У хворих на цукровий діабет (ЦД) I типу вивчено закономірності розвитку уражень автономної нервової системи та їх взаємозв'язок з порушеннями моторно-евакуаторної функції шлунка, різними формами дискінезії позапечінкових жовчних шляхів і змінами уродинаміки. З'ясовано характер взаємозв'язку змін соматичного й автономного відділів нервової системи. На підставі результатів спектрального та статистичного аналізу варіабельності серцевого ритму охарактеризовано стадії діабетичної автономної нейропатії (ДКАН). Визначено ранні ознаки діабетичної шлунково-кишкової автономної нейропатії (ДШКАН) і діабетичної цистопатії (ДЦ), фактори ризику виникнення діабетичної атономної нейропатії та маркери підвищеного ризику розвитку остеоартропатії Шарко. Показано властивість унітолу щодо позитивного впливу на поліоловий шлях обміну глюкози за рахунок підвищення активності сорбітолдегідрогенази, що запобігає надмірному накопиченню сорбітолу у нервах.

  Скачати повний текст

У процесі дослідження виявлено нові патогенетичні особливості розвитку поєднаної гастроентерологічної патології. Вперше сформульовано типи адаптивних реакцій, які утворюють з відомими параметрами вегетативної нервової системи цілісну, взаємопов'язану систему процесів пристосувальної спрямованості, за допомогою яких визначено провідні адаптаційні механізми за різних варіантів сполученої патології. Підтверджено фізіологічну значущість типу вихідного тонусу у вегетативній нервовій системі для оцінки ролі нервової та гуморальної ланок регуляторних механізмів у перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та хронічного гастродуоденіту, сполучених з хронічним холециститом і хронічним панкреатитом. Доведено, що відсутність регулювання функціональною пробою у третини хворих вказує на порушення рефлекторної захисної регуляції та може бути негативною прогностичною ознакою перебігу різних варіантів поєднаної патології органів травлення. Встановлено, що традиційна оцінка вегетативного забезпечення діяльності малоінформативна для визначення вегетативних зрушень та обгрунтування терапевтичної стратегії. Зроблено висновок, що питання про доцільність певної медикаментозної корекції захворювання необхідно вирішувати, зважаючи на загальні адаптаційні реакції організму.

  Скачати повний текст

Досліджено фізіологічні механізми адаптації організму до тривалих фізичних навантажень в онтогенезі. Одержано показники кількісних динамічних характеристик рівня економічності зовнішнього дихання і серцево-судинної системи учнів середнього шкільного віку за різної тривалості фізичних навантажень. Показано, що у процесі фізичних навантажень підвищуються адаптаційні можливості кардіореспіраторної системи, але до певної фізіологічної межі, вище якої можуть виникнути патологічні зміни. Виділено нормативні зони показників, які відображають динаміку адаптації для різних вікових груп. Розроблено кількісні критерії для прогнозування функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем за умов тривалих фізичних навантажень. На підставі аналізу вікової динаміки властивостей основних нервових процесів і деяких психофізіологічних функцій встановлено, що адаптація до тривалих фізичних навантажень супроводжується у дітей і підлітків удосконаленням функціонального стану нервової системи. Доведено, що в обстежених дітей з різним рівнем властивостей функціональної рухливості та сили основних нервових процесів за умов тривалих фізичних навантажень характер і спрямованість онтогенетичних змін вегетативних і психофізіологічних функцій однакові, але ступінь їх різний. Визначено динаміку зв'язків властивостей основних нервових процесів з вегетативними, сенсомоторними та психічними функціями. Адаптація до м'язових навантажень за умов тривалих тренувань забезпечує розвиток властивостей ВНД, які визначають успішність спортивної діяльності учнів середнього шкільного віку.

