists are implemented. The research purpose is to comprehensively study the issue of Master in Humanities professional training in universities throughout the entire period of these institutions’ existence and to substantiate the concept and context-professional model of the system of such training on axiological grounds. The practical significance of the research is defined by the application of analytical and methodical tools of historical-pedagogical scientific approaches in professional education, development, and implementation into the practice of university educational and scientific research activities of the context-professional model of Masters in Humanities training system on axiological grounds. Keywords: axiological grounds, Masters in Humanities, training system, contextual professional model, stages of educational values development, the university historical models, Master students’ atmosphere development, individual end-to-end tutorial.

Наведено історико-філософський та соціокультурний аналіз дискурсу орієнталізму. Орієнталізм - пізнавальна, культурно-смислова дискурсивна єдність, що в західноєвропейському культурому середовищі репрезентує комплекс знань, уявлень, кривотлумачень та стереотипів про різноманітні артефакти східних культур. У найвідомішій експлікації, автором якої є американський дослідник Е. Саїд, орієнталізм тлумачиться як владний дискурс, що специфічно відображає тип гуманітарного (канонічного) знання про Схід (Іншого). В дискурсі орієнталізму стимульовано й узагальнено характеристики незахідних цивілізацій, які як уявлення про Іншого експлікують у правилах щоденного слововжитку дію культурної сили європейського самопізнання. Головні зусилля критики, яка аналізує феномен орієнталізму, становлять спробу перегляду канону репрезентації Іншого в західній культурі.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему органічної змістовної єдності соціальної філософії та правосвідомості. Її актуальність зумовлена тим, що виокремлення останньої з курсу філософії небезпечне, оскільки суть правосвідомості може бути зведена до її формування на базі емпіризму з його схильністю до суб'єктивізму та суб'єктивного ідеалізму. Обгрунтовано методологічно-світоглядний статус понять і категорій соціальної філософії, які трансформуються у правосуб'єктний спосіб суспільної життєдіяльності кожної людини, яка свідомо обирає для себе шлях самопізнання. Визначальні категорії філософії розглянуто у їх правовому вимірі. Наголошено на важливості підпорядкованості культури людини світоглядним домінантам соціально-філософського знання.

  Скачати повний текст

Досліджено психологічні особливості самосприйняття як фактора соціалізації підлітків. Самосприйняття розглянуто як психічний пізнавальний процес, спрямований на власний світ суб'єкта та як продукт самосвідомості, що є складним за своєю структурою онтогенетичним утворенням особистості. Виявлено, що специфіка самосприйняття молодшого підлітка залежить від поєднання його основних складових: когнітивної, яка відображає самопізнання, оцінку свого "Я", власних якостей і здібностей; емоційної, яка розкриває ставлення до себе; конативної, яка втілює готовність до дій, спрямованих на самомоделювання, ідентифікацію. Модифіковано тест-опитувальник В.В. Століна, С.Р. Пантелєєва "Самовідношення" з метою його використання для осіб підліткового віку. Описано кореляційні зв'язки між показниками індивідуальної соціальної ситуації розвитку та самовідношення, акцентуацій особистості. Визначено соціальний склад референтних осіб і структуру емоційно-комунікативної спрямованості та ціннісних відношень до "Я" дитини на кожному з етапів молодшого підліткового періоду, який розкриває ієрархію найбільш розповсюджених агентів соціалізації. Емпірично визначено типи самосприйняття у підлітків, наведено їх психологічну характеристику у контексті акцентуацій особистості. Вивчено специфіку індивідуальної соціальної ситуації розвитку кожного типу, обгрунтовано припущення, що самосприйняття підлітків є онтогенетичним феноменом, який у даному віці є динамічним утворенням і фактором, який впливає на становлення й ієрархію якісних характеристик індивідуальної соціальної ситуації розвитку дитини.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми добра і зла, життя і смерті, самопізнання, свободи та щастя людини як відображення етико-антропологічних уявлень українських гуманістів кінця XVI - першої третини XVII ст. На підставі аналізу творчої спадщини мислителів українського Відродження реконструйовано загальне ренесансно-гуманістичне вчення про людину як єдність духовного та тілесного начал, призначену для обожнення, а також про основні способи людського існування - протиприродного гріховного як буття у злі та природного доброчесного як щасливого та гармонійного життя. Визначено особливості розуміння даних проблем в українському ренесансному гуманізмі. Встановлено функціональний зв'язок етико-антропологічних поглядів вітчизняних гуманістів з теологічними, онтологічними та гносеологічними ідеями української філософської думки доби Відродження.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність і виокремлено етапи професійного становлення майбутніх інженерів-будівельників у навчально-виховному процесі ВНЗ. Виявлено та теоретично обгрунтовано педагогічні умови, які забезпечують ефективність професійного становлення майбутніх інженерів-будівельників. Наведено критерії (аксіологічний, мотиваційний, когнітивний, креативний і рефлексивний) та показники (професійне ставлення та самоставлення, професійне цілепокладання та самоцілепокладання, професійне пізнання та самопізнання, професійне програмування та самопрограмування, професійна ідентифікація та самоідентифікація). Охарактеризовано рівні (високий, вище за середній, середній і низький) професійного становлення майбутніх інженерів-будівельників у навчально-виховному процесі ВНЗ.

