 | Тип рерусу: |  Книги
|
|
| | Назва(и): | ПРАЦІ КОМІСІЇ ДЛЯ ВИУЧУВАННЯ ІСТОРІЇ ЗАХІДНО-РУСЬКОГО ТА ВКРАЇНСЬКОГО ПРАВА
Вип. 4-5 : ГРОМАДСЬКИЙ (КОПНИЙ) СУД НА УКРАЇНІ-РУСІ XVI-XVIII ВВ.
| | Автор(и): | Черкаський Іринарх Ювеналович
Василенко Микола Прокопович (авт. предисл.)
| | | Дата(и): | 1928 |
|
 Переглянути документ
Опис документа: Праці Комісії для виучування історії західно-руського та вкраїнського права. - Київ : З друк. Укр. Акад. Наук.
Черкаський, Іринарх Ювеналович. Вип. 4-5 : Громадський (копний) суд на Україні-Русі XVI-XVIII вв. / Іринарх Черкаський. – 1928. – IX, 714 с. – (Збірник Соціально-Економічного Відділу / УАН ; № 13). Відбитка з 4 та 5 вип. "Пр. Коміс. для виучування історії зах.-рус. та укр. права".
Ґрунтовна наукова праця співробітника Комісії для вивчення західноруського та українського права І. Ю. Черкаського описує устрій та судочинство громадського (копного) суду на українських і білоруських землях у XVI-XVIII ст. Детально охарактеризовані судові і слідчі функції громадського (копного) суду та норми звичаєвого права, які діяли на той час. Для юристів та істориків.
- Василенко Н. П. Передмова / Н. П. Василенко. - С. V.
- Переднє слово. - С. 1.
- Джерела. - С. 3.
- Огляд літератури про копний суд. - С. 4-33, 670-677.
Частина перша. Вступні відомості про копний суд. - Назва. Різноманітність та значення назв. Думка Ф. І. Леонтовича про копний суд. Доводи проти цієї думки. - С. 34-45.
- Походження копного суду. Теорія проф. Н. Д. Іванішева про общинне походження копного суду. Додаток М. К. Любавського про кругову відповідальність. Поправка Ф. І. Леонтовича - про солідарність сусідських інтересів, як підвалину для кругової поруки й відповідальності. Підстави в актах для солідарності сусідських інтересів, що з неї (солідарності) повстав громадський суд. - С. 45-51.
- Громадський суд, його устрій та судочинство - установи звичаєвого права. Копне право - вільність і устава стародавні копні. - С. 51-56.
- Район поширення громадського суду. Україна й Біла Русь. На Московщині, Польщі, Чехословаччині й Угорщині громадського суду не було. - С. 56-64.
- Час існування громадського суду (XI-XVIII ст.) і причини його зникнення. Прогнози проф. Н. Іванішева, Ф. І. Леонтовича, І. Спрогіса й інших. Розгляд їх. Негативне відношення до копного суду російського уряду на Правобережній і козацького на Лівобережній Україні в XVIII ст. - С. 64-84.
- Взаємини межи громадським судом, з одного боку, і урядовим та панським судом, з другого. Паралелізм у присуді урядового й панського суду; розмежовувала цей паралелізм особа винного. Паралелізм у присудові громадського суду, з одного боку, і урядового та панського, з другого; розмежовувала їх воля скривдженого та звичай. Випадки, в яких урядовий суд удавався до послуг громадського суду. Урядовий суд, як апеляційна інстанція для вироків громадського суду; участь урядового суду в виконанні вироків громадського суду.. - С. 84-95.
Частина друга. Судовий устрій копи. - Особовий склад громадського суду. Од старшого до молодшого. Чоловіки й жінки. Якості копників (люди добрі, віри гідні, правом непереконані, непідозрені, відомі копного права й уважні). - С. 97-103.
- Соціальний стан членів громадського суду. Люди простого стану (піддані й міщани) і стану шляхетського (бояри, зем'яни, шляхта, пани вельможні); духівництво; національні меншості (жиди, цигани й татари). - С. 104-123.
- Обов'язок кожного громадянина ставати на копі. Причини звільнення від цього обов'язку; заступництво. - С. 123-133.
- Численність громадського суду й способи до її зменшення та впорядкування (обрання суддів і заступництво). - С. 133-145.
- Притомні на копі люди. Сторона, виж, возний з його стороною. Мета їх запрошування - освідчувати все, що на копі діється. Сторона і возний eo ipso не були суддями копними; ними вони бували тільки з обрання копи. - С. 145-165.
