археологічна к-ра серед. IV–VII ст., поширена на покордонні Лісостепу і Степу від Сіверського Дінця (притоки Дону) до Пруту (прит. Дунаю) і далі – до Нижнього Подунав'я, де пеньківські пам'ятки співіснують із празькими та гето-дакійськими старожитностями |