Здійснено соціально-філософське дослідження аквакультури. Розглянуто науково-методологічні засади вивчення феномену аквакультури як рушійної сили соціальної активності особистості за умов екологічної кризи. Виявлено та проаналізовано категорії, що відображають зміст аквакультури. З'ясовано її суть і проаналізовано підходи до осмислення у суспільствознавчій думці. Запропоновано визначення аквакультури як цілепокладаючу діяльність людини стосовно пізнання, перетворення, впорядкування, охорони, раціонального та комплексного використання такої складової природного середовища, як вода та водний ресурс, спрямовану на відтворення, оновлення, організацію та трансформацію соціального буття відповідно до потреб, намірів, ціннісних орієнтацій суб'єктів.

  Скачати повний текст

Розроблено концептуально-методологічну базу сучасної соціальної екології з метою вивчення та аналізу глобальних і регіональних екологічних проблем, які є життєво значущими. Обгрунтовано, що єдине концептуальне поле соціальної екології будується на основі сучасного осмислення традиційної натурфілософії, соціально-філософського аналізу накопичених людством екологічних знань, практичного досвіду розв'язання екологічних проблем, усвідомлення об'єктивності природних закономірностей та взаємозв'язків між компонентами системи "людина - природа - суспільство". Доведено, що найбільш ефективним шляхом у розв'язанні завдань охорони та захисту навколишнього середовища є комплексний підхід, який полягає у поєднанні соціально-психологічних, аксіологічних, економічних, політико-правових та інших аспектів даної проблеми.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано концепцію гендерного виміру екологічної комунікації, соціальна легітимація якого базується на екологічній етиці й ідентифікаційних практиках. Розроблено й упроваджено методологічну програму, яка дозволяє подолати матріархальні стереотипи філософського та повсякденного розуміння ролі чоловіків і жінок у екологічній комунікації. Визначено вагомість у цьому процесі біоетики та трансформацій сучасної сім'ї. Розкрито значення екофіміністичного дискурсу у поширенні деліберативної демократії, а також артикульовані основні вимоги етики щодо екологічних проблем, аргументовано можливість розглядати природу як квазісуб'єкт екологічної комунікації. Базуючись на контекстуальній взаємозумовленості екологічної, гендерної та національної ідентичностей в Україні, показано, що демократичний проект дає змогу поєднати в екологічній комунікації традиційні національні й універсальні норми та цінності, забезпечуючи взаємне визнання значущості чоловіків і жінок у вирішенні екологічних проблем.

  Скачати повний текст

Визначено роль феномену діяльності та діяльнісного підходу в сучасному соціоекологічному аналізі. Обгрунтовано необхідність грунтованого дослідження проблем соціальної екології в аспекті екорозвитку, зокрема не автономного, а сумісного розвитку соціоприродних систем. Виявлено загальні закономірності розвитку таких систем. Встановлено взаємозв'язок прогресивного та регресивного у природі й суспільстві та здійснено аналіз умов і фактів прискорення їх кооперативного, синергетичного, прогресивного розвитку як унікального процесу самоорганізації матерії. Розглянуто процес становлення та розвитку уявлень про діяльність та діяльнісний підхід як одного з основних методологічних засобів наукового аналізу, визначено його специфіку, структуру та методологічний статус. Встановлено значимість діяльнісного підходу в адекватному усвідомленні специфіки сучасної екологічної ситуації. Уточнено зміст і структуру екологічної діяльності, проаналізовано принципи її функціонування. На підставі принципу діяльності проананалізовано феномен екологічної культури, розкрито механізм формування та функціонування етичних імперативів у екологічній культурі особистості.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен екологічної кризи як чинника трансформації соціоприродної системи. Базуючись на принципі коеволюційного розвитку системи "суспільство - природа" розкрито зміст екологічної кризи та форми її виявлення. Розглянуто основні пізнавальні моделі дослідження коеволюції супільства та природи, обгрунтовано ефективність саме синергетичної моделі у дослідженні соціоприродних суперечностей. За цього головну увагу приділено аспекту ознак екологічної кризи та її розгортання у процесі глобалізації. Наголошено, що подолання соціоприродних протиріч можливе за умови зміни парадигм техно-економоцентричної на культуродомінантну, згідно з якою екологічна свідомість та відповідальність є основою мінімізації екологічних небезпек. Показано, що пріоритетність екологічних імператив у всій сфері людського буття обумовлена механізмами політико-правового регулювання і є основною умовою розв'язання екологічних проблем сучасності.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження екологічної культури українського етносу. Розглянуто культурологічний, історичний, соціально-економічний, антропологічний та екологічний підходи щодо вивчення українського етносу. Обгрунтовано доцільність використання діяльнісного підходу щодо вивчення екологічної культури українського народу, що базується на своєрідності співвідношень різних форм діяльності, що виникають у процесі розвитку етносу. Проаналізовано особливості розвитку української екологічної культури як однієї зі специфічних форм його діяльності. Розглянуто чинники її формування, особливу увагу приділено вивченню етнічного характеру і його специфічних рис (індивідуалізму, екзекутивності, інтровертивності, толерантності та емоційно-естетичної домінанти). Досліджено перспективи розвитку екологічної ситуації в Україні з урахуванням впливу економічних і політичних чинників розвитку сучасної екологічної культури. Відзначено, що для подальшого уточнення змісту екологічного імперативу та оптимального розв'язання проблем охорони навколишнього середовища в Україні необхідно враховувати особливості українського національного характеру, оскільки у разі їх ігнорування ефективність формування нового екологічного мислення суттєво зменшиться.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен екологічної культури, особливості його генези та формування як чинника становлення екологічної безпеки суспільства. Визначено складові екологічної культури, параметри, рівні її розвитку. Акцентовано на значущості даної культури у розбудові екологічної та національної безпеки держави. Проаналізовано основні методологічні підходи до дослідження екологічної безпеки, здійснено її концептуалізацію, розроблено методи оцінювання та визначення місця в національній безпеці України. З урахуванням міждисциплінарного характеру екологічних проблем запропоновано стратегію екологічної безпеки соціально-економічного розвитку держави, реалізацію взаємозалежностей екологічної культури й екологічної безпеки в екологічній політиці, методологічні та теоретичні аспекти екологічної освіти та виховання. Розроблено й апробовано моделі формування екологічної свідомості у процесі професійної підготовки фахівців. Результати дослідження впроваджено в практику вищої та післядипломної екологічної освіти.

