Розкрито історико-педагогічний дискурс становлення фізичного виховання з часів Волинської гімназії та Волинського ліцею. Актуалізовано ретродосвід реалізації фізичного виховання у вищій школі початку ХIХ ст. Аргументовано доцільність упровадження історично апробованого досвіду з фізичного виховання в практику сучасного вищого навчального закладу.

Показано, що сучасні стандарти вищої освіти в Україні лише частково допомагають організовувати заняття студентів із фізичної культури та спорту. Зазначено, які зміни відбуваються у фізичному та духовному розвитку студентської молоді в дусі відповідального ставлення до ведення здорового способу життя. Мета роботи - визначити роль фізичної освіти в навчальній діяльності ВНЗ. Показано мотиви і їх бачення самого ставлення до протиріч, які виникли під час процесу фізичного виховання. Показано результати ставлення студентів чотирьох провідних ВНЗ Волинської обл., зроблено графічний аналіз показу результатів досліджень.

Розглянуто систему підготовки педагогічних кадрів із фізичного виховання у вищих навчальних закладах Німеччини. Показано, що на сьогодні в країні відсутня єдина загальнодержавна система професійної підготовки педагогів фізичного виховання. Кожна земля має свою власну структуру навчальних закладів, де готують педагогів з урахуванням системи загальної освіти країни. У ФРН існує як традиційна система організації підготовки викладачів фізичного виховання з одержанням кваліфікації вчителя різного ступеня викладання, так і нова, багаторівнева, що включає підготовку бакалаврів, магістрів та докторів із фізичного виховання й спорту. На досвіді німецької землі Баварія на прикладі ТУМ показано, що структура професійної підготовки педагогів фізичного виховання складається з навчального етапу та педагогічної практики (рефендаріату), кожний із яких закінчується складанням державного іспиту.

Охарактеризовано особливості професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури та спорту, які впливають на ефективність їхньої діяльності та розкривають основні вимоги, що висуваються до них як до спеціалістів цієї галузі. Професійна підготовка майбутніх фахівців розглядається як цілісна система, що будується на основі органічної єдності загального, особливого й індивідуального. Вона здійснюється за принципом інтегративного підходу до формування її змісту, відбору форм і методів, оскільки інтегрує в собі підготовку як фахівців фізичної культури й спорту, так і фахівців із конкретних видів спорту. Звернено увагу на діяльний підхід у здійсненні професійної підготовки майбутніх спеціалістів фізичної культури та спорту. Засобами реалізації професійних можливостей спеціалістів у професійній діяльності є їх фізкультурно-педагогічна та тренерсько-викладацька діяльність.

Розглянуто різні наукові підходи до розуміння поняття "справедливість". Розкрито сутність та зміст категорії "справедливість" як наукового поняття. Виявлено, що 23,5 % респондентів більш-менш обізнані з визначенням поняття "справедливість". 38,9 % юнаків і дівчат зазначили, що справедливість насамперед у них асоціюється із чесністю, 26,4 % - із добром, 21,1 % - відповідальністю, 19,9 % - гідністю, 6,3 % - правдивістю, а найменше трапляються такі асоціації, як законність, виховання, подяка, співчуття, совість, закон тощо. Більшість респондентів (42,3 %) сприймає викладача як справедливого під час оцінювання результатів їхнього навчання, 30,0 % - несправедливим, 27,6 % - не завжди справедливим.

Розглянуто труднощі психологічного характеру, із якими стикається першокурсник на першому етапі адаптації у вищому фізкультурно-спортивному навчальному закладі. Виявлено деякі негативні фактори студентської дезадаптації. Результати дослідження показали, що для 54,2 % студентів-першокурсників проблема адаптації за умов вищого навчального закладу є важливим фактором становлення особистості.

Мета дослідження - оцінити рівень сформованості комунікативного компонента (КК) на завершальному етапі дослідження, яке проводилося під час педагогічної практики. Установлено, що в майбутніх учителів фізичної культури потрібно формувати вміння створювати комунікативне середовище для успішної міжособистісної взаємодії з учнями під час проведення тренінгових занять. Під час порівняльного аналізу виявлено динаміку формування КК студентів. Експеримент показав, що в основі реалізації КК підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до застосування тренінгів у школі студенти ЕГ, які навчалися за методикою, запропонованою в дослідженні, показали кращі результати, ніж представники КГ, що підтверджує ефективність методики. Доведено, що ступінь інтерактивної взаємодії залежить від ефективності групової роботи. Систематична інтерактивна взаємодія студентів ЕГ під час участі в тренінгах сприяла формуванню КК майбутніх учителів, що знайшло відображення в ефективному оволодінні моделями педагогічного спілкування.

