Проведено розрізнення термінів "іслам", "ісламська культура", "мусульманська культура". Визначено особливості терміновикористання, за допомогою якого є можливим коректний аналіз феноменів ісламської та мусульманської культур. Доведено необхідність урахування полісемії ісламських термінів. Визначено проблеми використання термінів і концепцій, генеза та розвиток яких відбувалися в контексті іншої культурної системи. Проаналізовано основні культурні кліше, які викривають сприйняття ісламу, розглянуто феномен шаріату як визначальний системо-творчий елемент ісламської культури. Розглянуто особливості реалізації ісламської компоненти мусульманських культур у комунікаційних процесах.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий ракурс осмислення біблійного символізму, зокрема біблеїзмів як лінгвокультурологічних одиниць, що мають не лише мовне наповнення, а і зберігають у часі інформацію культурно-національного характеру. Здійснено порівняльний аналіз біблеїзмів, що побутують у російській і французькій мовах, що дозволило розкрити механізм творення та збереження етнокультурної специфіки окремої нації, формування рис національної самобутності та толерантності, що базуються на засадах християнського етносу. Висвітлено формування основних концептів простору біблійної культури у аспекті семіотики. Зроблено висновок, що сучасні культурно-національні картини світу активно використовують вирази, джерелом яких є Біблія, незалежно від того, чи відбувся процес фразеологізації біблеїзму на рівні тексту-джерела (Біблії) або у більш пізніших текстах. Свідомість людини сприймає їх у готовому вигляді або переосмислює, надаючи їм нові значення. Зазначено щодо позанаціональної схильності людської свідомості до збереження "заповітних смислів" у вигляді сталих мовних виразів, що використовується у сфері інформаційних технологій (ЗМІ, телевізійних новинах, рекламі). Зауважено, що факти асиметрії складу біблеїзмів у кожній культурно-національній картині світу відображають особливості культурної свідомості французького, російського й українського соціуму, які зумовлюють різницю їх культурних традицій.

  Скачати повний текст

Створено цілісну концепцію "вторинних" міфів як соціокультурного феномену, розглянуто історію, основні напрями, методологію, методи та джерельну базу їх дослідження. Встановлено, що сферою відтворення натуралістичних і соціотехнічних міфів є парадоксографічний сектор культури. Виявлено загальне й особливе у відтворенні традиційних і "вторнинних" міфів, їх світоглядних і психофізіологічних засадах. Розкрито специфіку функціонування соціокогнітивного й "імагінативного" контурів у контексті архаїчної та "вторинної" міфотворчості. Визначено роль картини світу як ядра архаїчного міфотворення і нових міфів. Встановлено особливості "вторинної" міфотворчості доби цивілізації. Розглянуто процес формування цілісного механізму відтворення "вторинних" міфів, специфіку функціонування натуралістичних і соціотехнічних міфів у соціокультурних трансформаціях спільнот Стародавнього Сходу, античності, середньовіччя, відродження, нового часу та епохи модерну. Визначено напрями еволюції натуралістичної та соціотехнічної міфотворчості у культурі різних варіантів зрілого модерну. Проаналізовано вплив ситуації постмодерну на трансформацію соціокультурних принципів і чинників "вторинного" міфотворення. Висвітлено інституційні засади даного процесу, визначено його вплив на формування ідеології нових релігійних рухів, течій, "приватної" релігійності постмодернової природи у вітчизняному соціокультурному просторі. Розглянуто різні аспекти проблеми буття позаземного розуму, досліджено їх еволюцію у "вторинному" міфотворенні доби постмодерну, відображеної у формі "уфологічної програми" та програм "Communication with Extraterrestrial Intelligence" ("Зв'язок з позаземними цивілізаціями") та "Search for Extra-Terristrial Intelligence" ("Пошук позаземного розуму"). Визначено вплив даних програм на відтворення натуралістичних і соціотехнічних міфів доби постмодерну. З'ясовано, що на підставі їх взаємодії сформовано уявлення про галактичний соціокультурний простір, до якого входило людство. Зроблено висновок, що уфологічний аспект проблеми позаземного розуму є ядром "вторинної" міфотворчості, впливає на формування "нової" релігійності постмодернової природи та зазнає осуду традиційно-доктринальних релігій. Виявлено взаємодію "вторинних" міфів, зосереджених у парадоксографічному секторі, та "нової" релігійності у культурі постмодерну. Досліджено проект "Портал" і концепції "паралельних світів", "подорожей у часі", "полтергейства", "Живої Землі", "Нової Архаїки", містичної криптозоології, теорії "стародавньої астронавтики", "паранормальних здібностей людини", "життя після життя". З'ясовано, що дані концепції у культурі постмодерну безпосердньо еволюціонують в окультно-містичні, створють соціокультурне тло для відтворення "приватної" релігійності посмодернової природи, набувають ознак нової утопії (онтологічно-космологічної, хронотопії, екоутопії "Живої Землі", метаантропологічної, танатопії) або екологічної антиутопії "Загибла Венера".