  Скачати повний текст

Здійснено соціально-філософський аналіз поняття "екологічна свідомість", яку розглянуто у широкому та вузькому сенсі слова. Проаналізовано динаміку екологічноі свідомості від стародавніх міфів до сучасності, запропоновано етапи розвитку суспільства залежно від сформованих у них типів екологічної свідомості. Показано, як поступово людина та суспільство відчужувалися від живої природи. На підставі аналізу стану екологічної свідомості згідно трьох типів сучасної цивілізації у країнах європейского типу, традиційних суспільствах Південно-Східної Азії та Україні - країні, що розвивається, розглянуто можливість створення екологічного суспільства. Зазначено, що сучасній Україні для формування такого суспільства доцільним є використання своєрідного українського менталітету, спрямованого на природу. Водночас екологічне суспільство залишається суспільством майбутнього, що можливо стане результатом злиття західноєвропейської науки та раціоналізму, а також властивого для світогляду традиційного сходу уважного ставлення до природи.

  Скачати повний текст

Досліджено історичний процес взаємодії людини з довкіллям, відокремлено способи впливу людини на природу, що характеризують сутнісні ознаки стану суспільства та самої людини. Базуючись на понятті джерела соціального існування та його визначення як специфічного соціоприродного процесу, що розвивається за участю людини, висвітлено принципово значущі сторони та аспекти взаємодії людини та природи, взаємний вплив соціальних і природних процесів, в т. ч. процесів "іншої природи". На підставі визначення джерела соціального існування та способу екзистенціальної взаємодії соціума та природи розроблено концепцію основних періодів (чи епох) в історії людства, з характерними для них універсальними типами суспільств. Вперше введено поняття "залежне суспільство", "обумовлене суспільство" і "автономне суспільство" до категоріального обігу дослідження процесу соціально-історичного розвитку людини. З урахуванням характеру взаємодії людини та природи подано визначення екологічного імперативу, який означає вплив (і в окремому сенсі - повеління) умов (екологічного) довкілля на організацію соціальної діяльності людини та реалізацію її соціальної свободи в процесі такої діяльності. Сформульовано поняття екологічних параметрів, як показників або величин, які характеризують основні властивості соціоприродної системи та дозволяють визначити можливості реалізації сутнісних властивостей особистості, її соціальної свободи в процесі діяльності за умов конкретного екологічного довкілля.

  Скачати повний текст

Досліджено питання гуманістичного відношення людини до природи у філософсько-культурному перерізі: утилітаризм відношення до природи у "західній" парадигмі; єдність екофільної й утилітарної форм відношення до природи, що визначає особливість "східної" парадигми. Здійснено аналіз засад і специфіки відношення до природи в Україні, що становить основу сучасної природоохоронної діяльності до природокористування. Проаналізовано єдність гносеологічного та соціально-практичного аспектів. Досліджено синкретизм міфологічних уявлень, ідейне підгрунтя природокористування у християнстві, синтез науково-технічного мислення та відношення до природи на індустріальному та постіндустріальному етапі розвитку суспільства. Показано необхідність уникнення опозиції у системі природа - людина - культура з метою збереження її складових за умов екологічної, антропологічної криз і глобалізаційних процесів.