У процесі професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури потрібно впроваджувати відповідні педагогічні умови, які б сприяли формуванню організаційної діяльності. Підготовка майбутніх учителів передбачає оволодіння студентами системою теоретичних знань, практичних умінь, які забезпечують успішність у виконанні організаційної діяльності, розвитку особистісних, професійних та управлінських якостей. У дослідженні брали участь 232 студенти другого курсу факультету фізичного виховання та реабілітації. Одержані результати в експериментальних і контрольних групах після проведення цілеспрямованої роботи показали, що доцільно впроваджувати методику формування організаційної діяльності майбутніх учителів фізичної культури за когнітивно-конативним, особистісним та управлінським компонентами. Дослідження надає можливість вирішувати питання організації ефективного процесу формування організаційної діяльності майбутніх учителів фізичної культури під час їх професійної підготовки.

Розкрито сутність педагогічної здоров'язбережувальної технології навчання за умов фундаменталізації непрофесійної фізкультурно-оздоровчої освіти студентів. Здійснено аналіз динаміки змін морфофункціональних показників, рівня фізичної підготовленості й ступеня сформованості в студентів здоров'язбережувальної компетентності, фізкультурної освіченості.

Як стверджують науковці, процес формування потреб є ступеневим. Доцільно для розвитку різних потреб, зокрема формування потреби займатися фізичними вправами, дітей середнього шкільного віку використовувати п'ять етапів формування. Формування потреби займатися фізичними вправами є цілісним педагогічним процесом, який проходить через такі етапи: створення мотиву до занять фізичними вправами через вплив біогенних потреб дитини й зовнішнє спонукання, формування знань про фізичні вправи, формування інтересу займатися фізичними вправами через виконання з використанням стимулів, формування звички займатися фізичними вправами через багаторазове їх виконання на фоні емоційного задоволення, формування потреби займатися фізичними вправами через здійснення багаторазового прояву звички їх виконувати. Отже, потреба займатися фізичними вправами в дітей середнього шкільного віку як вид спонукання формується на базі біогенних (природних) потреб через інші види спонукання до занять фізичними вправами, а саме: мотив, інтерес, стимул і звичку. Вони відрізняються своїми особливостями та взаємопов'язані. Потреба, інтерес і звичка є видами внутрішнього, а мотив та стимул - видами зовнішнього спонукання.

Сучасні умови життя ставлять високі вимоги до рівня здоров'я студентів. Навчальний процес у вищому навчальному закладі пов'язаний зі значними психічними та фізичними навантаженнями. Важливо відзначити, що в першокурсників відбувається процес адаптації організму до нових умов життєдіяльності. Саме тому навчально-виховний процес із фізичного виховання першокурсників повинен грунтуватися, передусім, на виявленні їх фізичних можливостей. Проблема фізичного вдосконалення студентської молоді на сьогодні є актуальною й потребує зі сторони вчених, тренерів та викладачів фізичного виховання подальшого науково-практичного пошуку в покращанні стану здоров'я, фізичного розвитку та вдосконалення фізичних якостей. Обгрунтовано важливість розробки змісту занять із фізичного виховання, які сприяють розвитку силових якостей у навчально-виховному процесі студентів, зокрема юнаків, оскільки розвиток цих якостей забезпечує хороший фізичний стан і готовність до творчої діяльності.

Розглянуто проблему формування рухових навичок у дівчаток віком 10 - 13 років. Щоб система навчання була ефективною, треба враховувати вікові особливості розвитку організму й динаміку функціональних характеристик. Висвітлено результати педагогічного експерименту з використанням запропонованих спеціальних вправ для навчання та вдосконалення прийомів техніки баскетболу. Порівняльний аналіз результатів контрольної й експериментальної груп надає підставу для загальних рекомендацій щодо застосування системи таких вправ фахівцями фізичної культури.

