Досліджено нову філософську проблему, пов'язану з актуалізацією етнічної релігії (рідної віри) в Україні та аналогічні процеси у країнах Європи. Українське язичництво розглянуто як духовно-культурний феномен, що проявляється у світогляді, моральних нормах поведінки, звичаєвості й обрядовості у процесті функціонування етносу. Встановлено, що феноменальність рідної віри полягає в її здатності фіксувати, а за сприятливих умов - самовітворювати власні етнічні цінності. Показано, що дана актуалізація може відбуватися у підсвідомості носіїв власної етнічної культури як своєрідне підсвідоме "пригадування" окремими представниками етносу колективного досвіду своїх предків. Зроблено висновок, що етнорелігія (язичництво) - це природний генератор духовного життя етносів та упорядник їх життєвого простору та морально-звичаєвих відносин, в яких гарантом цілісності етнічної спільноти виступає сама етнічна група з її усталеними етнічними звичаями та цінностями Роду. Доведено, якщо розвитку етнічної релігії не перешкоджають зовнішні чинники - війни, поневолення, окупація, асимілятивні процеси, - то рідна віра може бути самодостатньою духовною системою на будь-якому етапі розвитку свого етносу, навіть на самому модерному. Зроблено висновок, що багатотисячолітні духовні традиції, що склалися природним шляхом, мають переваги перед штучними глобальними релігійними доктринами. Встановлено, що етнічні релігії виявляють більшу життєздатність і зберігають властивість періодично відроджуватись, і виступають засобом самозбереження етносу.

  Скачати повний текст

Вивчено історичні процеси, що відбувалися наприкінці VII - у третій чверті X ст. у середовищі алано-болгарського населення Північно-Західної Хазарії - у лісостеповому Подонні - Придонеччі. Історію цього регіону розглянуто у межах військово-політичної та державної структури Хазарського каганату, а також у взаємозв'язку з існуючою системою соціально-економічних відносин і торгових шляхів. Завдяки комплексному аналізу фрагментарних даних письмових, нумізматичних й археологічних джерел, здійсненому у просторово-часовому контексті, одержано цілісну картину історичного розвитку алано-болгарського населення Північно-Західної Хазарії наприкінці VII - у третій чверті X ст. Визначено основні характеристики цього населення (етнічні, соціальні, геополітичні), відтворено напрями та ймовірні перспективи його розвитку, форми контактів з сусідами, причини загибелі та зникнення.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий ракурс осмислення біблійного символізму, зокрема біблеїзмів як лінгвокультурологічних одиниць, що мають не лише мовне наповнення, а і зберігають у часі інформацію культурно-національного характеру. Здійснено порівняльний аналіз біблеїзмів, що побутують у російській і французькій мовах, що дозволило розкрити механізм творення та збереження етнокультурної специфіки окремої нації, формування рис національної самобутності та толерантності, що базуються на засадах християнського етносу. Висвітлено формування основних концептів простору біблійної культури у аспекті семіотики. Зроблено висновок, що сучасні культурно-національні картини світу активно використовують вирази, джерелом яких є Біблія, незалежно від того, чи відбувся процес фразеологізації біблеїзму на рівні тексту-джерела (Біблії) або у більш пізніших текстах. Свідомість людини сприймає їх у готовому вигляді або переосмислює, надаючи їм нові значення. Зазначено щодо позанаціональної схильності людської свідомості до збереження "заповітних смислів" у вигляді сталих мовних виразів, що використовується у сфері інформаційних технологій (ЗМІ, телевізійних новинах, рекламі). Зауважено, що факти асиметрії складу біблеїзмів у кожній культурно-національній картині світу відображають особливості культурної свідомості французького, російського й українського соціуму, які зумовлюють різницю їх культурних традицій.

  Скачати повний текст

Визначено типи та види будівель, що існували в степовому регіоні Наддінців'я в другій половині VIII - на початку Х ст. з урахуванням впливу природно-географічного середовища та за обставин переходу від кочевого до осілого господарства. На підставі аналізу будівель визначено напрямки господарської діяльності, ступінь осілості, вплив традицій інших етносів на архітектурно-будівельну справу населення салтово-маяцької культури (СМК), що перебувало в степовій зоні. На підставі всього комплексу археологічних матеріалів обгрунтовано етнічну неоднорідність населення СМК, доведено, що переважаючим етнічним ядром на даний період залишалися проболгари. Проаналізовано будівельно-архітектурну еволюцію від юртоподібних (VIII ст.) до стаціонарних квадратно-прямокутних будівель (IX - початок Х ст.), а також особливості формування садиб, що уособлювали індивідуально-господарську форму сімейної власності. Вияснено обставини загибелі населення СМК на початку Х ст.