  Скачати повний текст

Доведено цілісність й універсальність загального адаптаційного синдрому, який складається з певної послідовності адаптаційних реакцій на різних рівнях реактивності, забезпечує гомеостаз і життєдіяльність організму людини та тварин, в яких достатньо розвинені нервова, ендокринна, імунна системи (ссавці). Відзначено, що адаптаційні реакції розвиваються як відповідь організму на сукупність факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ. Експериментально доведено, що імунокомпетентні органи змінюються за різних адаптаційних реакцій. Уперше вивчено вплив нестероїдних протизапальних, сульфаніламідного та пірамідинового препаратів на розвиток реакцій. Установлено, що ці препарати у здорових тварин частіше, ніж інші медикаменти викликають адаптаційні реакції несприятливих типів, відповідно яким змінюються показники функції зовнішнього дихання, гемодинаміки, запалення, параметри гемостазу, діяльності нервової, ендокринної та імунної систем, ліпідного обміну. Виявлено та описано сезонні та добові ритми загальних адаптаційних реакцій. Установлено, що частота їх утворення залежить від віку та наявної патології. Обгрунтовано існування окремого типу загальної неспецифічної адаптаційної реакції - реакції неповноцінної адаптації, яка є фоном для будь-якої патології та має відмінні від інших реакцій характеристики нервової, ендокринної, імунної систем, параметри гемостазу та запалення. Уперше з'ясовано прогностичне значення сприятливого чи несприятливого типів адаптаційних реакцій для перебігу хвороб внутрішніх органів. Виявлено, що сприятливими є реакції спокійної та підвищеної активації, а несприятливими - стрес, переактивація та неповноцінна адаптація. Визначено критерії повної, часткової та неповноцінної ремісії з урахуванням типу адаптаційної реакції. Обгрунтовано можливість використання адаптаційних реакцій для медичного прогнозування.

  Скачати повний текст

З використанням методу артеріо-венозної різниці (A - B) проаналізовано гомологічні та біохімічні показники крові, що надходить до тканин голови (A) та витікає від них у вихідному стані та за одноразового навантаження тварин нітратами. Через чотири години після одноразового нітратного навантаження організму телиць з різним типом вищої нервової діяльності (ВНД) спостерігались зрушення гомеостатичних констант, що виникали в крові тканин голови. За даними артеріовенозної різниці ці зрушення проявлялись накопиченням у крові, що відтікає від тканин голови: нітритів, аміаку, глутаміну, трьохвалентного заліза в трансферині, сечовини, метгемоглобіну, піровиноградної кислоти, вільних радикалів: а у тварин сильного врівноваженого інертного, сильного вневрівноваженого, слабкого типів ВНД підвищувалась активність трансаміназ крові. У тварин всіх груп було відзначено зниження кількості еритроцитів, лейкоцитів, вмісту нітратів, оксигемоглобіну, глюкози, загального білка, вільних сульфгідрильних груп, а у тварин сильного врівноваженого рухливого типу ВНД активність трансаміназ крові була зниженою. Найсуттєвіші зміни цих показників було спостережено у тварин слабкого та сильного неврівноваженого типів у порівнянні з тваринами сильного врівноваженого рухливого та сильного врівневаженого інертного типів ВНД.

  Скачати повний текст

Досліджено зміни плечових кісток щурів з різними типами автономної нервової системи за умов адаптації до клітинного зневоднення, тяжкого зневоднення та у реадаптаційний період. Виявлено, що кістки інтактних щурів з різним типом автономної нервової системи не мають відмінностей. Встановлено, що проявами адаптації до клітинного зневоднення у плечових кістках є зменшення росткових зон, розширення центральних каналів остеонів, зменшення величини мінерального насичення та підвищення рівня мікроелементів кісток. Найбільшу різницю з контрольною групою виявлено у щурів-парасимпатотоніків, найменшу - у симпатотоніків. З'ясовано, що через 42 доби реадаптації після тяжкого клітинного зневоднення парасимпатотонічні тварини мали найвищі показники морфометрії та мінеральної насиченості кісток.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження процесу адаптації людського організму до тривалих фізичних навантажень в онтогенезі. Одержано кількісні динамічні характеристики рівня економічності серцево-судинної системи учнів старшого шкільного віку за тривалих фізичних навантажень. Показано позитивний вплив тривалих фізичних тренувань на підвищення адаптаційних можливостей серцево-судинної системи у разі використання м'язових навантажень, адекватних функціональним можливостям підлітка та юнака. На підставі аналізу вікової динаміки властивостей основних нервових процесів встановлено, що процес адаптації до тривалих фізичних навантажень супроводжується в учнів старшого шкільного віку удосконаленням функціонального стану нервової системи. Доведено, що в обстежуваних з різним рівнем розвитку основних нервових процесів за тривалих фізичних навантажень характер та спрямованість онтогенетичних змін вегетативних і психофізіологічних функцій однакові, але ступінь їх різний. Досліджено зв'язок основних нервових процесів з вегетативними та психічними функціями.

