Т. 1 . – 1920. – 204 c. : портр.

На обкладинці помітка "заст" простим олівцем, що за класифікацією радянської цензури мало означати "застаріла література" – одна з категорій у списках вилучення до спецфондів, розроблених Головлітом. На титульному аркуші напис чорнилом – "П Панч".

Черкасенко Спиридон Феодосійович (1876–1940) – прозаїк, поет, драматург, публіцист, освітянин, активіст українського культурно-просвітницького та національно-визвольного руху. Дев’ятирічне учителювання на Донбасі (1901–1910) зробило однією з магістральних тем його творчості шахтарську працю. Поезія відзначається патріотичними мотивами, активною громадянською позицією ліричного суб’єкта та закликами до боротьби. Самобутня драматургія спирається на тенденції символізму. У перші роки після Жовтневого перевороту творчість письменника була популярною в Україні, складені ним підручники використовували в школі. Проте еміграція С. Черкасенка в Ужгород (тодішня Чехословацька республіка) у 1923 році та категорична незгода на публічне "каяття" перед більшовицьким режимом і засудження українських емігрантів, що забезпечило б повернення в підрадянську Україну, спричинили заборону його доробку на початку 1920-х. Представлена книга – першовидання першого тому лірики поета, яка загалом склала три томи. Публікація здійснена в українському видавництві "Дзвін" у Відні, під час так званого творчого відрядження С.Черкасенка від УНР з метою укладання підручників для українських шкіл.

ДЗВІН, ВИДАВНИЦТВО