Рассмотрены основные этапы формирования и функционирования аксиоматики языковой системы. Показана роль аксиоматики в точных и гуманитарных науках. Раскрыты понятие и содержание аксиоматики.

Проаналізовано специфіку формування оцінки як основної категорії прагмалінгвістики. Розглянуто етапи її становлення в українській філософії та лінгвістиці нового і новітнього періодів. Описано її статус, сучасні аспекти та методику вивчення, вивчено мовленнєві та міжмовні процеси, що її супроводжують.

Рассмотрена проблема текста в современной филологии, раскрыт творческий характер художественной деятельности. Проведено методическое обоснование изучения художественного текста в контексте цветофоносемантики. Освещены ключевые аспекты изучения взаимосвязи звука и цвета, в частности, физический, психолого-символический и духовный. Проанализированы стилистические функции цвета в художественном тексте.

Висвітлено актуальні проблеми психолінгвістики та етнопсихолінгвістики, а також сучасної семасіології. Значну увагу приділено комунікативній лінгвістиці, теорії тексту, когнітології, функціональній лінгвістиці та ономасіології.

Аналізуються вихідні категорії лексикології (слово, знак, значення). Вони розглядаються через концепцію тріалізму, завдяки чому визначається зміст пов'язаних категорій: мова, мовлення та мовна діяльність; синхронія, діахронія та панхронія; парадигматика, синтагматика та епідигматика тощо. Значний обсяг відводиться аналізу дефініцій значення сильних та слабких сторін. Значення слова (в т.ч. полісемічного) описується через його синтагматику, парадигматику та епідигматику, де воно розглядається як семантична система слова та система значення з відповідними комплексами сем. Дано аналіз полісемії як явища синхронії, діахронії та панхронії, як варіативності та панхронного явища.

Розглянуто особливості науково-дослідницької роботи студентів з лексикології. Наведено вихідні теоретичні спостереження щодо слова та його значення, парадигматичних, синтагматичних та епідигматичних відношень у словниковому складі. Подано об'єктивний поділ мовної картини світу стосовно різних частин мови та на цій основі розглянуто різні апроксимативні методи вивчення словникового складу мови в синхронії, діахронії та панхронії. Сформульовано проблемні питання та назви типових наукових досліджень.

Висвітлено історію існування біблейської фразеології, детально проаналізовано всі протиріччя, пов'язані з теоретичним осмисленням даних одиниць, показано співвідношення між біблейськими фразеологізмами та текстом Біблії, виявлено можливі принципи й аспекти порівняльного аналізу біблейської фразеології різних мов. Найголовніша проблема полягає в неможливості зафіксувати мову та конкретний час виникнення будь-якого біблейського фразеологізму, що має велике значення для етимологічного та семантичного аналізів цих одиниць мовлення, а також в неоднозначному теоретичному визначенні даних одиниць фразеологічного складу російської мови.

Досліджено проблему використання письменниками власних назв - "говірливих" імен, з метою створення гумористичного ефекту. У художній літературі, особливо в гумористичній, широко використовуються "говірливі" імена, виражену структуру яких розкрити дуже легко. Імена багатьох героїв творів англійських і американських письменників виконали визначене змістове навантаження, семантизувалися і стали втіленням визначених якостей та особливостей персонажу. "Говірливі імена" висвітлено як виразні засоби реалізації прагматичної заданості на гумористичний ефект.

Розглянуто питання впливу християнства на становлення писемної культури Русі-України у XI - XVII ст. На засадах філософсько-релігієзнавчих позицій грунтовно проаналізовано мову та писемність як складові церковно-релігійного життя в цілому і, зокрема, православних християн: документальні пам'ятки християнської писемної культури - рукописні та друковані книги, способи їх збереження та використання.

Викладено загальні відомості про мову та мовознавство як науку, природу і сутність мови, її походження, закономірності розвитку й функціонування на різних історичних етапах. Розглянуто процес походження та розвитку письма, генеалогічну та типологічну класифікації мов, структурні рівні та одиниці мови тощо.

Розглянуто сутність, походження і розвиток мови, її фонетичну, лексичну та граматичну системи. Подано визначення багатьох мовознавчих термінів.

Висвітлено питання ролі та місця перекладу у взаємозбагаченні сучасних національних культур, взаємообміні науково-технічними досягненнями в міжнародному масштабі. З'ясовано й оцінено значення окремих видів перекладу, мету та сфери їх застосування. Обгрунтовано лінгвістичну природу деяких типів мовних одиниць, способи їх адекватного перекладу на рівні слова, словосполучення, речення або тексту.