- Скликання громадського суду. Скликали скривджений, власник ґрунту, де сталася подія, уряд, винний і сама копа. Всупереч думці І. Спрогіса, копа сама собою не збиралася. Способи скликання: словний і листовний заказ на копу, оголошення на людних місцях, оголошення на копі. Способи незвичайні: дзвін і передача булави. - С. 165-179.
- Місця, де збиравсь громадський суд. Випадкові (місце, де заподіяно та виявлено злочин і злочинців, місце на сліду) і постійні (коповища стародавні). - С. 179-190.
- Присуд громадського суду за справами. Справи карні: злочини проти майна - злодійство, грабіж, розбій, привлащення, перевід дорученого майна, свавільне користування чужим майном, псування й нищення його, між іншим, і вогнем; злочини проти особи людини: пошкодження здоров'я - побій (тяжкий), зранення; забиття; перевищення права скривдженого; чарування, скероване на пошкодження майна, здоров'я та життя людини. - Справи цивільні: родинні, земляні, розмежування, псування граничних знаків, право власноти на дерево бортне, викочування підданих, паш, надуживання орендованими правами, суперечки з приводу виконання повинностей, забезпечення доводів. - С. 191-214.
- Присуд громадського суду за особами. До громадського суду в своїх справах зверталися всі стани громадянства: піддані, міщани, духівництво, панство (бояри, зем'яни, шляхта - пани вельможні), національні меншості (жиди, цигани, татари) і уряд. Громадський суд потягав до свого присуду: підданих, міщан, бояр, зем'ян, шляхту (спроби шляхти ухилятися від цього присуду покликанням на своє шляхетство), національні меншості й чужемців. - С. 215-226.
- Терен копний околиць. Що таке околиця? Околиця Литовського Статуту й актів. Околиця з випадковим осередком з сіл сугранних і загарнних (копа обча). Околиця з постійним осередком. Взаємини межи околицями з випадковим і постійним осередками. Принцип їх будування. Значіння околиць для присуду громадського суду. - С. 226-239.
- Одкладання справи на громадському суді. Скільки разів копу можна було збирати в тій самій справі; причини відкладання; назви кіп залежно від того, скільки разів їх збирано; громадський суд не легко згоджувався відкладати копу. - С. 239-255.
Частина третя. Правний поступок (процес) на громадському суді. А. Судове слідство до допиту винного. - Підготовці до суду дії. Перевірка, сідання за певним порядком у коло, обрання суддів, кидання шапок у чорту, як ознака зобов'язання спільними силами шукати й карати шкодника, усування перешкод до спокійного суду, утворення тиші й оголошення, яку справу судитимуть. - С. 257-265.
- Скарга скривдженого. Скарга особиста або через інших осіб (повіреного, приятеля, урядника й підданого). Істотна частина скарги - в оповіданні про суть справи й про шкодника. Незнання шкодника не було перешкодою до занесення скарги. Якщо шкідник скривдженому відомий, скарга закінчувалася данням вини на підставі посередніх і безпосередніх доводів, що їх скривджений устиг зібрати до копи через заповідь, опит, застання на гарячому вчинкові, гарячий слід, трус, опізнання своєї згинулої речи - лице, шпига. Заносячи скаргу скривджений приличного винного ставить на суд. Умови, що за них інші скривджені могли заносити свої скарги. - С. 265-277.
- Опит або вивідування на громадському суді. Назва. Опит, як назва судового слідства взагалі й як окремий його інститут. Запитання. Гість. Одказ - відповідь копників на запитання. Різні назви відповіді. Спосіб і порядок отказу. Невихід на копу. - С. 277-293.
- Оглядання. Мета й способи оглядання - всією копою, через досвідчену людину й через зісланих; вимірювання й прикладання - прирівнювання. - С. 293-297.
- Гоніння сліду. Що таке слід; у чому полягало гоніння сліду; вивід сліду; приймання сліду й способи виводу. Невивід сліду: навмисний і звичайний. Гоніння сліду за Руською Правдою, у Чехії, Угорщині й Польщі. - С. 297-316.
- Трус. Підстави для проведення трусу: невивід сліду, підозра, визнання судом за винного й спеціальні ухвали. Формальності підчас переведення трусу: виж, ознайомлення господареві, дозвіл і притомність його; вдень. Способи трусу: всією копою й через обраних осіб; колією трус. Умови, за яких знайдену річ мали за лице: за замком взагалі, а в хаті й без замка; освідчення знахідки. Трус за Литовським Статутом та на Угорщині. - С. 316-327.
