Едва ли найдется какой-нибудь предмет научного и философского внимания - кроме точнейших: арифметики и геометрии, - где бы так бессмысленно и некрасиво било в глаза противоречие между названием и сущностью, как в Эстетике. Стóит сказать себе, что эстетика имеет дело с красотою, т. е. с идеею, чтобы почувствовать, что эстетике нет дела до музыки.

Живо написанный и очень хорошо иллюстрированный очерк о работе органов чувств животных в связи с их поведением. Автор умело сочетает высокий научный уровень с доступностью изложения. Незаметно, без напряжения он вводит читателя в курс сложнейших исследований, теорий и гипотез, в основе которых лежат современные методы изучения поведения животных. Предназначена для широких кругов читателей-неспециалистов, для преподавателей и учащихся средней школы. Может оказаться полезной для студентов биологических факультетов, а также для инженеров, физиков, математиков, занимающихся проблемами бионики и нейрокибернетики.

Монография дает пищу для размышлений о природе и происхождении человеческих чувств и представлений, которые люди обычно считают своим самодостаточным внеисторическим достоянием, определяющим структуру человеческой личности (ее эстетические, нравственные, религиозные и интеллектуальные свойства). В работе существенные свойства человека истолковываются как своего рода биосоциальная программа, доставшаяся нам из отдаленных времен.

"Феноменология восприятия" (1945) - наиболее известное произведение крупнейшего французского феноменолога Мориса Мерло-Понти - реализует замысел новой феноменологии, которая исходит не из феноменологически понятого живого тела как целостного "я", субъекта восприятия, мышления, речи, общения и свободы. Широко привлекая и анализируя современные психологические данные и теории, прежде всего гештальттеорию, опираясь на фундаментальные понятия, а иногда и интуицию позднего Гуссерля, Мерло-Понти создает вполне самобытную философию, заставляющую по-новому осмыслить традиционные философские темы и категории.

Наша жизнь наполнена различными чувствами и эмоциями: мы радуемся и грустим, любим и ненавидим, обижаемся и восхищаемся. А что делать, если наши чувства отравляют нам жизнь? Что делать, если они начинают управлять нами? Если они разрушают отношения с близкими и друзьями? Вы хотите научиться справляться с обидой или страхом, с чувствами вины или стыда, с тревогой или ревностью? Вы хотите научиться радоваться жизни и направлять энергию эмоций на реализацию своих планов? Эта книга – уникальный тренинг по управлению эмоциями. Простые упражнения помогут вам стать хозяином своих чувств, своего настроения. И своей жизни.

Відомий український поет, лауреат Шевченківської премії Тарас Федюк продовжує тішити читача новими віршами, сюжетами, темами. Віртуозне володіння римами, глибинне почуття мови, оригінальні теми, філософічне ставлення до життя — все це притаманне новій книжці, у якій всі тексти друкуються вперше.

Мета навчальна. Висвітлити мету, методи і завдання курсу «Старослов'янська мова». Подати характеристику писемних пам'яток, писаних старослов'янською мовою. Мета виховна. Виховати у студентів почуття любові до старослов'янської мови як до одної із перших писемних мов давніх слов'ян. Мета розвиваюча. Розвивати у студентів навики самостійного лінгвістичного аналізу різних мовних явищ.

У монографії з’ясовується роль і місце совісних судів в українському суспільстві кінця ХVІІІ—першої половини ХІХ ст. Засновуючи їх у кожному губернському центрі під час реформування місцевого управління, Катерина ІІ намагалася зіпертися на європейські взірці, поклавши в основу діяльності цих інституцій головні ідеї та принципи Просвітництва—гуманізм, священне право приватної власності, повагу до людини з її слабкостями й вадами. На відміну від інших судів совісний виконував не лише каральну функцію, а й намагався примиряти конфліктуючі сторони згідно з умовами, які ті самі пропонували. Караючи, совісні суди виховували в порушників почуття відповідальності за скоєні злочини, залучаючи до осуду громадськість, родину, церкву. Визначено станову виборність як основний критерій формування суддівського корпусу, коли дворянська корпорація та міщанська й селянська громади обирали суддями високоморальних, відповідальних та авторитетних місцевих діячів, яким довірялося здійснювати судові повноваження, описано умови служби цих посадовців. На основі архівних матеріалів висвітлено судові практики совісних судів, які розглядали земельно-майнові суперечки, сімейні сварки, злочини малолітніх, душевно-хворих, а також справи про чаклунство та забобони. Визначено, що саме з компетенції совісних судів було найбільш запитуваним і чому.

