Розглянуто проблему формування ансамблевих основ жанру віолончельної сонати в творчості Л. ван Бетховена. Нововведеннями Бетховена є використання поліфонічних засобів музичного розгортання в сонатно-симфонічному циклі й ансамблевий тип мислення композитора. Перша соната op. 102 дає уявлення про бетховенські принципи в камерно-інструментальному жанрі пізнього періоду.

На основі ретельного і всебічного вивчення автографів А.Кос-Анатольського вперше оприлюднена вся його творча спадщина з домашнього архіву. Подано систематичний анотований опис музичних творів композитора. Вміщено усі, незалежно від форми та змісту, нотні і ненотні матеріали: автографи нот, поетичних текстів, друки, копії, листи, нотатки, тексти сценаріїв та інші документи, які зберігаються у домашньому архіві композитора. Показано різні етапи праці А.Кос-Анатольського над творами. Опис кожного автографу містить назву твору (подану згідно з автографом), формат рукопису і кількість заповнених нотним чи поетичним текстом сторінок. Усі рукописні матеріали згруповано за назвами творів і систематизовано за видами і жанрами рукописів.

Проанализирована история развития колокольного литья с древнейших времен до создания величайшего произведения - Царь-колокола. Рассмотрены архитектура колоколен, металлургия меди и бронзы, искусство литья, уникальные произведения колокольных мастеров. Охарактеризованы химический состав, физико-химические и технологические свойства некоторых бронз.

Опубліковано церковні монодичні (одноголосі) піснеспіви болгарського наспіву, зафіксовані в українських та білоруських нотолінійних Ірмолоях кінця XVI - XVII ст. з книгосховищ Києва та Львова. Ці Ірмолої розкривають маловідомі сторінки культурних взаємин українського і болгарського народів у їх історичному минулому. Наведено матеріали про болгарський наспів та кодикологічне дослідження, археографічний опис нотолінійних Ірмолоїв, з яких узято зразки болгарського наспіву.

Проаналізовано творчість видатного українського диригента, реформатора оркестру народних інструментів В.А.Комаренка. Розкрито значення диригента у формуванні музичної освіти в Слобідській Україні.

Розкрито тему формоутворення в сучасній українській музиці, зокрема, в творчості композиторів Харкова С.Пілютикова та Ю.Алжнєва. На основі порівняльного аналізу різних стильових композицій визначено загальні закономірності варіантної форми як композиційного цілого: саморух заданої звукової ідеї, первісне інтонаційно-конструктивне утворення; взаємна функціональна рівність варіантів; інтонаційне та структурне проростання, що грунтується на функціональній подібності: від ядра (теми) до цілого (частина, цикл); принципова відкритість до якісного оновлення первісної ідеї, до взаємодії з іншими принципами тематичного розвитку та множинність її вирішень; принципова відсутність обмежень паретворення; зниження чіткої межі структурованості і розвитку форми, за якої межа між експозиційним і розвиваючим викладенням виявляється умовною; розширення семантичних та драматургічних функцій, перехід із однієї функції до іншої.

Висвітлено історію вітчизняної та зарубіжної музики, а також питання музичної культурології. Наведено характеристику джерелознавчих аспектів історії музики. Значну увагу приділено концепціям видатних музичних істориків минулого та сучасності, зокрема, інтонаційній теорії Б.Асаф'єва, який створив оригінальну систему музично-лінгвістичного бачення історії.

Здійснено порівняльний аналіз ролі української народної пісні у формуванні вокальної особистості в контексті професійного навчання співу різних мистецьких спрямувань (академічного, народного та естрадного) з використанням розкриття етномистецтвознавчого аспекту національної вокальної школи на різних рівнях художнього цілого, із залученням різнопрофільних способів художньо-стильового втілення національної специфіки жанру. Показана залежність виконавців народно-пісенного репертуару від інтонаційного досвіду сучасного їм середовища, яка впливає на стиль співу й імпровізаційну техніку.

Проаналізовано сучасний стан підготовки професійних співаків до вокально-виконавської творчості. Обгрунтовано психолого-педагогічні основи формування вокально-виконавської творчості та розвиток творчого потенціалу як педагогічну та мистецтвознавчу проблеми. Охарактеризовано специфіку вокально-педагогічної та вокально-виконавської діяльності. Розроблено модель створення вокально-виконавського образу, виявлено психолого-педагогічні умови її ефективного функціонування.