  Скачати повний текст

Проаналізовано стратегії дослідження культури повсякденності. Визначено феноменологічну, соціологічну, історичну, екзистенційну школи, а також школу семіотики та структуралізму. Досліджено історико-культурний контекст формування світоглядних і філософських настанов Е. Левінаса з наголосом на роках проживання майбутнього філософа в Харкові. Реконструйовано концепцію культури повсякденності у "філософії Іншого" Е. Левінаса як мозаїчну, багаторівневу структуру, соматичний, жестовий, речовий та вербальний рівні якої впорядковуються через категорію Іншого як домінуючого елементу концепції.

  Скачати повний текст

Шляхом системного аналізу архівних, документальних джерел, етнографічних, культурологічних, мистецтвознавчих наукових праць проаналізовано стан досліджуваної проблеми. Вперше системно розглянуто традиційно-побутову культуру українців у взаємодії з довкіллям. Проведено порівняльний аналіз окремих елементів традиційно-побутових культур українців, росіян і білорусів. Проаналізовано демонологічні уявлення східнослов'янських народів.

  Скачати повний текст

Досліджено філософсько-естетичні та соціокультурні аспекти чайної церемонії в її китайському й японському варіантах. Висвітлено головні етапи розвитку чайної культури в Китаї та Японії. Визначено функції та базові філософські принципи китайської чайної церемонії, їх трактування за часів середньовіччя та в сучасних дослідженнях, проведено порівняльний аналіз китайської та японської моделей чайного ритуалу. Введено до наукового обігу матеріали, факти, імена китайських та японських майстрів, пов'язаних з чайною культурою.

  Скачати повний текст

Досліджено діалектику та методологію позанукових знань та їх культуротвірні функції. Розроблено цілісну концепцію позанаукового знання, за якою обгрунтовано диспозиційність таких знань, їх гуманітарну інтенційованість і символічно-знакову праксеологію. Позанаукові знання існують у двох формах, а саме: суб'єктивно-практичній і символічній об'єктивно-практичній, їх джерелами є не стільки об'єктивно існуючі властивості, а суб'єктивні якості суб'єктів цих знань. Тому позанаукові знання є не дескрипціями предметності, а прискрипціями прикмет, які продукуються їх суб'єктами у формі значення та смислів буття людини у світі. Важливу роль у культуротвірних функціях позанаукових знань відіграє філософія як знання, яке певні дослідження відносять до наукових знань, а також до позанаукових. Обгрунтовано тезу, що філософське знання знаходиться не на порубіжжі з наукою та теологією (Б.Рассел), а на порубіжжі з наукою та позанауковими знаннями. Референтами цього порубіжжя є філософські категорії як людиномірні рубрикації світу (В.І.Шинкарук, С.Б.Кримський). У процесі культуротворення наукове та позанаукове знання мають багато спільного, основним об'єктом яких є гуманітарні проблеми. Технологічне застосування наукових знань часто спричинює негативні щодо людини наслідки (екологічні, військові), до усвідомлення яких доцільно залучати позанаукові знання як знання, що продукують гуманітарну науку. Останнє є актуальним у перехідні періоди суспільства, зокрема в Україні.