В книге обобщен накопленный по самовнушению материал. Автор обращает внимание на древневосточные учения, которые в очищенной от мистики форме могут помочь овладеть собственными психическими реакциями.

У монографії досліджуються повсякденні прояви та трансформації релігійної свідомості віруючих УРСР впродовж періоду від середини 1940-х до середини 1980-х років, соціокультурні впливи, яких вона зазнавала. Автор аналізує уявлення віруючих про причини їхньої релігійності, релігійні почуття, настрої, переживання. Значна увага приділяється розгляду уявлень віруючих про Бога, віри в нього, уявлень про потойбічне життя, спасіння, пекло, рай тощо, знання віруючими церковного віровчення, їхнього ставлення до церковних обрядів. Висвітлюється існування язичницьких світоглядних елементів у віруваннях і традиціях українського народу, функціонування елементів радянської ідеології як квазірелігійних. Автор також зупиняється на тому, як релігійна віра та світогляд впливали на ставлення віруючих до праці, побутової сфери, культурних цінностей, виконання громадянських обов’язків тощо. Книга розрахована на науковців, викладачів та студентів, усіх, хто цікавиться історією України.

Книга выдающегося советского ученого Л. С. Выготского «Психология искусства» вышла первым изданием в 1965 г., вторым в 1968 г. и завоевала всеобщее признание. В ней автор резюмирует свои работы 1915-1922 годов и вместе с тем готовит те новые психологические идеи, которые составили главный вклад Выготского в науку. «Психология искусства» является одной из фундаментальных работ, характеризующих развитие советской теории и искусства. Книга рассчитана на специалистов эстетиков, психологов, искусствоведов, а также на широкий круг читателей.

  Текст у форматі PDF 3.01 Мб

Цим твором, присвяченім Поетиці вогняних меж, хочу дати вираз почуттю глибокої відданості й подиву для Поетики наддніпрянської України, яка - крім Лесі Українки - не знає собі рівної шляхетністю форми й глибінню змісту. Хочу відслонити містерійну суть її поезії, її дух, такий рідний великим традиціям Київської землі, з якої вийшла; який кличним дзвоном гудітиме в серцях тих, що їх визвала на шлях героїзму і посвяти.

Навчальний посібник спрямований на підвищення теоретичних знань і поглиблення практичних навиків у слухачів і курсантів при вивченні порядку організації і проведення ревізії фінансово – господарської діяльності військової частини, а також вихованню у слухачів і курсантів почуття значимості фінансового контролю, відповідальності при проведенні документальної ревізії.

Постать видатного українського історика, археографа, філолога, перекладача та письменника Осипа Максимовича Бодянського займає гідне місце у національній культурі XIX ст. Незважаючи на заняття славістикою, він приділяв увагу українознавчим студіям протягом усього життя. В 30-х - 50-х pp. його літературно-естетичні й наукові погляди розвивались у руслі романтизму. Як і в інших представників цього напряму, творчість О.М.Бодянського наснажувалася палким українським патріотизмом, любов'ю до рідної мови, історії, звичаїв та фольклору. “В наше время всеобщего стремления к самобытности, -розпочинав він свою магістерську дисертацію, - все почти народы, особенно европейцы, хотят жить жизнью в полном смысле им принадлежащею, вытекающею из собственных их недр, слагающеюся из совокупности всех стихий человеческого бытия, коими навсегда устанавливается физиономия народа, резко и метко отличающая его от его соседей и прочих народов; короче, хотят быть независимыми, истинно народными”. Однак захоплення культурною самобутністю й неповторним минулим українців супроводжувалось у свідомості вченого почуттям загрози зникнення національної культури, втрати історичної пам'яті народу. Щоб запобігти цьому, Осип Максимович вивчав українську мову, збирав пам'ятки фольклору, розробляв історичну тематику, активно видавав різноманітні джерела, зокрема літописи.