  Скачати повний текст

Вперше на новітньому мовному матеріалі було проведено лінгвокультурологічне, етнолінгвістичне та соціолінгвістичне дослідження вербалізації етнічних стереотипів в англійській мові США. Встановлено конкретні корелятивні зв'язки між етнічними стереотипами та дерогативними мовними характеристиками іспаномовних етносів в американському варіанті англійської мови. Запропоновано класифікацію етнокультурно забарвлених одиниць, зокрема, пейоративних іспанізмів та псевдоіспанізмів.

  Скачати повний текст

Вперше в українському мовознавстві проаналізовано мову химерно-історичного роману О. Ільченка "Козацькому роду нема переводу...", розглянуто способи вираження основних психоментальних та етнокультурних особливостей і цінностей українців як етносу, зокрема, досліджено вербалізацію етнопсихічних архетипів. На підставі вивчення ідіостильових особливостей організації тексту досліджуваного роману виділено такі етнопсихічні архетипи: "Воля", "Віра", "Серце", "Козак", "Мати", "Дівчина". Розкрито своєрідність побудови тексту твору, наведено характеристику таких мовних образів: автора (людини XX ст.), оповідача (сучасника подій) і героя. Описано мовні засоби (епітети, порівняння, символи, синоніми, фразеологізми) реалізації етнопсихічних архетипів шляхом вербалізації типових рис етнічного характеру українців та вивлення цих рис у конкретних описах персонажів. Розглянуто невербальні засоби вираження психічного стану героїв. Етнокультурний елемент у романі репрезентовано у чоловічих (Козак Мамай, Михайло, пан Купа) та жіночих (мати Явдоха, Ярина, Роксолана) образах.

  Скачати повний текст

Установлено генетичні витоки образів-адекватів гендерних начал в українській літературі. Виявлено їх первинну суть, зокрема, понятійне, естетичне, функціональне наповнення репрезентатів фемінного та маскулінного у східних, західних, давньоукраїнській міфологіях. Висвітлено процеси акумуляції однотипних образів, створення мегаобразів - традиційних гендерних парадигм, формування засад гендерної інтенсивності - специфіки взаємодії найдревнішої пари опозиції. Виокремлено стилістичні та тематичні функції гендерних мікрообразів української літератури (у творах Т.Г.Шевченка, М.В.Гоголя, М.М.Коцюбинського, І.Я.Франка, Лесі Українки, представників Розстріляного відродження, Л.В.Костенко, О.Забужко). Досліджено специфіку взаємодії східних і західних буттєвих і аксіологічних концепцій у гендерному ракурсі. Доведено, що семантико-символічне наповнення чинників парадигм фемінного та маскулінного корелюється з традиційно визначеними у філософії, культурології, літературі рисами східного та західного. Вагомою значеннєво-естетичною функцією образів-адекватів гендерних начал є об'єктивація у поетиці художніх творів української літератури взаємодії східної та західної традицій: того, що вибудовано на засадах філософсько-релігійних вчень Сходу та Заходу, передає концептуальні ідеї цих культурних регіонів, зберігає сутнісні елементи східного та західного мислення, узагальнює наслідки руху свідомості. Установлено, що саме гендерна специфіка формує та закріплює естетично зміст, внутрішню семантику образів, яка полягає у репрезентації східної та західної традицій. Гендерна інтенсивність у фактурі тексту не лише виявляє духовну спорідненість нашої нації з іншими етносами, але й увиразнює специфіку української ментальності, що формувалася на перетині художніх імпульсів, зумовлених традиціями Сходу та Заходу, не заперечуючи, а збагачуючи одне одного.

  Скачати повний текст

Розглядаються різнопланові етнонаціональні моделі, їх сутність та зміст, шляхом порівняння визначаються характерні риси демократичних, тоталітарних та перехідних конструкцій. Робиться спроба встановити загальні етапи формування етнонаціональних моделей, а саме: політизація етнічності, утворення нації, побудова незалежної держави. Встановлено, що тоталітарні режими активно практикують наступні етностратегії: депортації, насильницької асиміляції, фізичне знищення етноструктури. Для демократичних конструкцій типовими є етностратегії акомодації (або коренізації), природної асиміляції, "збереження етноструктури". У перехідних етнонаціональних моделях застосовуються різноманітні етностратегії в залежності від обраної парадигми державотворення. В Україні достатньо органічно запроваджуються такі етностратегії: "приймаючої сторони" до депортованих народів (кримських татар, греків, болгар), акомодації (або коренізації), інтеграції. Аналізуючи українську етнонаціональну модель необхідно підкреслити її демократичний характер щодо вирішення міжнаціональних конфліктів та наявність елементів "кланової" та "корпоративної" конструкцій. Розглядаються конфліктологічні аспекти української етнонаціональної моделі у декількох ракурсах: легітимація демократичного політичного режиму в Україні, особливості етнокультурної маргінальності в нашій країні та національна безпека української держави з точки зору етнополітичних досліджень.