  Скачати повний текст

Досліджено процес адаптації серцево-судинної системи організму та розвитку індивідуально-типологічних властивостей вищої нервової діяльності за тривалих фізичних навантажень. Показано, що вплив тривалих тренувань на організм юнаків і дівчат супроводжується підвищенням адаптаційних можливостей серцево-судинної системи, розвитком морфофункціональної адаптації серця, позитивними змінами у його біоелектричній активності та механізмах регуляції серцевого ритму. Встановлено, що динаміка змін функціонального стану серцево-судинної системи організму юнаків і дівчат характеризується, зокрема, збільшенням функціональних об'ємів і маси міокарду лівого шлуночка, тривалості кардіоциклу та електричної систоли серця. Виявлено, що тривалі фізичні навантаження сприяють удосконаленню психофізіологічних функцій організму юнаків і дівчат віком 18 - 20-ти років. З'ясовано, що індивідуально-типологічні властивості вищої нервової діяльності тісно пов'язані з сенсомоторними та психічними функціями організму та проявляються у характері термінових пристосувальних реакцій серцевого ритму.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості функціонування тирозинових протеїнфосфатаз (ТПФ-аз) у плазматичних мембранах, цитозолі спленоцитів та тимоцитів щурів через 12 годин після тотального рентгенівського опромінення у дозах 1,25; 0,5; 0,75 та 1,0 Гр. Виявлено найбільше зростання активності ТПФ-аз за умов впливу іонізуючої радіації у дозі 0,5 Гр, а для цитозольних ТПФ-аз спленоцитів - 0,25 Гр. Вивчено кінетичні властивості ізольованої ТПФ-ази CD 45. З'ясовано, що цей фермент більш споріднений з фосфатирозином, ніж з паранітрофеніфосфатом. Визначено, що опромінення тварин у дозі 0,5 Гр спричинює зниження спорідненості ферменту до фосфотирозину та зменшення максимальної швидкості фосфатазної реакції. Показано однонаправлені зміни активності тирозинових протеїнкіназ, ТПФ-аз та вмісту циклічних нуклеотидів у клітинах селезінки та тимусу щурів на тлі введення різних речовин за умов опромінення у низьких дозах.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано й експериментально доведено наявність актопротекторної дії у нових похідних 4-оксо(аміно-)хіназоліну за звичайних і екстремальних умов перебування тварин. Встановлено, що актопротекторна активність похідних 4-оксо(аміно-) хіназоліну залежить та обумовлюється природою замісника в положенні 3, а саме наявністю n-карбоксифенільного залишку в положенні 3 4-оксихіназолінового циклу (ПК-66). Вперше доведено, що сполука-лідер 4[4-оксо-4Н-хіназолін-3-іл] бензойної кислоти (ПК-66) за величиною актопротекторного ефекту співставлялась з бемітилом, а в деяких випадках і перевершувала його за зазначеною дією. В механізмі актопротекторної дії сполуки ПК-66, як і бемітилу, провідну роль відіграють позитивні метаболічні зміни, що в кінцевому результаті зумовлюють збереження та збільшення енергетичного потенціалу в клітинах.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Доведено, що на етапах постнатального онтогенезу має місце анатомічна мінливість форми та положення воріт нирки, що залежить від комплексу факторів (соматометричних, органометричних, віку, статі) та може бути виявлена з застосуванням способу визначення морфофункціональної асиметрії воріт нирки людини. З'ясовано, що форма та положення воріт нирки визначається віком, статтю, соматотипом, органометричними показниками нирки. Органометричні показники нирки у поєднанні з індикаторами її воріт відображають етапи постнатального онтогенезу людини, що може бути використано для вирішення специфічних задач секційної морфометрії. Обгрунтовано й застосовано спосіб побудови онтогенетичних морфохронограм воріт нирки, який дозволяє у стислому й інформативному вигляді відобразити їх достовірні зміни з урахуванням віку та статі, а також топографію судинних елементів нервово-судинного пучка у площині воріт. Досліджено системний взаємозв'язок між сомато-, органометричними показниками та морфометричними індикаторами воріт нирки людини, визначено комплекс сомато-, органометричних і морфометричних факторів, які впливають на індивідуальну анатомічну мінливість форми та положення воріт нирки на етапах постнатального онтогенезу людини. Створено інтегральну модель їх морфогенезу та вивчено закономірності їх анатомічного гістерезису у постнатальному онтогенезі людини.

  Скачати повний текст

Визначено прогностичну цінність ступеня мікроваскуляризації раку яєчників (МВ РЯ) для виживаності хворих. Запропоновано використання цього показника у клінічній практиці. Запропоновано визначати ступінь експресії білка BRCA1 у клітинах РЯ для прогнозу виживаності хворих.