  Скачати повний текст

Базуючись на концептах соціальної філософії, досліджено питання сталого розвитку цивілізації у контексті екологічних проблем та визначено шляхи досягнення цього розвитку. З використанням фактичного матеріалу вітчизняних і зарубіжних вчених з'ясовано шляхи досягнення сталого розвитку як моделі подальшої долі людства, розкрито евристичні можливості розглядуваної моделі та її суперечливий характер. Відзначено, що людство постало перед альтернативою: або зберегти сформований тип діяльності (споживацький) та загинути в екологічній катастрофі, або кардинально змінити його та зберегти природу для життя наступних поколінь. Зауважено, що завданням сучасності є перегляд пріоритетів розвитку - перехід до сталого розвитку суспільства. Запропоновано тезу, що сталий розвиток - це економічна ефективність, біосферосумісність і соціальна справедливість за загального зниження антропогенного тиску на біосферу. Зазначено, що актуальним питанням реалізації моделі сталого розвитку є врахування природно-космічного чинника в життєдіяльності людей і проблем, наявних для сучасної цивілізації. Показано, що існують загрози космічних катастроф, які можуть істотно вплинути на екологію та стан Землі, цьому необхідно запобігти.

  Скачати повний текст

Грунтуючись на засадах соціальної філософії, зроблено спробу з'ясувати причини кризи у системі людина - природа. Визначено шляхи її подолання. На основі використання фактичного матеріалу вітчизняних і зарубіжних вчених, визначено глобальні причини кризи у системі людина - природа. Запропоновано шляхи подолання кризи. З'ясовано зв'язок теорії цефалізації Д.Дана та концепції ноосфери В.Вернадського з розвитком психіки людини та формуванням її свідомості. Розглянуто стадії розвитку психіки, котрі, як наслідок, впливають на поведінку людини, на її відношення до навколишнього середовища. Встановлено зв'язок між розвитком свідомості людини й етапами формування цивілізації, системи людина - природа. Обгрунтовано наявність протиріч між еволюцією природи та розвитком цивілізації техногенного типу.

  Скачати повний текст

Досліджено поняття культури екологічної безпеки сучасного українського суспільства. Встановлено її зміну за різних соціальних умов від геокультури через екологічну культуру до культури екологічної безпеки. Розкрито сутність, структуру, засадничі витоки формавання та теоретичні інтерпретації основних понять культури екологічної безпеки українського суспільства у контексті конкретних соціальних практик.

  Скачати повний текст

Досліджено людський вимір у сучасному концепті соціального прогресу, розкрито світоглядні та методологічні засади основних концепцій соціального розвитку. Визначено сутність сучасного соціального прогресу і його критерії. Обгрунтовано, що соціальний прогрес за сучасних умов полягає в переході суспільства до стану, який забезпечує найбільш повні умови для гармонійного існування людини в системі "індивід - суспільство - природа", захисту соціуму від новітніх загроз існуванню людства і навколишнього середовища. Викладено концепції розвитку особистості за умов реалізації сучасного концепту соціального розвитку, які базуються на прагненні до збереження природних нерозривних зв'язків людини із суспільством, з іншими людьми та природою. Описано основні якості особистості за умов сучасного концепту соціального розвитку, зокрема, цілісність світогляду; єдність свідомості та мислення, спрямованих на об'єднання, досягнення органічної цілісності та взаємопроникнення різних знань і досвіду, традицій і звичаїв минулого, реальності та перспектив на майбутнє; свобода думки і творчості; прагнення до самореалізації та активності особистості, пошук змісту своїх вчинків, дій суспільних і природних явищ, прагнення людини зрозуміти своє призначення та всю сукупність зв'язків і процесів у світі в їх єдності, у цілому; потреба жити в єдності й гармонії з людьми і природою.

  Скачати повний текст

З'ясовано суть і особливості формування моральних цінностей суб'єкта, розкрито їх зміст, властивості, взаємозв'язки та форми. На підставі реконструкції ціннісної картини сучасності в контексті екологічної проблематики виявлено базисні соціокультурні детермінанти морально-ціннісного відношення до природи, визначено змістовні особливості підходів до природної дійсності залежно від емоційно-психологічних, когнітивних та праксеологічних аспектів освоєння навколишнього світу. Охарактеризовано основні стратегії морально-ціннісного відношення до природи, виявлено їх основні риси та характер взаємодії. Розглянуто умови та засоби легітимації у сучасному суспільстві моральних цінностей, орієнтованих на гармонізацію відносин "суспільство - природа", розкрито їх ідеологічний контекст. Доведено необхідність формулювання єдиної стратегії морально-ціннісного відношення до природи за умовою додержання принципів додатковості та кореляції у разі її побудови з урахуванням таких рівнів соціального буття сучасної людини, як індивідуально-особистісний, міжособовий, груповий, спільнісний, а також рівень родового та видового виживання.