  Скачати повний текст

Вперше науково обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах, якими є впровадження інтегрованої навчально-вихованої програми; спрямування змісту практичної діяльності учнів на розширення їх уявлень про поліетнічність української нації, історичну єдність і спадкоємність традицій у формуванні сучасної української держави; поєднання у навчально-виховному процесі традиційних й інноваційних форм, методів і засобів розвитку особистості, зміст яких пов'язаний з вихованням національної самосвідомості школярів. Розкрито зміст поняття "національна самосвідомість" як самоідентифікації особистості, що виражається в усвідомленні підлітками належності до поліетнічної української нації, осягненні національних цінностей, історії, традицій, мови та звичаїв свого народу, спільності історичної долі та майбутнього. Удосконалено методику виховання підлітків за умов позашкільних навчальних закладів, що передбачає проведення навчально-виховної роботи за певною системою з дотриманням принципів наступності та логічної єдності навчання та виховання. Розкрито сутність понять "нація", "етнос", "самосвідомість", "ідентифікація". Розроблено критерії та визначено рівні вихованості національної самосвідомості підлітків. З'ясовано, що найбільш сприятливим соціокультурним середовищем для виховання національної самосвідомості підлітків є гуртки декоративно-ужиткового мистецтва позашкільних навчальних закладів. Розроблено й апробовано нові форми та методи виховної роботи з учнями позашкільних навчальних закладів, обгрунтовано педагогічні умови їх реалізації, впровадження яких сприяє збільшенню кількості учнів експериментальної групи з високим рівнем національної самосвідомості.

  Скачати повний текст

Висвітлено теоретичні засади відтворення експресивного потенціалу під час перекладу текстів політичного дискурсу. Встановлено відповідності текста перекладу тексту оригіналу щодо ступеня глибини відтворення експресії. Визначено основні шляхи відтворення у перекладі експресивного потенціалу риторичних промов, розглянуто функції експресивного синтаксису у промовах і шляхи його перекладу. Проведено моделювання з перекладознавчої точки зору процесу прагматичної адаптації етноспецифічних реалій і стилістично маркованих одиниць. Охарактеризовано основні прийоми відтворення у перекладі особливостей ідіолекту політика (на прикладі "бушизмів").

  Скачати повний текст

Розроблено концепцію етномовного компонента народної казки як етномовної й перекладознавчої категорії, визначено його складові. Встановлено умови його адекватного (неадекватного) відтворення та прагматичної адаптації в англомовних перекладах, зокрема, в зачинах і кінцівках. Проведено аналіз способів відтворення етносемантики реалій, назв казкових предметів і персонажів, словесних образів, інтимізуючих звертань та інших структурно-конотативних, емоційно-експресивних і римотворчих етномікрокомпонентів українських народних казок.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження впливу віктимних чинників на політичну поведінку депортованих народів на прикладі кримськотатарських репатріантів. Наведено загальну характеристику віктимних чинників, якими є: наявність ситуації, що провокує поведінку жертви у депортованих етносів; відсутність злочинця, який у свідомості депортованих асоціюється насамперед з тоталітарною державою СРСР; відсутність в українському законодавстві механізмів відшкодування збитків жертвам політичних злочинів. Розглянуто депортацію народів як віктимогенерувальну проблему тоталітарної держави, виявлено вплив факту депортації на політичну поведінку кримськотатарських репатріантів та її віктимні наслідки. Зроблено висновок, що віктимність стає ресурсом, який етнічна еліта використовує у політичній боротьбі. Проаналізовано вплив віктимних чинників на процес прийняття політичних рішень у кримськотатарських репатріантів. Досліджено основні способи маніпулювання представниками кримськотатарського етносу, які формуються під впливом віктимної складової: консолідація етносу навколо ідеї національної державності та відновлення прав, втрачених внаслідок депортації 1944 р., надання соціальним проблемам національного забарвлення. В аспекті трансактного аналізу розглянуто специфіку механізмів прояву комплексу жертви у депортованих народів, з'ясовано причини виникнення радикальних настроїв у етнічному середовищі. Встановлено особливості розвитку феномену етнічного лобізму. Досліджено вплив віктимної складової на конструювання способів етнічного лобіювання у кримському соціумі та політикумі й обгрунтовано шляхи подолання етнічної віктимності.

