Досліджено проблему людської самотності та самовідчуженості як у різних формах індивідної буттєвості, так і в соціально-комунікативних процесах. Розкриваються основні причини та соціальні наслідки названого феномену, аналізуються різні шляхи ліквідації кризових явищ та оптимізації життєдіяльності людей в нинішньому українському суспільстві. Концепція дослідження будується на системному та діяльнісному підходах щодо явищ соціального та індивідуального порядку, з використанням комунікативної і синергетичної парадигм.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено проблему рольової реальності, актуалізовану суттєвими трансформаціями, які переживає Україна. Зрушення, що відбуваються у нашому постсоціалістичному суспільстві, несуть у собі конструктивні та деструктивні можливості, на які здатна вплинути ефективна соціальна політика. Потребують аналізу проблеми соціальної сутності людини і її репрезентації у соціальних формоутвореннях. До таких феноменів можна віднести поняття рольової реальності, яке грунтується на теорії соціальних ролей, опрацьованій кількома гуманітарними дисциплінами, а також західноєвропейську традицію розгляду діяльності сутності людини з конкретно-рольовою визначеністю цієї сутності у національній філософії історії. Сконцептуалізована на такій підставі соціально-філософська теорія рольової реальності дозволяє відпрацювання нової стратегії в ситуації, коли людська сутність зводиться до ансамблю сутнісних можливостей і нескіченості проектів цієї сутності постмодерном. Ця нова сутність особи, взаємодія особи та суспільства пов'язані з більш складним типом соціальності ніж той, на грунті якого виникла і розвивалась теорія соціальних ролей. Доведено, що суперечливий характер рольової реальності в межах інтерпретації історії, її дискретних і континуальних витоків представлено топологією символічної форми, універсалізм якої не в безмежній експансії ролей, а в універсальному самоздійсненні сутнісних сил людини. Рольові реальності як топоси історії дозволяють розгорнути ідею людиновимірності історії, визначену надлишком соціального як резервуару рольових ідентифікацій, що надають історії антропомірних характеристик. Обгрунтовано необхідність творення національної філософії історії з опредметненими в ній національними символами, в основу яких покладено: антеїзм, екзистенційно-межове світовідчуття, кордоцентризм, ліризм. Це суттєво трансформує уявлення про механізм життєдіяльності суспільства, дозволяє здійснювати продуктивні спроби переходу від історичного до надісторичного та загальнозначущих цінностей.

  Скачати повний текст

Визначено ключові особливості парадигми валеологічного мислення: цілісний підхід до здоров'я людини, що об'єднує медичний, соціальний, психологічний, екологічний та духовний аспекти, гармонія людини і природи та розгляд людини як частини Космосу, єдність розуму душі та тіла людини, а також єдність холістичного та індивідуального підходів. Досліджено закономірність переходу медико-біологічного поняття "здоров'я" у філософську категорію, а також з'ясовано онтологічний, аксіологічний та гносеологічний аспекти категорії "здоров'я".

  Скачати повний текст

Проведено порівняльний історико-філософський аналіз філософської традиції осмислення співвідношення природного та людського на підставі даоської та конфуціанської інтерпретацій означеного співвідношення. Виявлено специфіковані особливості давньокитайської культури, які представлено загальнолюдськими, що виникають у кожній з історичних культур, двома основними, інваріантними взаємодоповнювальними формами осягнення взаємозв'язку природного та людського (суспільствоцентричної (конфуціанської) та індивідоцентричної).

  Скачати повний текст

З'ясовано духовно-культурну ситуацію в Україні початку XIX ст. та ідейні джерела формування світогляду М.Гоголя. Виявлено духовні шукання митця на шляху до самопізнання. Визначено основні теоретичні та соціокультурні джерела філософської антропології письменника. Встановлено специфіку розуміння природи людини М.Гоголя та проаналізовано її інтерпретаційні можливості. Розкрито погляди мислителя на місце і роль людини у світі, а також ідеал істинного життя. Охарактеризовано внесок митця до вітчизняної філософської думки в Україні.