  Скачати повний текст

Об'єкт дослідження – процес підготовки майбутніх соціальних працівників у закладах вищої освіти.Мета дослідження – визначити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови формування педагогічної культури майбутніх соціальних працівників, шляхом впровадження акмеологічного підходу в освітній процес.Методи дослідження: системно-структурний аналіз, моделювання, аналіз, узагальнення, проектування, абстрагування, класифікація, спостереження, вивчення передового педагогічного досвіду, опитування, тестування, анкетування бесіди, колективні обговорення, порівняння, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.Вперше визначено організаційно-педагогічні умови формування педагогічної культури майбутніх соціальних працівників на засадах акмеологічного підходу (вдосконалення суб'єктності як засобу саморозвитку майбутнього соціального працівника; активне використання інтерактивних методів навчання в освітньому процесі; спонукання до самопізнання та самовдосконалення шляхом використання творчих завдань та педагогічних ситуацій; розвиток особистісних якостей та педагогічної рефлексії, шляхом впровадження тренінгових технологій); розроблено структурну модель, яка охоплює цільово-концептуальний (соціальне замовлення, мета, завдання); теоретико-методологічний (професіограма, підходи, принципи); змістово-технологічний (етапи й освітні технології); процесуально-організаційний (організаційно-педагогічні умови, методи, форми, засоби; оцінювально-результативний (компоненти, критерії, рівні та результат) блоки. Удосконалено зміст і структуру педагогічної культури майбутніх соціальних працівників на засадах акмеологічного підходу, представлену мотиваційно-ціннісним, когнітивно-аксіологічним, конативно-діяльнісним, рефлексивно-особистісним компонентами, визначено критерії, показники та рівні (низький, середній, високий) її сформованості.Уточнено зміст поняття «педагогічна культура майбутніх соціальних працівників»; встановлено особливості її формування на засадах акмеологічного підходу.Набули подальшого розвитку теоретичні та практичні засади впровадження акмеологічного підходу у професійну підготовку майбутніх соціальних працівників.^UThe process of training future social workers in higher education institutions is the research object. The research aim is to determine, theoretically substantiate and experimentally test the organizational and pedagogical conditions for the formation of pedagogical culture of future social workers, by introducing an acmeological approach to the educational process.The research methods: system-structural analysis, modeling, analysis, generalization, design, abstraction, classification, observation, study of advanced pedagogical experience, surveys, testing, questionnaires, group discussions, comparisons, pedagogical experiment, methods of mathematical statistics.For the first time the organizational and pedagogical conditions of formation of pedagogical culture of future social workers on the basis of acmeological approach (improvement of subjectivity as a means of self-development of future social worker; active use of interactive teaching methods in education; self-improvement through the use of creative tasks and pedagogical situations; development of personal qualities and pedagogical reflection, through the introduction of training technologies); developed a structural model that covers the target-conceptual (social order, purpose, task); theoretical and methodological (professiogram, approaches, principles); content-technological (stages and educational technologies); procedural-organizational (organizational-pedagogical conditions, methods, forms, means; evaluation-effective (components, criteria, levels and result) blocks.The content and structure of pedagogical culture of future social workers on the basis of acmeological approach, represented by motivational-value, cognitive-axiological, conative-activity, reflexive-personal components are improved, criteria, indicators and levels (low, average, high) of its form are defined.The content of the concept "pedagogical culture of future social workers" is specified; the peculiarities of its formation on the basis of the acmeological approach are established.Theoretical and practical bases of introduction of the acmeological approach in professional training of future social workers have been further developed.