- Лице. Що таке лице? Забезпечення тотожності лиця й переховування його до суду. Презентування лиця на суді. Копа допитом винного упевнюється, чи це саме лице в нього знайшли. Непризнавання винного до лиця й вивід. Признавання до лиця прирівнювалося до зловлення на гарячому вчинкові. Значіння лиця для поступку правного: підстава для ув'язнення, видачі винного, для припинення судового слідства та для ухвали вироку про винність, але для цього треба було, щоб лице було явне; мале лице не виключало інших доводів. Лице за Р. Правдою, Статутом і в інших слов'янських народів. - С. 328-336.
- Звід. Звід за Руською Правдою й Литовським Статутом. Головні риси його вживалися й в копному праві. - С. 336-340.
- Свідчення. Свідчення, як відповідь на опитання скривдженого. Свідчення свідків, що їх виставляють сторони. Обирання з-поміж них одного чи кількох стороною, проти якою вони мають свідчити. Напомінання, щоб свідок говорив правду. Перехресний допит. Допит свідків поодинці. До свідчення громадський суд ставився не формально, а з унутрішнього переконання; недостатність свідчення підпирали іншими свідками й присягою; вимога інших доводів. Певної кількості свідків копне право не вимагало. - С. 341-355.
- Заклад. Визначення закладу. Заклад двосторонній: ставлення шапки, ноги з ногою й приставки. Заклад односторонній: вина-зарука а) щоб утримати супротивну сторону від неправних учинків і б) примусити її виконати певні дії. Історія закладу. Заклад у Чехів. Зарука за Статутом. - С. 355-365.
- Окремі доручення копи. Доручення судово-розпорядчого й судово-слідчого характеру. Перші дії доручали одній і кільком особам, другі - завсіди кільком особам. - С. 365-375.
- Присяга. Присяга на так званій присяжній копі всіх копників і представників за всі села, за певне село й за певну особу. Підстави для цього. Присяга обвинувачення: самодин, самовтор, самотреть, самоп’ять, самосім, самодесять, самочотирнацять і самовісімнацять. Різниця між присягою-очисткою й присягою-виводом. Близькість до присяги. Співприсягальники. Присяга свідків. Виконання присяги; термін і місце; незгода, неявка, неведіння, зречення, звільнення від присяги. Приготування до присяги. - С. 375-405.
- Дання вини. У наслідок копного слідства вину давали: за невивід слідства або нищення його, за нестання на копі, за знайдене, у наслідок трусу, лице, за незгоду присягнути за підозренного й за невивід на опиті взагалі й особливо, коли проти кого були прямі свідчення на копі. Інститут інстигування. - С. 405-410.
Частина четверта. Судове слідство. Б. Винний на громадському суді. - Ув'язнення винного. Ставлення винного на копі. Досудове й копне ув'язнення винного. Заставництво. Місця для ув'язнення. Термін ув'язнення. Варта. Харчування в'язнів. Ув'язнення за Статутом. - С. 410-427.
- Порука. Порука, як засіб забезпечення; порука за добру поведінку винного. Обов'язки поручника й відповідальність його: хто міг на поруку брати? Форма поруки. - Припоручення; характерні його риси; відповідальність припоручника й здача припоруки. - Зарука. - Порука, припоручення й зарука - той самий інститут; копне право строго не додержує різниці між ними, називаючи поруку й припоручення зарукою. - С. 427-443.
- Допит винного. Хто чинив допит? Запитання, які ставили винному. Відповідь винного: признання й непризнання. - С. 443-453.
- Видача винного. Видача виявляється в зреченні захищати підданого чи громадянина й у фактичній передачі винного до рук копи чи скривдженого. Хто й кому видавав? Правні підстави для видачі. Видача відбувалася підчас різних моментів копного слідства. Видача за Литовським Статутом. - С. 453-462.
- Проба або муки. Назва; мета - домучитися признання. Підстави для видачі на муки. Катування. Кількакротність мук. Використовування для мук природніх місцевих даних. Мучили биттям, огнем і розтягуванням на колесі. - С. 463-480.
- Волання. Суть волання: добровільне й примусове. Значіння волання - воно поширювало й поглиблювало судове копне слідство допитом поволаних, розшукуванням крадених речей за вказівками винного і т. і. Передсмертне волання; значіння його. Волання за Статутом. - С. 480-491.