  Скачати повний текст

Актуальність дослідження зумовлено практичною значущістю проблеми, недостатністю вивчення такого явища, як етнічний стереотип, зокрема, у психології українців як етносу, його місця у структурі міжособистісного спілкування та спільної діяльності. Вивчено особливості етностереотипізації як на внутрішньорегіональному рівні, так і на рівні моноетнічного міжрегіонального оцінювання у парадигмі "Схід - Захід України" та визначено специфіку процесу міжособистісного оцінювання у середовищі студенської молоді. Обгрунтовано роль етносоціальних уявлень у процесах самовизначення особистості.

  Скачати повний текст

Розглянуто діяльність Всеросійського селянського союзу в Україні у 1905 - 1907 рр., з'ясовано соціально-економічні та політичні передумови появи організації, досліджено її ідеологію та програму, встановлено кількісний, чисельний, етносоціальний і партійний склад осередків союзу, простежено їх практичну діяльність. Доведено, що в Україні Всеросійський селянський союз став важливим чинником суспільно-політичного життя, засвідчивши політичну зрілість селянства і його прагнення впливати на розвиток країни, особливо на розв'язання аграрного питання.

  Скачати повний текст

Уперше в українському театрознавстві здійснено системне дослідення Гуцульського театру, створеного Г.Хоткевичем у 1910 р. у Галичині в гірському селі Красноїллі, виявлено феномен цього самобутнього мистецького та етносоціокультурного явища. З використанням нового концептуального підходу та залученням нових джерельних матеріалів здійснено детальну реконструкцію гастрольної діяльності Гуцульського театру, окремих сцен з його вистав, досліджено історію театру. Гастролі даного театру по Галичині та Буковині відбувалися у період з 1910 до 1912 рр., а концертної групи по деяких містах Наддніпрянської України та у Москві - березень - липень 1914 р. До репертуру театру належали оригінальні п'єси Г.Хоткевича, написано гуцульської говіркою, - "Довбуш", "Гуцульский рік", "Непросте" та перероблену ним п'єсу "Верховинці" Ю.Коженьовського, що відображали життя гуцулів у всіх його проявах. Відзначено, що феномен Гуцульського театру полягає у його генетичному зв'язку з традиційною культурою гуцулів, жертовній праці учасників театру, доланні протидії австрійсько-польської влади, унікальному поєднанні в своєму репертуарі гуцульської тематики та говірки, формуванні трупи з місцевих народних професіоналів, які були носіями фольклорних знань, чудово володіли мистецтвом слова, співу, танцю, гри на музичних інструментах, імпровізації. Зроблено висновок, що Гуцульський театр став мистецьким та етносоціальним феноменом не лише українського, а й світового театру.

  Скачати повний текст

Досліджено юридичне оформлення південноукраїнського дворянства, яке відбувалося у межах чинного законодавства. У формуванні аристократії Півдня України брали участь представники різних етносів - росіяни, українці, молдавани, серби, греки, грузини, що свідчить про поліетнічний склад вищого стану. Розглянуто структуру, склад дворянських зібрань, їх функції та повноваження, участь в системі органів влади. Охарактеризовано особовий склад дворянських зборів губерній, його зміни у залежності від урядової політики. Розкрито обставини та специфіку створення дворянського землеволодіння на Півдні України.

  Скачати повний текст

Проведено теоретико-експериментальне дослідження проблеми формування полікультурної компетентності молодших школярів. Уперше обгрунтовано сутність поняття "полікультурна компетентність", визначено її структурні компоненти (когнітивний, афективний, операційний, поведінковий). Визначено дидактичні умови формування полікультурної компетентності молодших школярів, якими є забезпечення інтеграції полікультурної інформації з основним програмовим матеріалом навчальних предметів; забезпечення взаємозв'язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування полікультурної компетентності. Встановлено критерії сформованості основних компонентів полікультурної компетентності молодших школярів, зокрема, когнітивного (етнічного самовизначення, етнокультурної поінформованості зі своєю етнічною культурою та культурою інших етнічних груп, знання полікультурної термінології), афективного (пізнавального інтересу та бажання вивчати етнокультурну спадщину своєї та інших етнічних груп; ставлення до представників інших етнічних груп), операційного (етноспецифічних, етнонеспецефічних, інформаційних умінь), поведінкового (досвіду міжкультурної взаємодії). Визначено показники рівнів сформованості полікультурної компетентності молодших школярів (початковий, нижче середнього, середній, вище середнього, високий). Обгрунтовано напрями впровадження основних ідей полікультурної освіти у навчально-виховний процес загальноосвітнього навчального закладу: виховання міжетнічної толерантності, полікультурної просвіти, етнічної ідентифікації особистості за умов поліетнічного середовища.