  Скачати повний текст

Визначено кордоцентризм як методологічний принцип цілісного розуміння людини, який розкриває місце особистості в суспільстві. З'ясування кордоцентризму здійснено завдяки комплексному та теоретичному аналізу феномену "серце" та концептуально і методологічно оформленого вчення "філософії серця", основні положення якого відобразили особливості українського світогляду. Звернення до "серця" та перетворення його з образу на принцип філософських побудов обумовлене значенням "серця" у різних областях філософського знання як такого, що переборює однобічність раціоналізму та забезпечує цілісність світосприйняття. Специфікою кордецентризму є встановлення взаємозв'язку суб'єктивних та об'єктивних, індивідуальних і суспільно-соціальних аспектів системи особистості, її нескінченної сутності та скінченності проявів, що зберігає й підкреслює її гідність як індивідуальності, розкриває місце особистості в соціальній системі.

  Скачати повний текст

Здійснено аналіз феномена суб'єкта в історичній культурології. Наведено сутнісні характеристики, які визначають багатоваріантність пізнавальних моделей культурно-історичного знання. Особливу увагу приділено проблемам суб'єкт-об'єктної кореляції у формах культурно-історичних досліджень. Детально проаналізовано важливі тенденції, що простежуються в історичній культурології протягом ХХ ст. Висвітлено напрямки трансформації пізнавальних моделей історико-культурних знань. Досліджено концептуальний простір історичної культурології, необхідною складовою якого є функціональний контекст діалогічності (суб'єкт-суб'єктні взаємовідносини) та пошук тотальної ідентичності суб'єкта.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен аромату як культурної складової одоративного фону навколишнього світу. Обгрунтовано, що аромат можна розглядати як прасимвол епохи, як смислоутримуючу форму, здатну уособлювати психологічний і естетичний контекст. Досліджено й охарактеризовано засоби передачі одоративної інформації в культурі та мистецтві на матеріалі мовних даних і деяких жанрах живопису, зокрема, в натюрморті. Культурну сенсорику людини розглянуто на засадах екологічного підходу, що не передбачає розподілу чуттів на "вищі" та "нижчі", а дозволяє вивчати сприйняття як активне вичерпання інформації, яка існує у довкіллі. Встановлено, що в європейській культурі у ситуації аудіо-візуального пресингу триває традиційне ставлення до одоративної складової як до маргінальної за природних і культурних умов, перебування нюху в сенсорній ієрархії на нижніх щаблях носить штучний характер.

  Скачати повний текст

Досліджено механізми формування і функціонування уявлень про людську досконалість в ментальному просторі локальних соціальних спільнот, їх вплив на спрямованість поведінки людей і соціальну динаміку. Висвітлено особливості духовно-моральної самодетермінації поведінки людей, яка базується на методологічній установці про те, що соціальний індивід є системоутворюючим елементом (агентом) соціальних спільнот. Сформульовано та обгрунтовано доцільність введення в соціальну філософію нового поняття "архетип досконалої людини" - ідеального предмету ментального простору людства, який містить уявлення, накопичені у колективній пам'яті як результат підсвідомого та свідомого відображення, духовно-моральний та соцікулььтурний феномен, який успадковується від покоління до покоління та переходить у цілісний образ (паттерн), людини, яка сама себе усвідомлює та відтворює. Проаналізовано конструктивний вплив архетипу досконалої людини на соціальну динаміку, його оновлюючий та гуманістично-перетворюючий потенціал.

  Скачати повний текст

Досліджено антропологічні основи сучасного проповідування основних християнських конфесій на території України - православ'я, католицизму та протестантизму. Методологічно обгрунтовано та практично розроблено методику якісного контент-аналізу антропологічної проблематики християнської проповіді, який дозволив охарактеризувати зміни змісту проповідей, форми та прийоми конфесійного проповідництва. Біблійне вчення про людину та соціальні доктрини церков є антропологічною основою змісту сучасної християнської проповіді. На їх підставі виділено антропологічну проблематику, загальну для проповідей усіх християнських церков. За допомогою порівняльного аналізу соціальних доктрин церков окреслено загальні проблеми та завдання, які ставить перед проповідниками всіх конфесій "виклик часу" на межі тисячоліть. Аналіз гомілетики дозволив визначити формальні ознаки та богословсько обгрунтовані критерії християнської проповіді, які в кожній конфесії визначають "норму", відносно якої відбуваються трансформації проповідування за сучасних умов. На підставі контент-аналізу православних, католицьких і протестантських проповідей, матеріалів конкретних опитувань та інших соціологічних досліджень виділено конфесійний інваріант сучасного християнського проповідування.

