адміністративно-територіальна одиниця в Правобережній Україні 2-ї пол. XVIII ст.; утворена в наслідок залучення іноземців, зокрема сербів, болгар, македонців, молдован, німців, для освоєння південних українських земель та охорони рубежів Російської імперії; займала простір із заходу на схід від Синюхи до Дніпра, а з півночі на південь від Великої Висі до верхів'їв Інгулу та Інгульця (сучасна Кіровоградська область); з поселенців утворено два полки, які стали адміністративно-територіальними одиницями; центром стала заснована фортеця св. Єлизавети (нині м. Кіропивницький); вирішального значення в освоєнні цього краю набув міграційний потік українців, які потрапляли в підсусідки до сербів та інших поселенців; в 1764 році Нова Сербія увійшла до складу Новоросійської губернії |