Частина п'ята. Вироки громадського суду й виконання їх. - Ухвали й вироки. Назва. Спосіб розв'язувати справу - одноголосно. Рада - намова судова; техніка ради: згорнутися, розтупитися. Трудність досягнути одностайності. Спосіб подавати голоси: перевірка одностайності. Зацікавлені сторони в вирішуванні справи участі не брали. - С. 492-501.
- Підстави для вироків і ухвал громадського суду. Звичаєве копне право й писане - Статут. Підстави формальні. Право регресу. Підстави індивідуальні. - С. 502-516.
- Вина й кара. Винність. Мета кари - заплата за вчинок, пересторога для інших і захист од майбутніх злочинів. Кара на горло й види її. Кара на тілі. Кара на честі (ганьблива). Кара на майні (нав'язка). Міра кари. Заміна кари. Умовні й альтернативні вироки. Кара за Литовським Статутом і Руською Правдою. - С. 516-532.
- Відшкодування скривдженого. Шкода. В чому полягало відшкодування; встановлення розміру його. Нав'язка за даремні муки й головщина. З якого майна йшло відшкодування. Відшкодування за Руською Правдою й Литовським Статутом. - С. 532-543.
- Виправдальний вирок. Підстави для виправдання: формальні й посутні. Одкладання справи на переслух і видача винного на поруки - як спосіб звільнити винного від відповідальності. Виправдання за Статутом. - С. 543-548.
- Одсилання справи од громадського суду на розсудок до вищого суду. Такого одсилання за тіх часів уживали й урядові суди; одсилання це спостерігалося в питаннях судочинного характеру й у питаннях про винність, про призначення кари, коли сторона невдоволена вироком, коли суд скликано не в цій, а в іншій справі. З'ясування цих випадків. - С. 548-554.
- Одказування суду копного. Одказ панові винного; мета його. Одказ урядові, мета такого одказу. Форма відказу: усна й на письмі; реляції возних, їхнє значення. Одказ суду копного за Литовським Статутом. - С. 554-584.
- Одозва (апеляція). Авторитет вироків громадського суду, як ставилися до них сторони. Неприймання вироків - апеляція, за згодою на це од громадського суду. Апелювали до городського, панського й громадського суду. Підстави для апеляції. Судочинство апеляційної інстанції. Апеляція за Литовським статутом. - С. 585-606.
- Єднання. Єднатися можна було в усіх справах. Компенсація за єднання. Єднання можливе було тільки на громадському суді аж до моменту виконання вироку. Посередництво при єднанні. Єднання за Литовським Статутом. - С. 606-611.
- Одправа вироків суду копного. Кара на тілі й на горлі; одкладання й припинення смертної кари. Обов'язок виконати вирок лежав на скривдженому. Грошова кара. Платіж добровільний. Способи примусові. Видача неспроможного. - С. 611-628.
- Судові оплати й витрати. Пересуд - оплата за розв'язання справи по суті; платила пересуд сторона, що справу виграла. Значіння пересуду й розмір його. Пам'ятне, як спосіб зафіксувати пам'яті копників ту чи іншу важливу, на погляд зацікавленої сторони, судочинну дію. - С. 628-641.
Частина шоста. Особливі види копи. - Копа о спаш. Склад копи. Час скликання копи. Оглядання й осумовування спашу. Вирок. Забезпечення заплати шкоди. Термін заплаті. Вина за невиконання копного вироку. - С. 642-656.
- О межу копа. Склад: судді з уряду й з обрання сутяжних; суграничники, сторона - свідки, вижі. Урядовий характер складу копи. Судочинство. Доводи. Вироки. Установлення границь і копців. Зарука. Одказ. - С. 656-669.
- Додаток до огляду літератури. - С. 670-677.
- Предметовий покажчик. - С. 679-684.
- Завважені недогляди. - С. 685-686.
- Зміст. - С. 687-694.
- Resume. - С. 695.
|
Довідки про авторів:
Довідки про колективи: |
Випуски
Праці Комісії для виучування історії західно-руського та вкраїнського права Випуски за 1928 рік:
Архів всіх випусків
Рубрики:
|
НОВІ НАДХОДЖЕННЯ
ДЕТАЛІЗОВАНИЙ ПОШУК
РУБРИКАТОР
КОЛЕКЦІЇ
ПРО ПРОЕКТ
адреса матеріалу: 