  Скачати повний текст

Вивчено динаміку еволюції англійської мови в Австралії на матеріалі лексичних одиниць з автохтонним компонентом значення. Дослідження, побудоване на послідовному застосуванні антропологічного принципу, використаному для розгляду мовної реальності у контексті корелятивних зв'язків мови та культури, проведено в етнолінгвістичному руслі. Вироблено методологію та методику визначення механізмів і закономірностей адаптивних процесів, що відбуваються в лексико-семантичній системі англійської мови, залежно від перебігу етногенезу, за умов лінгво-культурних контактів англофонного етносу з автохтонами на території Австралії. Встановлено, що лінгво-культурна адаптація англосаксів до умов австралійського локусу супроводжувалася трансформаційними процесами у культурно-концептуальній та мовній сферах на основі базової антиномії "свій-чужий". Доведено, що процес номінації реалій нового оточення значною мірою детермінований типом культурних характеристик (універсальних/ідіоетнічних) об'єктів номінації.

  Скачати повний текст

Визначено зміст терміну "зовнішньополітична доктрина" як концентрованого виразу ідей, які обгрунтовують зовнішньополітичну діяльність певних держав в їх чітко сформульованих, або таких, що спричинені змістом, завданням, метою їх зовнішньополітичної діяльності. Доведено, що перші ознаки (а саме ідеї, що мали цілком визначену мету та засоби її досягнення) формування зовнішньополітичних доктрин склалися ще у рабовласницьких державах Стародавнього Світу, розвивалися у період епохи Відродження, а у Новий час сформувалися як певна система поглядів, що мала мету, засоби її досягнення, вмотивовані принципи та зміст. Здійснено цілісний системний аналіз історії розвитку зовнішньополітичних доктрин у контексті історичних періодів Стародавнього Світу, епохи Відродження та Нового часу, періоду XIX - XX ст. та Новітньої історії з питань політичного самовизначення, права, досліджено репрезентативні історичні особливості формування зовнішньополітичних доктрин, систематизовано найбільш характерні зовнішньополітичні доктрини, притаманні певному історичному періоду. Визначено особливості формування сучасних зовнішньополітичних доктрин, які базуються на принципах моральності, права, законності, справедливості зі збереженням силових, конкурентних способів впорядкування міжнародних стосунків. Проаналізовано та виявлено принципи розвитку доктрин зовнішньополітичної політики на базі поєднання нових форм, способів взаємодії політичної теорії та практики, суть яких полягає у поступовій зміні відкритої агресії, характерної для стародавніх часів, цивілізованій дипломатії у період Нового часу та принципах морального права на сучасному етапі. Охарактеризовано особливості економічного та культурологічного аспектів сучасних зовнішньополітичних доктрин, які видозмінюють міжнародну політику, формують нові підходи, принципи її реалізації. Визначено передумови становлення сучасних зовнішньополітичних доктринальних установок України, вплив світового політичного процесу на їх формування. Запропоновано тезу, що доктрини молодої української держави повинні забезпечити захист своїх економічних і соціально-культурних інтересів, протистояти зовнішньополітичним загрозам нівелювання національних духовних цінностей, ліквідування українського етносу й утвердження на українській землі суспільства космополітичних споживачів.

  Скачати повний текст

Здійснено соціологічний аналіз етнокультурної специфіки Донбасу, яку розглянуто у регіональній системі України. Проаналізовано соціальну природу Донбасу, його місце в соціальному просторі, причини інтенсивного просторового морфогенезу в сучасних суспільствах. Конкретизовано предмет соціології регіонів як спеціальної соціологічної дисципліни. З використанням регіонального підходу уточнено поняття етносу, цінностей, поля масової комунікації. Розглянуто соціологічні передумови вдосконалення державної регіональної політики, програм розвитку етнокультурних спільнот в Україні.

  Скачати повний текст