  Скачати повний текст

Розглянуто еволюцію природничо-наукових аспектів цивілізаційних досліджень в історичному та філософсько-історичному пізнанні. Виділено провідні парадигми, у рамках яких розвивались уявлення про взаємодію природи та цивілізацій. Визначено, що зміна природничо-наукової картини світу неминуче веде до зміни уявлень про цивілізаційний процес та методології вивчення взаємодії природи та цивілізацій. Підкреслено, що теоретико-методологічною основою сучасної екологізації історичного та філософсько-історичного пізнання є вчення про біосферу та ноосферу В.І.Вернадського.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософське дослідження свободи людини та її світоглядного сприйняття. Визначено зміст і своєрідність свободи як багатовимірного, складного суспільного явища. За цього обгрунтовано розуміння свободи я феномену людського світоглядного сприйняття. Показано, що світоглядне сприйняття свободи людиною здійснюється шляхами освоєння та соціалізації. Освоєння є процесом інтеріоризації навколишнього світу, за якого відбувається формування образу свободи у контексті внутрішнього духовного світу людини. Відзначено, що соціалізація є процесом перетворення біологічного індивіда в природно-соціальну істоту, зрілу людську особистість як дедалі свідомішого суб'єкта свободи. Обгрунтовано тезу, що формування світосприйняття свободи людиною відбувається за рівнями: особистісним (визначеним тілесною організацією людини, її психологією та "індивідуальним успіхом"), міжособистісним (фокусується на відношеннях особистості та соціуму), інституційним (характеризується взаємодією людини з суспільними інститутами), політичним (коригується владним і правовим полем).

  Скачати повний текст

Досліджено об'єктивні та суб'єктивні детермінанти формування екологічної свідомості, опозиція яких виявляє протиріччя у відношеннях "людина - природа", "суспільство - природа", "людина - суспільство". Проаналізовано існуючі дефініції екологічної свідомості. Встановлено статус екологічної свідомості як неосновної форми суспільної свідомості. Визначено зміст екологічної свідомості періоду модерну, основу якого складає осмислення особливостей фундаментальних взаємодій "людина - природа", "суспільство - природа", "людина - суспільство". Розглянуто існуючі наукові уявлення щодо джерел сучасного вульгарно антропоцентристського відношення людини та суспільства до природи, а також екофілософські концепції. Запропоновано визначення дефініції екологічної свідомості. Виявлено та класифіковано детермінанти формування екосвідомості, розроблено методологію їх дослідження у межах новітніх after-постмодерністських тенденцій. Розроблено основні положення стратегії екобезпечного розвитку, яка формується в екологічній свідомості, та представлені інші соціокультурні механізми оптимізації процесу формування екосвідомості: екологічне виховання, екологічну освіту та формування екологічної культури соціуму.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософський аналіз можливих стратегічних напрямів розвитку суспільства у контексті концепції сталого розвитку. Введено в науковий обіг базові концепти методології сталого розвитку суспільства - сценарії, стратегії, проект, стратегему. Розроблено інтеграційну модель освітньої системи як статегему сталого розвитку суспільства. Визначено необхідні технологічні заходи в освітній сфері, що сприятимуть формуванню передумов переходу України до суспільства сталого розвитку.

  Скачати повний текст

Проведено системний аналіз екологізму як ідейно-світоглядної стратегії, яка інтегрує систему цінностей, тип гуманістичної культури й етично зорієнтовану практику і спрямована на оптимізацію відносин у координатах "людина - природа" та "суспільство - довкілля". Досліджено передумови становлення екологізму, тенденції його еволюції та внутрішньої диференціації. Охарактеризовано носіїв та прихильників ідеології екологізму. На підставі аналізу ідейно-світоглядних засад і практичної спрямованості основних екологістичних концепцій (глибинної екології, соціоекології, біорегіоналізму, екофемінізму) установлено інваріанти екологізму: переорієнтацію з антропоцентризму на еко- та природоцентризм, розробку нової етики "недомінування" й "етики турботи"; сакралізацію природи та землі, віру в "мудрість природного життя"; антиглобалістську спрямованість; турботу про екологічну справедливість; просвітництво. Досліджено роль і місце принципу справедливості у сучасному екологізмі, співвідношення глобального та локального, а також підходи до побудови концепцій екоосвіти у контексті екологізму.

  Скачати повний текст