На початку цiєї книги хотiлося б пiдкреслити, що вiд першої i до останньої сторiнки вона була написана не професорами, не аспiрантами, а звичайними студентами- юристами, членами юридичної клiнiки при Київському нацiональному унiверситетi iменi Тараса Шевченка. І на- писана вона, в першу чергу, для таких же студентiв, яким ми хотiли допомогти, намагаючись, принаймнi частково, заповнити той вакуум лiтератури про юридичнi клiнiки, що й досi iснує в Українi. Спiлкуючись з нашими колегами з усiх куточкiв держави, ми неодноразово мали можливiсть пе- ресвiдчитись у тому, що i у студентiв, i у викладачiв ук- раїнських вузiв дуже часто виникає бажання створити юридичну клiнiку у себе на факультетi. Проте такi пори- вання практично завжди залишаються нездiйсненними. Головною причиною тому є елементарний брак посiб- никiв, якi могли б у простiй i невимушенiй формi роз- повiсти про те, що треба робити, коли хочеш органiзувати дiяльнiсть юри- дичної клiнiки. Створення юридичної клiнiки забезпечує можливiсть практичного застосування студентами своїх знань та сприяє вирiшенню питання загально- державного значення – допомоги найбiльш соцiально незахищеним верст- вам населення. Практика свiдчить, що протягом року одна правильно ор- ганiзована юридична клiнiка здатна надавати повноцiнну правову допомогу кiльком сотням клiєнтiв. Дуже часто юридичнi клiнiки, що безкоштовно нада- ють юридичнi послуги, є останньою надiєю людей, якi за браком коштiв не можуть отримати квалiфiкованої допомоги. Отже, юридична клiнiка може стати корисною як для клiєнтiв, так i для студентiв. Саме це ми спробували роз’яснити в даному посiбнику. Сподiваємося, що вiн допоможе студентам юридичних факультетiв, якi мають бажання вiдкрити свою власну юридичну клiнiку. На його сторiнках ви знайде- те iнформацiю, яка стосується всiх аспектiв її створення та дiяльностi.

У формі історичних нарисів, із залученням широкого кола джерел, робота висвітлює суспільно-політичні та науково-технічні передумови аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, яка сталась 26 квітня 1986 р., розкриває початкові зусилля з її мінімізації та інформаційну ситуацію в країні, яка привела до падіння довіри суспільства до влади. Аналізуючи основні напрями вирішення проблем, породжених аварією, автор зосереджується на інженерно- технічних та медико-біологічних, розкриває процеси, пов’язані із зоною відчуження та «Об’єктом “Укриття”», показує проблеми довкілля, якості життя, стан здоров’я і впливи аварії на долі людей. Окремі нариси присвячено висвітленню суспільної активності, породженої аварією, зусиллям держави з унормування постчорнобильського життя та факту закриття ЧАЕС, який розглядається як політичний крок і довготривалий процес. Розрахована на широке коло читачів.

У формі історичних нарисів, із залученням широкого кола джерел, робота висвітлює суспільно-політичні та науково-технічні передумови аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, яка сталась 26 квітня 1986 р., розкриває початкові зусилля з її мінімізації та інформаційну ситуацію в країні, яка привела до падіння довіри суспільства до влади. Аналізуючи основні напрями вирішення проблем, породжених аварією, автор зосереджується на інженерно- технічних та медико-біологічних, розкриває процеси, пов’язані із зоною відчуження та «Об’єктом “Укриття”», показує проблеми довкілля, якості життя, стан здоров’я і впливи аварії на долі людей. Окремі нариси присвячено висвітленню суспільної активності, породженої аварією, зусиллям держави з унормування постчорнобильського життя та факту закриття ЧАЕС, який розглядається як політичний крок і довготривалий процес. Розрахована на широке коло читачів.

Словник вміщує найуживанішу фразеологію сучасної української мови. У ньому розкривається значення фразеологізмів, що ілюструються цитатами, подається їхня граматична і стилістична характеристика, наводяться синонімічні та частково антонімічні вислови. Вперше досить широко подаються історичні, етимологічні та культурно-етичні коментарі. Для учнів, вчителів та широкого кола читачів.

Ця книга складається з п'яти статей, опублікованих газетою "Дзеркало тижня" в 2002 – 2004 pp. Кожна з статей мала свій власний інформаційний привід, але всі вони присвячені одній проблемі: українсько-російським відносинам на сучасному етапі. Автор підкреслює, що громадяни України стоять перед історичним вибором: чи поставитися до Росії так, як до будь-якої іншої сусідньої країни, чи вважати, що ми маємо з нею "особливі відносини"? Яку частину суверенітету ми можемо віддати і чи потрібно його віддавати взагалі? Історичний досвід засвідчує, що втрата суверенітету, хай навіть на початку лише часткова, загрожує самому існуванню українського народу.