  Скачати повний текст

Визначено частоту гіпоксично-ішемічного ураження (ГІУ) центральної нервової системи (ЦНС) у новонароджених з вродженою хірургічною патологією. Розроблено метод визначення ступеня операційно-анестезіологічного ризику (ОАР) у новонароджених з хірургічною патологією та ГІУ ЦНС. Обгрунтовано недоцільність нейровегетативного захисту для анестезії у новонароджених з ГІУ ЦНС, яким проводились оперативні втручання з приводу екстреної хірургічної патології. Обгрунтовано можливість використання комбінованого внутрішньовенного кетамін-фентанілового наркозу з ШВЛ у новонароджених з екстреною хірургічною патологією і ГІУ ЦНС. Розроблено комплекс інтенсивної терапії для лікування ГІУ ЦНС у таких новонароджених на всіх етапах лікування.

  Скачати повний текст

Наведено результати ретроспективного аналізу 8 236 пологів за п'ятирічний період, вивчено 1 815 історій пологів, ускладнених слабкістю та дискоординацією пологової діяльності. Частота зазначених аномалій пологової діяльності склала 22,04 %. Виявлено фактори ризику виникнення порушень скорочувальної діяльності матки (екстрагенітальних, генітальних, акушерських). З використанням клініко-інструментальних, радіоімунологічних, імуноферментних, нейрофізіологічних, радіолігандних, реографічних, гістоморфологічних методів дослідження проведено комплексну оцінку аномалій пологової діяльності у 343-х роділь. З'ясовано основні ланки патогенезу аномалій скорочувальної діяльності матки, що полягають у порушенні функції центральної та вегетативної нервової системи, центральної та маткової гемодинаміки, гормонального гемеостазу, клітинної та гуморальної ланок імунітету, адренорецепторного апарату матки. Клінічно й експериментально обгрунтовано застосування факторів охолодження для корекції та профілактики зазначених аномалій пологової діяльності. Проведено порівняльну оцінку терапевтичної ефективності локальної гіпотермії передньої черевної стінки з традиційними медикаментозними способами лікування порушень скорочувальної функції матки, а також поєднання обох варіантів терапії. Розроблено показання, протипоказання, оптимальні схеми використання локальної гіпотермії передньої черевної стінки для лікування аномалій скорочувальної діяльності матки під час пологів.

  Скачати повний текст

Досліджено чутливість умовно-патогенних бактерій до темнової та фотоіндукованої дії ряду синтетичних порфіринів і споріднених сполук, розглянуто особливості їх зв'язування з клітинами мікроорганізмів. Визначено особливості росту 24-х тест-штамів за дії сполук з позитивним і негативним зарядом молекули, порфіринів з асиметричною будовою молекул, вільних основ порфіринів та їх металокомплексів. З'ясовано, що клітини мікроорганізмів активно зв'язують природні та синтетичні порфірини за кімнатної температури. Виявлено, що природні порфірини поглинаються повністю у перші хвилини інкубації, синтетичні - частково і більш повільно. Показано, що в темноті грампозитивні та грамнегативні бактерії мають різну чутливість до вивчення сполук. Під час дослідження фотоіндукованої дії значних відмінностей не виявлено. Показано, що антибактеріальна дія порфіринів посилюється під час утворення металокомплексів. Встановлено, що серед досліджених сполук найбільш активні порфірини з асиметричною будовою. Виявлено, що активні сполуки у низьких концентраціях підвищують чутливість тест-мікроорганізмів до антибіотиків. На підставі одержаних даних обгрунтовано перспективність створення на основі досліджених речовин нових засобів антисептики та протимікробної терапії.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності комплексної інтенсивної терапії хворих з гострою церебральною недостатністю (ГЦН), зумовленою тяжкою черепно-мозковою травмою або мозковим інсультом шляхом розробки індивідуальних методик проведення фармакологічної та нефармакологічної антигіпоксичної терапії на підставі вивчення функціонального стану центральної нервової системи та гуморального статусу. Наведено дані обстежень 120-ти хворих з ГЦН різного генезу, яким проведено комплекс антигіпоксичної терапії. Під час сеансів гіпербаричної оксигенації (ГБО) з використанням методу дослідження варіабельності серцевого ритму та методу інтегрального кількісного аналізу електроенцефалографії патернів доведено, що раннє неповне парентеральне харчування пацієнтів з ГЦН може бути визначено як опосередкована церебропротекція внаслідок зниження катаболічних процесів. Обгрунтовано доцільність використання препаратів мексидолу або тіоцетаму у фармакологічній антигіпоксичній терапії. Внесено науково-обгрунтовані рекомендації щодо оптимізації антигіпоксичної терапії у пацієнтів з ГЦН з застосувнням мексидолу або тіоцетаму, раннього неповного парентерального харчування, ГБО.