  Скачати повний текст

Проаналізовано сучасні наукові підходи щодо визначення політичної культури як соціокультурного явища. Розкрито зміст поняття й описано структуру політичної культури студентів коледжу, визначено рівні її сформованості, запропоновано критерії їх оцінювання. Виявлено особливості, обгрунтовано умови та розроблено педагогічну модель формування політичної культури студентів коледжу у процесі культурологічної підготовки, експериментально підтверджено її ефективність. Доведено доцільність впровадження запропонованої педагогічної моделі формування політичної культури студентів коледжу у процесі культурологічної підготовки у ВНЗ I - II рівнів акредитації.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему формування біблійного антропоцентризму, протиставленого богоборчому за своєю суттю магізму - джерелу становлення секулярного антропоцентризму. У процесі вирішення проблеми антроподицеї Біблія переносить акцент з обожнення людини на її обоження, що кардинально змінює етичну парадигму Стародавнього світу. Показано, що біблійний антропоцентризм докорінно відрізняється від секулярного (прометеїстичного) варіанта антропоцентризму, який генетично сягає язичницької свідомості. Останній побудовано на наївному прагненні до могутності та всевладдя людини, яка вільно та необмежено заглиблюється в пізнання Добра та Зла, а перший невіддільний від розуміння дискретності людських можливостей, зречення пізнання глибин Зла. З'ясовано, що біблійна концепція людини базується на необхідності постійного духовного самовдосконалення, суворого дотримання моральних норм релігійного Закону та величезної відповідальності людини за все, що її оточує. Обгрунтовано, що біблійний антропоцентризм є переходом від наївного міфологічного мислення та прагматичних теургічних практик до умоглядних (теологічних) моделей світу, що раціоналізують осягнення істини.

  Скачати повний текст

Виявлено зв'язок феномену сакрального з конфігураціями культури. Осмислення сакрального під таким кутом зору дозволяє розуміти його не лише як явище суто релігійне, а як сутність, яка опосередковує стан соціуму. Доведено, що сакральне дозволяє характеризувати стан духовного, перетворювальні процеси в культурі й є чинником активної інкультурації й індокринації культури. Механізмами активного впливу сакрального на конфігурацію культури є слово, образ, символ та міф. Показано, що сакральне, духовне та культурне буття пов'язані між собою та поєднуються в особливій площині розгортання цінностей та смислів сакрального - сакросі. У руслі проблеми сакрального та сакросу в культурі уточнено понятійний апарат, окреслено методологію дослідження сакрального в культурі та розглянуто риси конфігурації сучасної української культури. Доведено думку про необхідність активної інкультурації й індокринації вітчизняної культури сакральним.

  Скачати повний текст

Розкрито роль страху, заздрості, ресентименту та ненависті як стимулів, що викликають ксенофобську поведінку. Визначено особливості репрезентацій ксенофобії у контекстах сучасної культурної глобалізації та показано перспективи та передумови її трансформації у ксенологічні практики. Такими передумовами є культура свободи, інтеркультурні освітні та виховні практики, етика відповідальності, виважена державна політика щодо національних меншин, які висувають вимоги на визнання.

  Скачати повний текст

Відзначено, що соціальні та культурні зміни зумовлені відмінними від попередніх століть якостями художнього мислення, вплинули на культуру сьогодення. Доведено, що масова музика є потужним музичним і соціальним явищем, яке відобаражає художню суть певного часу, а саме - осмислення негативних тенденцій дійсності та суперечностей духовного стану молоді середини XX ст. Зауважено, що кульмінаційним етапом розвитку масової музики є рок - складне, внутрішньосуперечливе явище культури. Формування масової музики, що відбувалося в середині XX ст., у період суттєвих зрушень у сфері соціальних відносин, пов'язано з соціальним середовищем. Визначено роль масової музики у культурному житті молоді середини XX ст. Увагу приділено питанню мислення молоді 1950 - 1960-х рр., якому притаманні суто музичні настановлення, виражені у примітивних ритмізованих фестивально-карнавальних акціях. Цей факт актуалізує інструментальний чинник музичної культури, який спричинив подальший динамічний розвиток камерно-інструментальної музики у розважальному та серйозному напрямках.