Існує думка, що найбільші резерви в розвитку футболу містяться в методиці навчання рухових навичок (Stula, 2008). Їх ефективність більшою мірою залежить від застосування, тобто від раціонального використання методик і форм проведення організаційно-методичних рухових занять. Мета роботи - оцінка ефективності навчання в 1,5-річному циклі занять із футболу серед молодих гравців віком 9 - 10 років учнівського спортивного клубу ТОП-54 Бяла Подляска. У дослідженні брало участь 20 гравців, яких було оцінено відповідно до їх загальної, спеціальної фізичної підготовки та координаційних рухових здібностей, і застосовано обрані тести (за: Cicirko, Syryjczyk, 2000, Ljach, Witkowski, 2004, Talaga, 2004, 2006). На підставі аналізу проведених досліджень зроблено такі висновки: навчальний процес, що охоплює всесторонній розвиток, був настільки ефективним, що юними футболістами помічено прогрес у всіх проведених тестах; істотні статистичні зміни відзначено майже у всіх тестах; одержані результати можуть стати необхідною умовою для оцінки ефективності навчальної роботи, а також підвищити прогностичну роль систематичного контролю цієї тренувальної групи на довшому етапі; систематичне тестування молодих футболістів впливає на оптимізацію навчального процесу, вибір форми, методики й засобів тренування.

Фізична культура є одним із засобів фізичного виховання дітей раннього й дошкільного віку. За умов дошкільного закладу для дітей перших трьох років життя фізична культура передбачає різні форми рухової активності (рухи під час неспання, рухові ігри та спортивні розваги, рухи під час музичних занять, зарядка, спеціальні заняття гімнастикою з елементами масажу) та систему загартувальних засобів. У дітей раннього віку рухи є органічною потребою дитини. Тому, чим менший вік, тим важче пригнітити рухову активність, рух сприяє пізнанню довкілля. Чим менше дитина рухається, тим більше вона відстає в нервово-психічному розвитку. Нервово-м'язовий апарат дитини до 3,5 років якісно відрізняється від такого в дорослих та навіть у дітей старшого віку: для дитини раннього віку характерна морфологічна незрілість нервових і м'язових структур. Тому діти раннього віку не можуть витримати тривалих статистичних навантажень (положень, які вимагають тривалого скорочення м'язів, наприклад сидіти або стояти в одній і тій самій позі). До фізичної культури для дітей 3 - 7 років входять ранкова гімнастика, фізкультурні заняття, рухові ігри, спортивні розваги. Ранкова гімнастика має велике виховне й оздоровче значення. Систематичне заняття ранковою гімнастикою сприяє розвитку в дітей дошкільного віку правильної постави, тренує та посилює діяльність усіх органів і систем (серцево-судинної, дихальної, нервової та ін.), готує організм дитини до тих навантажень, які їй потрібні протягом дня. Фізкультурні заняття - це форма навчальних занять. У кожній віковій групі дошкільнят розв'язуються відповідні програмні завдання оволодіння навичками основних рухів: ходьба, стрибки в довжину, висоту, кидання в ціль, лазіння. Рухові ігри сприяють розвитку моторики й рухових навичок, позитивно впливають на фізичний і нервово-психічний розвиток, здоров'я дитини. Перебування дітей на прогулянці надає змогу використати такі засоби фізичного виховання, як спортивні розваги: їзда на велосипедах, санчатах, ходьба на лижах, катання на ковзанах, гра в городки. Під час систематичного заняття плаванням у дітей формується правильна постава, удосконалюються основні рухи.

Визначено функціональний стан організму підлітків загальноосвітніх навчальних закладів. Результати дослідження надають можливість стверджувати, що середні значення ЧСС, артеріального тиску, затримки дихання перебувають у межах вікових норм. Частота серцевих скорочень учнів складає 81 - 89 уд./хв; артеріальний тиск систолічний перебуває в межах 95,43 - 131,1 мм рт. ст. (дівчатка), 96,04 - 130,1 мм рт. ст. (хлопчики), діастолічний - 50,18 - 79,5 мм рт. ст. (дівчатка), 49,06 - 78,08 мм рт. ст. (хлопчики); тривалість затримки дихання учнів на вдиху становить 28,63 - 34,81 с (дівчатка), 34,61 - 48,83 с (хлопчики). Величина затримки дихання дітей на вдиху на 33 - 65 % вища, ніж на видиху. Із віком простежується тенденція підвищення тривалості затримки дихання в хлопчиків, у порівнянні із дівчатками. Найінтенсивніше результати виконання тесту в хлопців зростають із 13 до 15 років. Водночас простежено тенденцію до погіршення діяльності окремих функціональних показників організму підлітків.