  Скачати повний текст

Підтверджено антигіпоксичні й антиоксидантні властивості спіразидолу на моделях тетрахлорметанового гепатиту та ізадринового міокардиту у щурів, а антиексудативні властивості - на моделі керагенінового набряку у мишей. Зазначено, що на тлі тетрахлорметанового гепатиту спіразидол знижує вміст тіобарбітурової кислоти (ТБК)-реактантів і дієнових кон'югатів (ДК), підвищує рівень відновленого шлутатіону та супероксиддисмутази (СОД), знижує активність ферментів цитолізу (АлАТ і АсАТ), позитивно впливає на показник масового коефіцієнта печінки та подовжує тривалість життя щурів. Висвітлено, що на моделі ізадринового міокардиту введення спіразидолу (внутрішньошлунково у дозі 18,6 мг/кг щодоби протягом 4-х діб) сприяє нормалізації показників ЕКГ, зниженню рівня процесів ПОЛ у міокарді та сироватці крові, збільшенню утилізації енергії макроергічного зв'язку міокардинальними клітинами, що в цілому покращує скоротливу функцію серцевого м'яза.

  Скачати повний текст

Здійснено біохімічне дослідження особливостей перекисних процесів і ферментної ланки антиоксидантного захисту в клітинах бактерій та інфузорій рубця великої рогатої худоби (ВРХ) та з'ясовано роль вітаміну E, а також певних макро- та мікроелементів у регуляції активності антиоксидантних ферментів. У клітинах бактерій та інфузорій рубця ВРХ виявлено продукти перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) (гідропероксидів ліпідів та малонового діальдегіду й антиоксидантні ферменти супероксиддисмутази, каталази, глутатіонпероксидази), які запобігають розвитку оксидаційного стресу у мікроорганізмів рубця. У бактерій більш активна каталаза, а у клітинах інфузорій - глутатіонпероксидаза. У разі додавання до середовища вітаміну E та селену окремо, а також разом з вітаміном E у клітинах бактерій та інфузорій у процесі інкубації вірогідно зменшується вміст продуктів ПОЛ (гідропероксидів ліпідів, малонового діальдегіду) та підвищується активність антиоксидантних ферментів (супероксиддисмутази, каталази). За умов інкубації змішаної фракції мікроорганізмів рубця, у середовище якого додавали S (II) Cr і (III), а також солі цинку, нікелю, заліза та марганцю, вміст гідропероксидів ліпідів та малонового діальдегіду в клітинах бактерій вірогідно зменшується, а у разі додавання S (VI) Cr і (VI) - збільшується. Зміни вмісту продуктів ПОЛ у клітинах інфузорій у разі додавання в середовище зазначених мінеральних елементів проявляються меншою мірою. У разі додавання в інкубаційне середовище S (VI) і Cr (VI), а також солей цинку, нікелю, заліза та марганцю у клітинах бактерій та інфузорій вірогідно підвищується активність супероксиддисмутази, у разі додавання Cr (III), солей цинку та марганцю - активність каталази. Під впливом S (II) активність обох ферментів у клітинах цих мікроорганізмів вірогідно знижується. Проведено часткову очистку каталази (у 28 разів) з бактеріальної фракції рубця.

  Скачати повний текст

Здійснено експериментальне вивчення впливу інгібіторів ренін-ангітензинової системи за умов гострого емоційного стресу (конфлікту аферентних подразнень) на функціональні та структурні параметри лабораторних тварин. Показано, що одноразове внутрішньошлункове введення каптоприлу (5 мг/кг), еналаприлу (5 мг/кг), лозартану (5 мг/кг) на другий день моделювання емоційного стресу за 1 - 2 год. до закінчення стресування забезпечує виражений антистресовий ефект стосовно центральної нервової системи, серцево-судинної системи, гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, вегетативної регуляції та окиснювального метаболізму. Обгрунтовано можливість застосування досліджених препаратів у разі захворювань серцево-судинної системи стресового генезу. Визначено, що за умов комбінованого призначення вивчених препаратів і застосуванням антигіпертензивних засобів: центрально діючого клофеліну, бета-адреноблокатору анаприліну, блокатору кальцієвих каналів верапамілом і міотропним спазмолітиком дибазолом - можна не тільки потенціювати антигіпертензивний ефект, але одержати захист від їх загальнотоксичної дії.

  Скачати повний текст