Досліджено актуальну наукову проблему професійного самовизначення майбутніх учителів початкових класів в ситуації вибору освітньої траєкторії. Доведено, що підвищення рівня професійного самовизначення майбутніх учителів початкових класів залежить від наявності спеціальної технології розвитку професійного самовизначення студентів, розробленої з урахуванням цілісності професійної підготовки як єдності навчальної та виховної діяльності майбутніх фахівців, орієнтованої на об'єкт професійної діяльності вчителя, на підставі інтеграції змісту професійно-орієнтованих дисциплін, спрямованості професійної підготовки та діяльності викладачів ВНЗ на розвиток професійного самовизначення, формування у майбутніх учителів початкових класів потреби у професійному самовизначенні, оволодіння студентами навичками самопізнання, знаннями про ступеневу підготовку, наявність альтернатив вибору освітньої траєкотрії. Розкрито сутність професійного самовизначення майбутніх учителів початкових класів. Охарактеризовано компоненти даного феномену: мотиваційно-ціннісний, оцінно-змістовий, діяльнісний, запропоновано критерії та показники його визначеня. Розкрито функціональне значення освітньої траєкторії для професійного самовизначення майбутніх учителів початкових класів. Розроблено й експериментально перевірено модель професійного самовизначення майбутніх учителів початкових класів, запропоновано методики дослідження даного процесу, розроблено зміст експериментальних занять. Сформульовано рекомендації щодо успішного розвитку професійного самовизначення майбутніх учителів початкових класів.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження феномену самовдосконалення як чинника подолання відчуження. Розкрито сутність поняття відчуження, доведено, що прояви даного явища відзначаються мінливим або усталеним характером. З'ясовано, що всі конкретні прояви відчуження мають однакову структуру, яка повністю не описується ні класичними, ні некласичними концепціями. Розкрито сутність відчуження як об'єктивного (взаємодія людини та суспільства) та суб'єктивного (внутрішній конфлікт індивіда) феномену. Розкрито особливості самовдосконалення як внутрішньоглибинного принципу моделювання сутності особистості, формування та становлення її справжнього "Я" як якісно нового рівня антропобуття людини. Розкрито сутнісні характеристики та динаміку взаємопов'язаних між собою складових процесу самовдосконалення, якими є самоусвідомлення, самопізнання та саморозуміння, що забезпечують розототожнення людини з її дискурсивною субперсоналією та кристалізацію її "Я". Доведено, що застосування духовних практик є ефективним засобом подолання або зняття відчуження.

  Скачати повний текст

Проаналізовано складові суб'єктного потенціалу активності безробітних як визначальних психологічних чинників активності людини. Визначено пропріум суб'єктного потенціалу активності, який складається з певних компонентів, зокрема, афективного, ціннісно-рефлексивного, інструментального та саморегуляційного. З урахуванням рівня сформованості компонентів суб'єктивного потенціалу активності виявлено три рівні активності безробітних, а саме: конструктивно-перетворювальний, сублімативно-адаптивний і пасивний. Розроблено програму психологічної підримки безробітних у формуванні їх конструктивної активності на ринку праці. Реалізація цієї програми сприяє формуванню в людини детермінаційного імпульсу активності у процесі пошуку роботи через саморозуміння та самопізнання власного суб'єктного потенціалу активності.

  Скачати повний текст

Досліджено людську тілесність у різних формах культури, розглянуто взаємовідносини тілесного та духовного начал у їх взаємних, людською свідомістю історично сконструйованих зближеннях і віддаленнях у декількох гуманітарних епістемах. Встановлено, що епістеми тілесності пов'язані з самопізнанням людини у міфології, магії та містиці, антропології, релігії, софійності, естетиці, соціології, культурології й інших "полях пізнання". Концептуалізацію тілесності відтворено за допомогою її поліепістемного аналізу, плюральності методологічних підстав, інтеграції наукового, позанаукового та філософського знання, що розширює можливості цілісного розуміння людини. Особливу увагу приділено вивченню діалектики тілесного й духовного та протистояння їх дуалізму й синкретизму. "Людину тілесну" проаналізовано у парадигмі психотілесної єдності, що передбачає підвищення тілесного ("зарядженого" духовним). З'ясовано, що на початку XXI ст. дана парадигма стала пріоритетною в синтезі знань про людину, оскільки витісняє дихотомні уявлення про неї, під впливом яких усе ще знаходяться сфера буденних уявлень та деякі теоретичні концепції.