Розглянуто дані наукової літератури про причини становлення мануальної рухової асиметрії дітей у дошкільний період. Виявлено чотири основних передумови, проведено аналіз причин їх виникнення й становлення у віковому аспекті. Відзначено необхідність урахування мануальної рухової асиметрії в процесі навчальної діяльності дошкільників, у тому числі фізичної культури, а також незначну кількість досліджень означеного змісту, що спрямовані на вдосконалення технологій і методик їх навчання в дошкільному навчальному закладі.

Однією з актуальних проблем фізичного виховання є вивчення питання ставлення учнів до занять фізичними вправами, зокрема гімназистів за умов різних навчальних навантажень. Мета дослідження - вивчення та аналіз особливостей ставлення гімназистів середніх і старших класів до уроків фізичної культури. Проанкетовано 1237 осіб, учнів 5 - 11-х класів. Опитано 177 хлопців і 191 дівчат-гімназистів під час традиційної організації уроків фізичного виховання, а також 257 хлопців і 136 дівчат гімназії у разі експериментального режиму навчання. Останній передбачав організацію занять у вигляді пар (спарених подвійних уроків за аналогією з вузівськими), у цьому разі в учнів було лише одне двохгодинне заняття на тиждень із фізичного виховання. Контрольну групу складали учні ЗОШ. У ході анкетування виявили, що з вищим бажанням ідуть на уроки фізкультури гімназисти. Інтереси учнів до фізичної культури найвищі в гімназії з одним уроком, дещо нижчі - у звичайній гімназії та найнижчі - у школярів загальноосвітньої школи. Загалом учні за основну мету для себе ставили бажання підвищити свою фізичну підготовку. Слід зауважити, що загальний відсоток обраних мотивів найвищий у гімназії з одним уроком фізичної культури, а найнижчий - у загальноосвітній школі, середній відсоток обраних мотивів відвідування уроку фізичної культури в гімназії.

Розглянуто актуальне питання, оскільки молоді українці руйнують власне здоров'я під впливом оточуючих, реклами алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Свідчення цього - аналіз динаміки захворюваності населення України серед школярів та студентів із захворюваннями серцево-судинної, дихальної й нервової систем. Висвітлено проблеми формування та забезпечення здорового способу життя молоді та запропоновано способи її мотивації до ведення здорового способу життя за допомогою використання сучасних підходів до проведення занять фізичного виховання. Під час дослідження цієї проблеми застосовано метод узагальнення науково-дослідної та науково-методичної літератури, методи теоретичного аналізу та практичного спостереження. Запропоновано використовувати такі способи мотивування молоді до здорового способу життя: дні здоров'я, заходи, присвячені туризму, заняття з аеробіки, створення спортивних секцій в університетах, заняття йогою, фітнесом. Для більшого мотивування молоді до здорового способу життя потрібно на заняттях фізичного виховання застосовувати сучасні й нетрадиційні підходи, які значно підвищать інтерес студентів і школярів до фізичної культури й спорту.

Порушено проблему недостатнього рівня свідомого та активного ставлення студентів до процесу фізичного виховання. На основі аналізу та узагальнення наукових праць попередників обгрунтовано сенс, значення й засоби формування стійкого інтересу молодого покоління до цілей фізкультурно-спортивної галузі як одного зі способів реалізації зазначеного принципу. Мотиви є необхідним компонентом діяльності кожної людини, а тому, відіграють важливу роль, оскільки від їх змісту залежать характер та ефективність як навчального процесу, так і життєдіяльності. У процесі фізичного виховання основними є ті групи мотивів, які спонукають молоде покоління до занять фізичною культурою й спортом, допомагають формувати прагнення до здорового способу життя.

Контроль гнучкості надає змогу виявити в школярів здібності виконувати рухи з великою амплітудою. Гнучкість визначає рівень підготовленості дітей до виконання окремих вправ. У разі недостатньої гнучкості стає більш складним і повільним процес засвоєння рухових навичок, обмежується рівень прояву м'язової сили, координаційних та швидкісних здібностей, знижується економність роботи, збільшується вірогідність одержання травм. Розвиток гнучкості сприяє зміцненню суглобів, підвищенню міцності та еластичності м'язів, зв'язок та сухожиль, удосконаленню координації, ефективному оволодінню технікою фізичних вправ, уникненню травм. Завдання дослідження - виявити динаміку й зробити порівняльний аналіз рівня гнучкості та рухливості в плечових і кульшових суглобах учнів середнього й старшого шкільного віку. Результати досліджень свідчать, що характер і параметри змін показників гнучкості та рухливості в плечових і кульшових суглобах юнаків середнього й старшого шкільного віку вказують на зниження цих показників у динаміці навчання.