давньоукраїнська пам'ятка, церковно-правовий кодекс Русі–України; церковний нормативно-правовий акт державного походження, що регулював суспільні відносини віднесні ним до церковної юрисдикції; визначав коло осіб і об'єкт церковної підсудности, головно у справах подружжя і моралі, та приписував грошові кари за посягання на права Церкви; вважається, що документ був укладений Ярославом Мудрим з митрополитом Іларіоном, про що зазначається в тексті; відомий з рукописів XV ст., коли у Великому князівстві Литовському становив джерело діючого права |