  Скачати повний текст

На підставі історико-філософського аналізу простежено розвиток тлумачень феноменів людини, особистості, поглядів на причини девіантної поведінки. Встановлено, що головним концептуальним джерелом методологічного підходу до виправлення девіантної особистості у сучасному європейському культурному середовищі є надбання античної, середньовічної, гуманістичної, німецької класичної, а також сучасної вітчизняної та російської філософії. З'ясовано, що філософський зміст виправного впливу на девіантну особистість тотожний філософському змістові покарання та полягає у спонуканні до визнання нею категоричного моральнісного імперативу, його засвоєння та активного свідомого дотримання у сфері соціального. Визначено, що внутрішньою формою виправлення є наступні принципи: принцип комплексного впливу на особистість та її моральну сферу соціальних регуляторів моралі, релігії та права; принцип відповідності виправного впливу і ступеня суспільної провини, а також стану засвоєння моральнісного імперативу.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання пошуку в культурі достатньо об'ємних структурних одиниць, що могли б репрезентувати співвідношення між людиною та феноменом розуміння нею особистісного буття, яке у духовному вимірі ніколи повністю не збігається з самим фактором емпіричного існування. Висвітлено проблему зіставлення двох сторін реальності: фізичної та семантичної (сенсової). Виділено в ландшафті культури три стійкі моделі: язичницьку містерію, християнську літургію, оперу, розкрито їх феноменологічну суть. Досліджено, яким чином у кожному з трьох запропонованих феноменів, які отримують визначення метажанрів культури, розгортається феноменологічна смислова тріада: Абсолютне - Я - Інше, що може бути представлена як своєрідний стрижень, навколого якого обертається світова духовна культура людства.

  Скачати повний текст

Досліджено специфіку прояву волі як складової української ментальності та як особистісної характеристики людини відповідно до сучасної концепції волі як спрямованості кожної людини до власного бажаного майбутнього. Проаналізовано особливості прояву волі до пізнання та творчості через комплексне вивчення історичних епох, найрепрезентативніших постатей цих епох та філософської спадщини діячів української історії та культури. Виділено тип українця, воля якого спрямована на пізнання навколишнього світу через самопізнання. Визначено, що воля до влади над собою в українців є засобом реалізації волі до влади над світом, яка не набуває форм маніпулювання чи абсолютного маніпулювання, а проявляється лише як воля до керування відносинами, а не людьми, що межує з відкриттям, породжує героїзм. Доведено, що з часів Київської Русі для керування відносинами між людьми в Україні стало характерним керування на основі розуму та мудрості, а не грубої сили та підпорядкування. З'ясовано, що з доби першого українського Відродження у філософській думці Україні простежено увагу до формування людини, яка скеровує власну волю на активну діяльність на благо суспільства, на користь собі та іншим, на формування національної ідеології за умов зростання зовнішньої експансії.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему феномену свідомості як найсуттєвішого визначення людини, умови її специфічно-унікального буття. Розкрито суть свідомості у співвідношенні з поняттям "духовність", центром якого в процесі рефлексії соціокультурної сфери виступає "Я", де відбувається активація суб'єктивного в об'єктивному. Соціодинаміка духовного в свідомому створює в людини унікально неповторний образ і означення сенсу її власного існування, можливості для реалізації своєї індивідуальної свободи. Проаналізовано свідомість у виявленні екзистенційних вимірів людського буття через розгляд національної свідомості, в якій формуються головні ідеї культурного самовизначення. Доведено, що національно свідома людина втілює національну ідею в перспективу життя свого народу через вимір загальнолюдських цінностей.

  Скачати повний текст

Наведено психоаналітичні методологію та підходи до архетипізації творця, мотивацій до творчості, а також до проблеми мистецтва та наукового дослідження. Запропоновано методологічний розподіл філософсько-антропологічного аналізу на рівні щодо системи сучасної філософії. Сформульовано ієрархічну схему характерологічних понять архетипу. Уведено поняття антропологеми, яка має зміст загального комплексу світовідношення творця, розкрито її структуру. Проаналізовано продуктивність застосування психоаналітичної методики з метою теоретичної та практичної класифікації творчої особистості за схемою "некрофілічна - біофілічна орієнтація". Наведено порівняльний аналіз мистецької та наукової творчості, який доходить висновку щодо тотожної генези цих царин на архетипічному рівні. Значну увагу приділено принципу історизму та межам його використання у разі до особистісного аналізу творця. Доведено, що існує масштаб дослідження, за умов якого вказаний принцип не дає продуктивного результату.