  Скачати повний текст

Дисертаційне дослідження присвячено науковим розвідкам формування компетентності культурного самовираження майбутніх учителів музичного мистецтва в закладах вищої освіти КНР. Зазначена проблема була успішно вирішена завдяки глибокому аналізу та систематизації теоретичних ідей, а також широкому узагальненню досвіду щодо розвитку компетентності культурного самовираження майбутніх учителів музичного мистецтва у навчальному середовищі закладів вищої освіти Китайської Народної Республіки. Синергія різноманітних підходів та методів дозволила отримати нові знання та розширити нашу здатність до впровадження кращих практик формування компетентності культурного самовираження. Робота містить анотацію, зміст, вступ, два розділи, висновки, загальні висновки, список використаних джерел наприкінці дисертації та додатки. Вступ дослідження включає обґрунтування актуальності і доцільності розв’язання означеної теми, виявлено суперечності, що виникають на основі неузгодженості теорії та практики, представлено зв’язок теми дисертації з науковими доробками провідних дослідників цієї теми; зазначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження; окреслено теоретичні й методологічні основи дослідження та відповідні методи дослідження; визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про апробацію результатів у ЗВО, структуру та обсяг дисертації, загальну кількість публікацій авторки за темою роботи. У першому розділі – «Теоретичні основи формування компетентності культурного самовираження майбутнього вчителя музичного мистецтва в закладах вищої освіти» – визначено ключові терміни та поняття, що використовуються в роботі, зокрема поняття «самовираження», «компетентність», «культура», «компетентність культурного самовираження» тощо. Це допомагає зрозуміти загальний зміст дослідження та уникнути неоднозначності й непорозумінь у сприйнятті термінів. З’ясовано, що компетентність культурного самовираження – це здатність та навички проявляти свою індивідуальність, творчість, емоції та особистісні якості через різні види діяльності, такі як мистецтво, музика, література, публічний виступ, письмові та усні висловлювання, а також взаємодія з іншими людьми як в офлайн, так і онлайн просторі. Компетентність культурного самовираження включає здатність виявляти свої унікальні риси, інтереси, думки та переконання, а також ефективно комунікувати ці аспекти своєї особистості із навколишнім світом. Ця компетентність передбачає не лише здатність знайти і виразити свої ідеї, але й уміння адаптуватися до різних ситуацій та аудиторій, дотримуватися норм та культурних особливостей спілкування. Вона сприяє розвитку особистості студента, підвищенню самооцінки та самопізнання, забезпечує здатність студента до самореалізації, позитивного ставлення до себе та своїх можливостей у культурному просторі. Автор розкриває особливості культурного самовираження в контексті підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва. Вони можуть включати аспекти творчості, виразності, індивідуальності тощо, які стосуються самовираження студентів під час навчання у закладах вищої освіти. Визначено сучасні можливості прояву культурного самовираження у майбутніх вчителів при навчанні у закладах вищої освіти. У цій частині дослідження звертається увага на актуальні можливості та засоби самовираження, які студенти можуть використовувати в процесі навчання в закладах вищої освіти. Це можуть бути сучасні інструменти, методи, підходи до навчання, що сприяють більш ефективному та творчому самовираженню при отриманні освіти. У другому розділі – «Дослідження структури сформованості компетентності культурного самовираження майбутнього вчителя музичного мистецтва в закладах вищої освіти КНР» досліджено структуру компетентності культурного самовираження майбутніх вчителів музичного мистецтва в Китаї, її формування у процесі навчання в Китаї та можливостям застосування цього досвіду в Україні. Розкрито структурні складові компетентності культурного самовираження майбутнього вчителя музичного мистецтва у контексті компетентнісного підходу: саморегуляція; адаптивність; благополуччя; взаємодія; постійне навчання та самовдосконалення; розвиток творчих ідей, синтез та поєднання концепцій та інформації з різних джерел. Відповідно до компетентнісного підходу розглянуто взаємозв’язок між знаннями, вміннями, досвідом та особистісними якостями, які впливають на ефективне самовираження студентів у педагогічній діяльності. Проведено порівняльний аналіз процесу формування компетентності культурного самовираження у майбутніх вчителів музичного мистецтва під час фахового навчання в китайських закладах вищої освіти та українських ЗВО. Висвітлено педагогічні підходи, методи та засоби, які застосовуються для розвитку і підтримки здатності студентів до творчого самовираження у майбутній педагогічній діяльності.