  Скачати повний текст

Проаналізовано розвиток політичного процесу та політичної діяльності (дебати в парламенті, переговори, двосторонні протокольні домовленості) органів державної влади у сфері реституційної політики, в контексті реституційних проблем вивчено діяльність ВРУ, КМУ, Міністерства культури і туризму (Мінкультури України), Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України (ДСК). Досліджено процес становлення спеціальних владних інститутів у сфері реституції культурних цінностей і їх діяльність. Обгрунтовано межі компетенції державних органів влади у реституційних процесах і зроблено висновок щодо доцільності використання у політичній практиці поняття "державна реституційна політика". Визначено пріоритети та запропоновано нові підходи до вирішення основних проблем реституційної політики в Україні. Вказано на ряд недоліків у законодавчій і виконавчій діяльності й в організації системи державної влади в цілому у даній сфер. Розкрито суперечності проведення державної політики щодо повернення в Україну культурних цінностей. Удосконалено існуючі підходи до дослідження державної політики у культурно-духовній сфері.

  Скачати повний текст

Запропоновано філософське осмислення дитинства як культурно-антропологічного феномена та дитячості як його інтегрального елемента, репрезентації дитинства як макрокосму, що містить також світ дорослих. Обгрунтовано необхідність переосмислення традиційного негативного погляду на дитячість. Відповідно застосовуються дві стратегії дослідження: традиційну патерналістську й апологетичну. Проаналізовано дитячість як феномен "внутрішньої (з використанням побудованої ризомної моделі дитячості) та зовнішньої (занурення в яку відбувається шляхом одитинчення індивідів, тобто введення їх у стан дитини, якою маніпулюють) залежності". Дитячість тлумачиться як екзистенціал, антропологічну константу, модус людського буття й універсалію культури. Обгрунтовано нову стратегію формування "Зрілої особи", яка зуміла зберегти у собі позитивні аспекти дитячості (відкритість, самостійність, допитливість, адаптивність) і здатна самотужки знімати негативні прояви цього стану (залежність, закритість, несамостійність, безвідповідальність). Запропоновано якісно нові підходи до осмислення дитинства та дитячості: філософсько-антропологічний і екзистенційний.

  Скачати повний текст

До наукового обігу введено поняття "художньо-освітній простір". Розглянуто культуру України в аспекті функціонування та розвитку художньо-освітнього простору як невід'ємного чинника існування нації. Досліджено внутрішню логіку та динаміку культурно-освітнього процесу на окремих історичних етапах розвитку культури. Висвітлено генезу художньо-освітнього простору як національного модусу у традиційній культурі українців (міфотворення, фольклор, традиції, народні свята, обряди). Виявлено місце та роль творчої особистості у процесах функціонування художньо-освітнього простору та найголовніші фактори такої взаємодії (гуманізація, діалог, креативність). Виокремлено основні художньо-естетичні (ціннісні) витоки та параметри сучасного художньо-освітнього процесу в Україні. Розроблено методологічні засади нового підходу до аналізу світових і вітчизняних концепцій і тенденцій художньої освіти. Наведено характеристику художньо-освітнього простору сучасної України як обумовленого розмаїттям національного та світового досвіду в контексті проблеми Схід - Захід (висвітлено освітні практики України - від витоків до сучасності, а також Японії, Китаю, Канади, США, Німеччини). Наведено рекомендації щодо реалізації політики держави у галузі збереження культурної спадщини (шляхи та форми репрезентації національних культурно-освітніх практик). Визначено перспективи трансформації художньо-освітнього простору України у перші десятиліття XXI ст.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості художніх інтерпретацій ігрової парадигми у мистецтвознавчих розробках російських символістів і футуристів кінця XIX - початку XX ст. Розглянуто та проаналізовано концепції гри у культурологічних теоріях XX ст. Гру розглянуто як універсальну категорію культуротворчого процесу. Обгрунтовано актуалізацію гри у ситуації кризової культури. Виявлено конститутивну роль ігрової парадигми в естетичних теоріях, художній практиці та життєвотворчості російських символістів і футуристів. Охарактеризовано специфіку ігрових прийомів російських символістів і футуристів, суть якої полягає у рефлектуванні ними гри як способу творчої та життєвої реалізації. Встановлено типологічну подібність художніх і культурних інтерпретацій гри, наявних у цих напрямах.