  Текст у форматі PDF 5.45 Мб

У Словнику розшифровуються і пояснюються різні типи скорочень в українській мові (прості, часткові, ініціальні, комбіновані, умовні). Словник буде корисним працівникам партійних і громадських установ, преси, радіо, телебачення, перекладачам, науковцям, викладачам вузів, учителям середніх шкіл, студентам, аспірантам, учням старших класів, усім, хто користується українською мовою.

“Секрети української мови” – це популярна розповідь про самобутні риси української мови, зачесані під канцелярську гребінку під дією асиміляторських заходів. Автор розглядає всі галузі “мовного господарства”, зачеплені руйнацією: орфоепію, лексику, словотвір, правопис і частково граматику. Описано методи, застосовувані для упослідження українського слова. Наведено поради, як долати дискримінаційну спадщину минулого. Велику увагу приділено невикористаним можливостям українського словотвору. Додано словнички шельмованої, упослідженої та безпідставно занедбаної української лексики. “Секрети української мови” розраховано на широке коло шанувальників рідного слова від школярів до державних діячів.

Потреба на російсько-український словник сталих виразів зайшла в нас давно та й давно. Певне, ще тоді, як уперше твори російської літератури перекладалися українською мовою. Вкрай гостро, й дедалі все гостріше, цю потребу відчувають не тільки перекладачі, а й працівники газет, журналів, видавництв, радіомовлення, телебачення... Та й письменники, особливо молоді. Та й просто аматори українського слова. Маючи на думці бодай частково зарадити лихові, ми й узялися скласти цього словника. Звичайно, ми знали, що перед нами постануть неабиякі труднощі. Адже, як відомо, фразеологічні багатства української мови досі не те що не впорядковані, а й не всі зібрані. Не набагато більше зроблено щодо цього й у російській фразеології. А втім, по тлумачних словниках російської мови, по російсько-українських та українсько- російських загальних, а також у кількох коротеньких фразеологічних словниках, що виходили за різних часів, фразеологічного матеріалу є чимало. Чималенько такого матеріалу (з письмових та усних джерел) назбиралося за довгі роки й у нас.

  Текст у форматі PDF 0.96 Мб

  Текст у форматі PDF 4.72 Мб

Перед читачем книга, що стосується епохи Кучми. Характеризуючи її наведу, хоча й розлогу, проте, гадаю, доволі точну, цитату з своєї програмної статті 2000 року "Проект Україна. Підсумки десятиріччя". Розділ, який я хочу навести, називається - "Украдена Україна", бо Кучма будував не ту Україну, про яку дусалося її творцям, а олігархічне "Государство Украина": Отож - "Олігархічно-номенклатурна візія "проекта государства Украина" Вище уже згадувалося про те, що єдиного "проекту Україна", заснованого на загальнонаціональному консенсусі, немає, як немає і загальнонаціонального консенсусу. Натомість, є декілька досить відмінних пропозицій до "проекту Україна", які не тільки далекі одна від одної, але й прямо протилежні. Однак це не означає, що насправді не здійснюється один з них. Реальний стан справ в Україні можна вважати завершенням олігархічно-номенклатурного "проекту Україна" у формі "государства Украина". Стаґнархія (поєднання олігархії і стаґнації - авт.) вже практично втілила цей проект у життя і майже цілком ним задоволена. Вона зберегла владу, консолідувалася довкола державної монополії як єдине політичне ціле, успішно пережила перехід від планової до державно-капіталістичної економіки, здійснила і завершує перерозподіл власности. В принципі, вона не зацікавлена ні у знищенні державної монополії, ні у впровадженні "громадянського суспільства", яке може їй загрожувати. Водночас стаґнархія зробила все, щоб позбавити Україну ЕС-івської перспективи, яка поклала б край проектові "государства Украина". Стаґнархія не зацікавлена у цивілізуванні економічної політики в Україні, тому всерйоз сприймати проголошення "европейського вибору" Україною не варто. Єдиним дискомфортом для стаґнархії є неприйняття такого стану справ Заходом, хоча здоровий політичний цинізм стратегічних партнерів дозволяє їм до певного часу закривати очі на ці незначні недоліки "государства Украина". Саме тому проект "государства Украина" частково підтримують з політичних, антиросійських та почасти анти-ЕС-сівських міркувань США. Для ЕС цей проект неприйнятний і незрозумілий. З найближчих сусідів тільки Польща все ще делікатно не відмежовується від нього, як-от Чехія чи Словаччина, оскільки має власні конкретні ґеополітичні інтереси в Україні. Так само частковою підтримкою проект "государства Украина" користується і з боку РФ, як такий, що фактично торує шлях до реінтеґрації Росії+ та "государства Украина". Ясна річ, не можна не бачити й інших тенденцій. Частина українських стаґнархів не зацікавлені у перерозподілі влади і власности в Україні на користь потужніших російських олігархів, тому вони можуть саботувати реінтеґрацію з Росією+ так само ефективно, як і зближення з ЕС. Остаточного рішення щодо напрямку розвитку - на Схід чи на Захід - у рамках проекту "государства Украина" не може бути. Сама суть проекту полягає у тому, щоб не рухатися нікуди, бо тоді мають бути змінені правила гри для владних еліт, необхідно перерозподілити власність, а отже, й владу. Великий західний чи російський капітал вмить роздушать слабі капітали українських "новых русских".