Робота присвячена комплексному аналізу механізму функціонування генези духовної культури як суспільного феномена. Здійснено поділ видів спадкоємності в духовній культурі, визначені та проаналізовані її форми та засоби. Особлива увага приділяється проблемам розвитку духовної культури в сучасний період. Виокремлюються основні теоретико-методологічні засади державного управління культурою в умовах становлення української державності. Проаналізовано діяльність деяких основних державних інститутів та органів в Україні, метою яких має бути розробка та реалізація державної культурної політики - Міністерства культури та мистецтв України, Міністерства освіти України, Державного комітету інформаційної політики України тощо. Підкреслюється, що культурна спадщина визначається як своєрідна сукупність засобів спадкоємності, що сприяють безпосередньому спілкуванню людини з надбаннями культури, накопиченими протягом всього існування людства.

Розглядається семантико-синтаксична валентність як найпоказовіший різновид синтаксичної сполучуваності, з'ясовуються семантичні типи дієслівних предикатів і зумовлені їх валентністю класи іменникових синтаксем, простежується інтерпретація синтаксичних трансформацій речень із дієслівними предикатами, проводиться детальный розгляд особливостей лівобічної і правобічної дієслівної валентності, висвітлюються закономірності реалізації валентного потенціалу лексико-граматичних груп дієслів.

Запропоновано цілісний опис контактних гідронімів і ойконімів Західної України за допомогою записів, ономастичних довідників і публікацій у галузі гідронімії та ойконімії. Розглянуто різні підходи до вивчення гідронімів і ойконімів, проаналізовано їх особливості. На підставі грунтовного аналізу фактичного матеріалу (сформовано картотеку, яка налічує близько 1000 одиниць) з'ясовано типи відношень, вивчено взаємозв'язки, найпродуктивніші гідронімно-ойконімні моделі західноукраїнського ономастикону. Простежено шляхи формування гідронімної та ойконімної систем регіону, зв'язок між визначенням словотвірної моделі та семантики базової основи. Визначено найпродуктивніші гідронімно-ойконімні моделі у західноукраїнському ономастиконі.

Используются нетрадиционные вопросы деривации на уровне текстов. Анализ эмпирического материала показывает, что, как и номинативные единицы, тексты подлежат сокращению, сворачиванию, с одной стороны, и пролонгации, расширению, с другой стороны. Кроме того, тексты могут изменяться и в плане семантической представленности. Лингвокреативность проявляется на уровне номинативных и коммуникативных единиц, и состоит в использовании имеющихся языковых средств в неогенном процессе.

Представлено многообразие мира диалога как универсального свойства мышления новых типов текстов. Исследованы проблемы общения и разобщенности в русской драматургии 90-х годов ХХ ст., проблемы соотнесенности и функционирования современных социолектов (социальный, когнитивный и внутрилингвистический аспекты), некоторые проблемы современной студенческой речи (дана характеристика лингво-культурной ситуации), коммуникации в интернет-культуре. Освещены стиледифференцирующие свойства перфекта (по материалам английского языка). Приведены особенности функционирования глаголов желания в английском и украинском языках, диалога в психотерапевтической работе с учащейся молодежью.

Розглянуто питання педагогічної термінології в історичному розвитку. Динамічні процеси пов'язано зі змінами в суспільстві та системі освіти, інтеграцією наук, удосконаленням методики наукових досліджень. Запропоновано диференційований підхід до визначення поняття "фізична культура" з урахуванням певних критеріїв.

Розглянуто погляди відомого мовознавця О.О.Потебні щодо походження прикметника як окремої лексико-граматичної категорії та формування категорії ступенів порівняння. Зроблено порівняльний аналіз висвітлення зазначених питань у працях інших дослідників. Проведено дослідження використання частки "май" у системі аналітичного ступенювання діалектичної градуації.

Обгрунтовується положення про необхідність створення тлумачного словника фразеологічної термінології. Велика кількість різних термінів і неадекватність смислового змісту деяких з них утруднює сприймання і розуміння наукового тексту. Особливої уваги вимагає тлумачення таких понять, як об'єкт фразеології, фразеологізм, фразеологічна серія, фразеологічна група, мовний афоризм. Ці терміни наводяться як приклади словникових статей.