^UThe dissertation study is devoted to the scientific exploration of the formation of cultural self-expression competence of future music teachers in higher education institutions of the People’s Republic of China. This problem was successfully solved thanks to a deep analysis and systematization of theoretical ideas, as well as a broad generalization of experience regarding the development of cultural self-expression competence of future music teachers in the educational environment of higher educational institutions of the People’s Republic of China. The synergy of various approaches and methods allowed us to gain new knowledge and expand our ability to implement better practices of cultural self-expression competence formation. The work contains an abstract, table of contents, introduction, two chapters, conclusions, general conclusions, a list of used sources at the end of the dissertation and appendices. The introduction of the study includes a justification of the relevance and expediency of solving the identified topic, revealed contradictions arising from the inconsistency of theory and practice, presented the connection of the dissertation topic with the scientific works of leading researchers of this topic; the goal, task, object, subject of research is indicated; the theoretical and methodological bases of research and relevant research methods are outlined; the scientific novelty, theoretical and practical significance of the obtained results are determined; information about the approval of the results at the Higher Education Institution, the structure and scope of the dissertation, the total number of publications by the author on the topic of the work are given. In the first chapter - "Theoretical foundations of the formation of cultural selfexpression competence of the future music teacher in institutions of higher education" - key terms and concepts used in the work are defined, in particular the term "selfexpression", "competence", "culture", "cultural self-expression competence", etc. This helps to understand the general content of the study and avoid ambiguity and misunderstandings in the perception of terms. It was found that the competence of cultural self-expression is the ability and skills to show one’s individuality, creativity, emotions and personal qualities through various activities, such as art, music, literature, public speaking, written and oral statements, as well as interaction with other people both offline and online. Cultural self-expression competence includes the ability to express one’s unique traits, interests, thoughts, and beliefs, and to effectively communicate these aspects of one’s personality to the world around us. This competence involves not only the ability to find and express one’s ideas, but also the ability to adapt to different situations and audiences, to adhere to the norms and cultural features of communication. It contributes to the development of the student’s personality, increasing self-esteem and self-knowledge, ensures the student’s ability to self-realize, a positive attitude towards himself and his capabilities. The author reveals the peculiarities of self-expression in the context of training future music teachers. They may include aspects of creativity, expressiveness, individuality, etc., which relate to the self-expression of students during their studies in institutions of higher education. The modern opportunities for cultural self-expression of future teachers while studying in institutions of higher education have been determined. In this part of the study, attention is paid to the actual opportunities and means of self-expression that students can use in the process of studying in institutions of higher education. These can be modern tools, methods, approaches to learning that contribute to more effective and creative self-expression when receiving an education. In the second chapter - "Investigation of the structure of cultural self-expression competence formation of future music teachers in higher education institutions of the People’s Republic of China" the structure of cultural self-expression competence of future music teachers in China, its formation in the process of learning in China and the possibilities of applying this experience in Ukraine are investigated.

Уперше обгрунтовано принцип неперервності у профорієнтованій роботі зі старшокласниками та фаховій підготовці студентів - майбутніх словесників через систему відбору та використання краєзнавчого матеріалу. Запропоновано систему навчальної та дослідницької роботи з розвитку мовлення старшокласників і студентів на підставі засад лінгвоукраїнознавства з урахуванням наступності у науковому пошуку, що підвищує рівень підготовки майбутнього вчителя-словесника. Доведено, що взаємодія форм і методів неперервності лінгвістичної освіти старшокласників і студентів як засобу ранньої профорієнтації підвищує рівень підготовки майбутнього вчителя-словесника, а доцільність активного залучення засобів краєзнавства до навчально-виховного процесу сприяє національно-патріотичному вихованню майбутніх педагогів, орієнтує молодь на самопізнання, а також формує культурну пам'ять молодого покоління. Виявлено, обгрунтовано та експериментально перевірено психолого-педагогічні умови реалізації принципу неперервності у профрієнтаційній роботі зі старшокласниками та фаховій підготовці даних студентів. Розвинуто лінгвоукраїнознавчий підхід до використання явищ національної культури у навчанні.

  Скачати повний текст