Проаналізовано хорові твори М.Кармінського - значний внесок у розвиток хорового мистецтва України. Жанри, пов'язані з літературним текстом, складають ядро спадщини композитора. Перші кроки роботи М.Кармінського в синтетичних жанрах починаються зі співробітництва з Харківським театром юного глядача, який став своєрідною лабораторією творчих пошуків, вплинув на його формування як театрального композитора. Домінантою творчості М.Кармінського є пісня. Жанр пісні приваблював композитора своїми виразними можливостями синтезу музики та слова. Логічним був перехід від музики драматичних спектаклів до музики у кінематографі, де реальність, зримість образів художніх фільмів відточувала індивідуальність композитора.

Проаналізовано процес поширення протестантської музики в Західній Україні, який розпочався у XVII ст. Даний процес розвивався за двома напрямами: у творчості професійних композиторів і в релігійних народних співах (псалмах, колядках тощо). Надано характеристику музики тих композиторів, які були так чи інакше пов'язані з протестантизмом. Зроблено акцент на важливій ролі цієї музики і співів у поширенні протестантизму та створенні протестантських конфесій у Західній Україні.

Досліджуються проблеми мистецького виховання молоді в Україні. Збірка містить невелику частку праць, які побудовані на місцевому краєзнавчому матеріалі (фольклорі, кращих здобутках провідних вітчизняних митців і педагогів як минулого, так і сучасності). Три хорові твори, подані в нотному додатку, в Україні публікуються вперше.

Розглянуто деякі тенденції музично-просвітницького руху в Західній Україні у 20 - 40-х рр. ХХ ст., а також історико-культурні умови формування мистецтва оперного співу в нашій державі. Окремі розділи присвячено гастрольно-концертній діяльності М.Лисенка, застосуванню комп'ютерних технологій у процесі музичної творчості, мовленнєвим засобам виразності дикторів радіо та телебачення тощо.

Розглянуто питання художньо-творчого виховання дітей молодшого шкільного віку засобами колективного музикування. Висвітлено педагогічні аспекти формування мотиваційної сфери особистості. Окремі статті присвячено специфіці удосконалення підготовки артистів естрадних ансамблів, українській книгознавчій культурі, проблемі виховання молоді засобами народного мистецтва.

Конкретизовано сутність феномену готовності педагога-музиканта до інновацій у сфері професійно-педагогічної діяльності. Наведено показники прояву даного професійного новоутворення особистості педагога-музиканта.

Проаналізовано розвиток оркестрово-виконавського мистецтва України, яке відіграло важливу роль у справі становлення та розвитку естетико-ціннісних аспектів художньої культури України, менталітету українського народу. Причинами виникнення оркестрів в Україні були: сприятливі умови розвитку музичного мистецтва, вплив італійської опери, музична освіта дворян, вивчення музики, зокрема, інструментальної у навчальних закладах, наслідування оркестрового виконавства, яке вже почало функціонувати в Росії, розвиток та поширення сімейно-побутового музикування, становлення гастрольно-концертної справи. Наведено історичні матеріали.

Досліджено зародження та розвиток дитячого хорового виховання та шкільної хорової пісні в Україні. Розглянуто деякі аспекти багатоголосного хорового співу. Проаналізовано хорову творчість українських композиторів другої половини XIX - середини XX ст. для дітей: С.І.Воробкевича, М.В.Лисенка, М.Д.Леонтовича, К.Г.Стеценка, Я.С.Степового, С.П.Людкевича та ін.

Висвітлені сутність поняття "досвід музично-виконавської діяльності", його структура, рівні сформованості у студентів музичних спеціалізацій вузів культури, а також викладений перебіг експериментально-дослідної роботи по вивченню стану формування даного досвіду у студентів вузів культури різних регіонів України. Аналіз результатів діагностичного експерименту дозволив автору констатувати відсутність цілеспрямованого формування досвіду музично-виконавської діяльності у студентів вузів культури. Запропонована оптимальна система формування досвіду музично-виконавської діяльності і методика її реалізації у навчальному процесі дисципліни "Спеціальний інструмент" вузу культури.

Наведено перше повне зібрання музикознавчих і фольклористичних праць видатного українського композитора й музикознавця С.Людкевича, написані чи виголошені ним від кінця ХІХ до початку 70-х рр. ХХ ст. Запропоновано дослідження, статті та виступи з питань музичної естетики й стилістики; про музику й поезію; про українських та російських композиторів і виконавців. Включено праці з фольклористики, статті про церковну музику, висвітлено питання музичного шкільництва, педагогіки та теорії музики, а також наведено статті про музичне життя Західної України. Відтворено реальну картину музичного, культурного та суспільного розвитку Галичини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш3(2=1Ук) я44 + Щ313(4УКР)6-81 Людкевич С. + Щ312(4УКР) + Щ310,0 + Щ313(4УКР331)-69

Рубрики:

Історія музики

Музична фольклористика

Теорія музики (теоретичне музикозновство)

Шифр НБУВ: В343217 Пошук видання у каталогах НБУВ