  Скачати повний текст

Проведено культурологічний і філософсько-антропологічний аналіз креативності як феномену людського буття в культурі. Розкрито поняття ініціації креативності, яка постає як креативність співтворчого діалогу, процес сакральної комунікації, що відбувається у взаємодії майстра й учня. Проаналізовано етапи розгортання креативності в культурі, які означаються як реалізація, об'єктивізація, актуалізація, ініціація. На основі методологічного підходу метаантропології доведено, що специфіка креативності як феномену буття людини в культурі значною мірою зумовлена її світоглядом і трансформується залежно від того, який екзистенційний вимір світогляду (будений, особистісний, філософський) обирає особистість. Розглянуто креативність у життєвому світі чоловіка та жінки, виявлено гендерну специфіку творчої реалізації особистості в культурі.

  Скачати повний текст

Досліджено характеристики жіночого начала на підставі культурноантропологічного підходу, в якому сутність людини та її культуру розглянуто у взаємозв'язку. Надано порівняльну характеристику існуючим методам вивчення жіночого начала. Здійснено спробу "жіночої проекції" німецької філософської антропології. Розглянуто схожість властивостей жіночого начала та ігрового принципу. Обгрунтовано можливість аналогій між жіночим і діонісійським началами, чоловічим та аполонівськими началами. Проаналізовано уявлення щодо жіночого начала жінок-філософів. Розглянуто жіночу літературну та філософську творчість і встановлено їх особливості. Проведено порівняння проявів жіночого та чоловічого начал у культурі XX ст. з архаїчними символами жіночого та чоловічого, виявлено їх схожість. Відзначено наявність у сучасній культурі жіночого та чоловічого шляхів особистісного становлення.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософське дослідження процесу взаємодії художнього символу з буденним рівнем суспільної свідомості. Показано активний вплив буденної свідомості на становлення та трансформацію функціонуючих в його сфері художніх символів незалежно від способів їх утворення. З'ясовано, що художні символи можуть виникати за запитом будь-якої з форм буденної свідомості, але на їх остаточне утворення відбувається в результаті безпосереднього впливу сфери художньої культури та мистецтва. Показано, що новоутворений художній символ може вільно розповсюджуватись у будь-які інші форми, не обмежуючись буденним рівнем. Визначено та систематизовано основні функції художнього символу в буденній свідомості. Встановлено, що художній символ, який функціонує в буденній свідомості, не може безпосередньо діяти на буденний рівень суспільної свідомості, але може впливати на перебіг цілого комплексу його трансформаційних процесів. Зокрема, показано вплив художнього символу на зміну та розвиток світоглядних, аксіологічних, гносеологічних установок. Показано, що хоча даний вплив має опосередкований характер, він все ж дає підстави для ефективного використання художнього символу в процесі формування управлінських впливів на соціальну систему.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження цінностей молодіжної культури. Виявлено, що молодіжна культура передбачає специфічне розуміння соціальних функцій індивіда, проявом якого є прагнення створити свій життєвий світ, виробити власні регулятивні установки та форми самоздійснення, що відрізняються від загальноприйнятих норм поведінки. Встановлено, що прагнення до альтернативного способу життя теоретично фіксується й аналізується за допомогою поняття "сфера формування цінностей". Відзначено, що утворені в даній сфері ціннісні установки не мають однозначного соціального змісту, їх соціальна значущість може мати негативне й позитивне вираження. Проаналізовано соціальні характеристики суб'єкта молодіжної культури сучасного українського суспільства. В ієрархії потреб даного суб'єкта виявлено домінування вітальних цінностей, а характерною рисою особистості є життєздатність як екзистенціальна стратегія, пов'язана з можливістю людини протистояти обставинам і не підкорятися принципам колективної поведінки. Особливу увагу приділено питанню відродження національних традицій української культури. Доведено, що завдання культурно-національного виховання молоді вимагає розгляду на рівні державних пріоритетів.

  Скачати повний текст