ординарний професор КДУ (1913–1920), богослов (старозавітна ісагогіка, екзегетика), історик Церкви (біблійна історія та археологія; культура та релігії біблійних народів, зокрема, самарян, у контексті історії Стародавнього Сходу), один із лідерів київської ліберальної духовно-академічної професури; дослідник юдаїзму та його впливу на християнство, член Гебраїстичної історико-археографічної комісії при ВУАН (1920–1932) |