  Скачати повний текст

Висвітлено філософську систему Д.Юма крізь призму її гуманістичної складової, проаналізовано сучасну інтерпретацію основної філософської проблеми - феномену людської природи. Встановлено можливість альтернативного тлумачення філософії Д.Юма у якості органічно поєднаних гносеології та етики, що надає можливість нестереотипного сприйняття його філософії, яка традиційно зводилась до гносеології як єдиноцінного досягнення шотландського філософа. Виявлено, що філософія Д.Юма спрямована на розкриття сутності людини як цілого, про що свідчить взаємозв'язок теорії пізнання, етики, політичної філософії (скепсис до розуму обумовлює довіру до відчуттів; достовірність безпосереднього сприйняття детермінує методологічний скептицизм), тому філософську концепцію Д.Юма визначено як антрополого-гносеологічну. Визначено гуманістичні засади вчення про людську природу, що полягають у дослідженні Д.Юмом людини як істоти, що наділена симпатією (перевага у природі людини симпатії до інших над егоїзмом), справедливістю (гармонійне поєднання благ людини та суспільної корисності), свободою (відчуття свободи під час виявлення волі згідно приховано-внутрішній детермінації). Досліджено обмеженість запозичень окремих положень вчення Д.Юма у сучасному лібералізмі, неповну адекватність сучасного сприйняття проблем філософії Д.Юма у історико-філософських постмодерністських тлумаченнях.

  Скачати повний текст

Запропоновано тезу, що самоідентифікація - усвідомлення людиною своєї приналежності до конкретної суспільної групи, спільноти. Зауважено, що самоідентифікація надає можливості для вільного різноманітного розвитку особистості та формування соціальних характеристик, що дають змогу індивіду визначити певну соціальну позицію, сприяє його інтеграції до спільноти. Зазначено, що структура особистісної самоідентифікації полягає у єдності самопізнання та самооцінки особистісних якостей. За результатами дослідження зроблено висновок, що самооцінки студентів відзначаються не тільки різноманітним характером у просторі - позитивним, негативним і самокритичним, але вони є надзвичайно динамічними у часі: кожне покоління студентів має "своє обличчя". Змінюється соціальний портрет студенства з першого до п'ятого курсів: підвищуються цінності відповідальності, вимогливості до себе, до своїх моральних якостей, знижується самовпевненість. Установлено, що процес соціальної самоідентифікації зумовлений дією складного для кожного індивіда впливу мікросередовища (родини, родичів, друзів) та офіційної ідеології макросередовища. Зроблено висновок, визначну роль у виховному процесі має формування суті культури, що детермінує цільність особистості, за цього цією суттю повинна стати інтелігентність.

  Скачати повний текст

Досліджено анторопологічну природу та культурний статус містичного досвіду на основі аналізу духовної практики ісихазму як християнської містичної традиції. Розглянуто антропологічні особливості, структуру та еволюційний характер містичної практики ісихазму. Виявлено, що антропологічною основою ісихастського містичного досвіду є досягнення практикуючим суб'єктом внутрішньої гармонії як цілісності, іманентної трансцендентному. Встановлено, що містичний досвід є специфічною властивістю людини, яка виявляється лише в певному стані свідомості як дійсно цілісному чи високоморальному. Розглянуто зв'язок змісту містичного досвіду та його антропологічного значення з ціннісними орієнтирами особистості та життєвою метою як сенсом самого життя.

  Скачати повний текст

Запропоновано узагальнювальну концепцію існування організаційної свідомості. Наведено визначення даного феномена як осмислення та переживання людиною впливу організаційних ідей, знань, поглядів, ціностей, норм поведінки, почуттів на процеси утворення, упорядкування й удосконалення структур власного життєвого світу. Обгрунтовано наукові підходи та методологічну базу щодо характеристики організаційної свідомості, проаналізовано її природу, сутність, зміст і форми. Досліжено індивідуальну та суспільну форми організаційної свідомості. Виділено критерій і показники її зрілості, які простежено на розвитку організаційної свідомості німців, французів та українців.

  Скачати повний текст