Тип рерусу:	Книги
	Країна:	Україна
	Мова(и):	Російська
	Назва(и):	РУССКІЙ НАPОДНЫЙ ТЕАТP ВО ЛЬВОВЕ, ЕГО ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ, СОСТАВ И УПPАВЛЕНІЕ ОТ 1864 ДО 1870 ГОДА
	Дата(и):	1870
	Колекції:	УКРАЇНОМОВНА КНИГА

 Переглянути документ   

Опис документа:

Русскій наpодный театp во Львове, его деятельность, состав и упpавленіе от 1864 до 1870 года / Hаписал за советом многих H.Ч. – Коломыя: Чеpенками М. Білоуса, 1870. – 31 с.

864 у Львові створено перший мандрівний професійний український музично-драматичний театр у Галичині "Руська бесіда". Театр відкрили показом вистави «Маруся», що мала серед львів’ян шалений успіх. Театр утримувало товариство "Руської бесіди", а до 1914 частково фінансував Галицький сейм. Своєю діяльністю він охоплював Галичину та Буковину, виступав також у Кам’янці-Подільському, Жмеринці, Житомирі та в Польщі (Новий Санч, Тарнів, Краків). Серед його видатних акторів були Лесь Курбас, Катерина Рубчакова, Олександр Загаров, Василь Коссак та ін. На сцені виступали актори львівського польського театру, театру Михайла Кропивницького, Миколи Садовського та Марії Заньковецької. Деякі актори "Руської бесіди" виступали на польській сцені, а значна частина була обізнана з мандрівними трупами східних і центральних українських земель. У репертуарі були п’єси Григорія Квітки-Основ’яненка, водевілі Антона Янковського, Антона Велісовського, Володимира Дмитренка. Театр очолювали Омелян Бачинський (1864–1867 і 1881) та Антон Моленцький (1869–1873). За директорки Теофіли Романович (1874 – 1880) театр відзначався професійним акторським складом і розширенням репертуару, що підготувало ґрунт Івану Біберовичу й Івану Гриневецькому (1882–1892), період директорства яких називають "золотим віком" галицького театру. Вони впровадили на галицьку сцену українську історичну, побутову, міщанську драму, оперу та оперету. Після деякого занепаду по смерті Івана Гриневецького рівень театру знову піднісся за директорства Йосипа Стадника, Романа Сірецького і Степана Чорненького (1913–1914), головним чином через поширення західноєвропейського оперного репертуару та європейської драми. Однак у 1924 товариство "Українська бесіда" було змушене відмовитися від опіки над акторами, внаслідок чого у липні того ж року театр фактично припинив своє існування.

ДРУКАРНЯ БІЛОУСІВ