  Текст у форматі PDF 4.00 Мб

  Текст у форматі PDF 0.28 Мб

  Текст у форматі PDF 1.37 Мб

"Мало хто з істориків брався за засади своєї дисципліни так грунтовно, як Помян", писав у 2002 році Поль Рікер. "Порядок часу" Кшиштофа Помяна є блискучим прикладом цього грунтовного звернення до заад історіх, але не у вузькому сенсі наукової дисципліни, а історії як фундаментального виміру людини та світу, в якому вона живе. Предметом цієї книги є проблема часу у всій повноті та складності. Її автор, сучасний польсько-французький філософ та історик Кшиштоф Помян, відомий своїми роботами з "філософської історії історії" та "культурної історії", підходить до розгляду цієї проблеми радикально: починаючи з окремих і часткових моментів - календарів, питань історіографії, походження Всесвіту, часу людської екзистенції та фізичних процесів, і закінчуючи інтегральним аналізом темпоральної архітектури сучасної цивілізації. Кожен з розділів книги є окремим дослідженням з відповідної галузі знання - історії, філософії, методології та епістемології наук, а книга в цілому - рідкісним для нашого часу синтезом здобутків науки та культури.

Основні поняття: діагностика, психодіагностика, діагностичне обстеження, диференційно-діагностичне дослідження, ситуація клієнта, ситуація експертизи, П-методики, О-методики, сертифіковані методики. Термін „психодіагностика” (від грец. рsyche- душа та diagnostikos – здатний розпізнавати) введений в 1921 р. Г.Роршахом. Поняття психодіагностики і до нині має різні тлумачення. Узагальнено її можна визначити так: Психодіагностика – галузь психологічної науки, що розробляє теорію, принципи та інструменти оцінки та виміру індивідуально-психологічних особливостей особистості (Л.Ф.Бурлачук). Сучасна психодіагностика – це і теоретична дисципліна, що розглядає закономірності визначення психодіагностичних суджень та правила постановки психологічного діагнозу і сфера практичної діяльності психолога. Загальна психодіагностика пов”язана з загальною, соціальною, диференціальною психологією; часткова – медичною, віковою, консультативною, військовою, спорту, праці, юридичною тощо.

Розглядаючи нові медіа в контексті музичної культури, ми намагаємося з’ясувати, як їхні властивості позначаються на музиці. При цьому нам доводиться обійти феномен електронної музики, оскільки він не має прямого стосунку до нових медіа в тому розумінні, в якому вживають це поняття його автори. Виникнення електронної музики пов’язують не з комп’ютерними чи цифровими технологіями, а з більш ранніми звуковими експериментами. Натомість предметом даного дослідження будуть ті опосередковані метамедіумом комп’ютера «об’єкти», що пов’язані з прагматикою музики. На нашу думку, нові медіа, якими визначається досвід слухача, – це аудіоформат MP3, файлообмінні та соціальні мережі, портативні цифрові плеєри. Цей перелік включає лише найтиповіші феномени, а тому, безсумнівно, може бути розширеним та нюансовним. В основі роботи лежить опис та аналіз емпіричного матеріалу –«переслідування об’єктів», як називає цей метод англійський дослідник Девід Бір. Ми звертаємося до комп’ютерних програм, файлообмінних сайтів, віртуальних спільнот, а також форумів та соціологічних досліджень, в яких слухачі розповідають про власний досвід. Коли мова йде про таке недавнє явище, як нові медіа, узагальнення неможливі без прямого доступу до емпіричної реальності. Тому наше дослідження побудоване на індукції – від одничиного, часткового ми рухаємося до загального. Такий підхід обумовлює структуру нашої роботи: вона розбита на три розділи, кожен з яких присвячений конкретному медіафеномену.