ВЕЛЕСОВА КНИГА ( 9 тис. до н. е.–9 ст.)
фальсифікат 20 ст., вигаданий твір, що "оповідає" історію Русі з 9 ст. до н.е. до часів Аскольда і Діра (9 ст. н. е.), найбільш імовірним її творцем вважають історика-дилетанта Ю.Миролюбова

 ЗАКОН СУДНИЙ ЛЮДЄМ ( 8 ст.–) - Болгарія
найдавніший звід слов'янського права; кладений у VIII ст. – на поч. Х ст., упорядкований, можливо, болгарським царем Симеоном (893–927); збережений в руських списках у короткій та поширеній редакціях; на сьогодні відомо близько сотні списків, найдавніші – кін. ХІІІ ст.; вважають, що документ був використаний при складенні Уставу Ярослава Мудрого та "Руської правди"

 ФРЕЙЗІНГЕНСЬКІ УРИВКИ ( 9 ст.–) - Словенія - Німеччина
перший відомий слов'янський текст, написаний латинкою; разом із "Київськими глаголічними листками" є одними з найдавніших текстів старослов'янської писемності; написаний давньо-словенською мовою (словенською редакцією старослов'янської мови); пам'ятка, що складаються з трьох текстів, була знайдена в латиномовному рукописі в місті Фрайзінг, Німеччина; з 1803 року збергіається у Баварській державній бібліотеці

 КИЇВСЬКИЙ ЛИСТ (10 ст.–)
рекомендаційний лист, виданий Мар Якову Бен Хануці хозарською юдейською громадою Києва; на думку першовідкривачів, даний лист є найдревнішим автентичним документом, написаним на території Київської Русі і може датуватися 10 ст. н. е.; лист був виявлений професором Норманом Голбом у 1962 р., до вивчення пам'ятки також долучився професор Гарвардського Університету, О. Пріцак

 КИЇВСЬКІ ГЛАГОЛИЧНІ ЛИСТКИ (10 ст.–) - Ізраїль
одна з найдавніших глаголичних пам'яток старослов'янської писемності – текст датується другою половиною X сторіччя; вперше була досліджено філологом і палеографом І. І. Срезневським; у 1872 цю пам'ятку подарував Київській духовній академії її вихованець начальник Російської духовної місії в Єрусалимі архімандрит Антонін; з 1934 року Київські глаголичні листки зберігаються в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського

 ОСТРОМИРОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ (1057–) - Росія
напрестольне Євангеліє-апракос дуже великого розміру (аркуш 35х30 см), найдавніша датована давньоруська книга, пам'ятка української мови; містить євангельські читання для неділі та свят; написане великим гарним уставним письмом, причому розмір літер поступово зростає до кінця книги; текст написаний двома стовпчиками по 18 рядків на сторінці; рукопис складається із 294 аркушів пергаменту; від 1806 року пам'ятка зберігається в Російські національній бібліотеці

 ІЗБОРНИКИ (1073, 1076)
пам'ятки давньоруського перекладного письменства, створені для чернігівського князя Святослава Ярославича; одні з найдавніших писемних пам'яток давньослов'янської й давньоруської мови на теренах України; обидва Ізборники містять статті релігійно-морального характеру, матеріали з граматики, поетики, риторики; стверджується користь знань і читання книжок

 АРХАНГЕЛЬСКЕ ЄВАНГЕЛІЄ (1092)
кириличне рукописне Євангеліє-апракос створене в 1092 році; переписане кількома писарями на півдні Київської Русі, імовірно на території Галицько-Волинського князівства; четверта за давниною написання датована рукописна східнослов’янська книга; в 1997 році видання внесена до міжнародного реєстру "Пам'ять світу" ЮНЕСКО

 МСТИСЛАВОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ (11 ст.)
давньоруський кириличний пергаментний рукопис кінця ХІ – поч. ХІІ ст.; найдавніший повний апракос, містить 213 аркушів; зберігається в Історичному музеї в Москві, РФ; належав кн. Мстиславу Великому (старшому синові Володимира Мономаха), час написання – його новгородьке князювання (1095 –1117); можливо, текст був переписаний у Києві, у мові спостерігається складне переплетіння південно- та східнослов'янських рис, специфічно новгородські ознаки відсутні

 СЛОВО ПРО ЗАКОН І БЛАГОДАТЬ (11 ст.)
найдавніша пам’ятка оригінальної літератури Київської Русі, богословський трактат, написаний із великою літературною майстерністю; збереглося в численних списках XV–XVI ст.; твір не містить імені автора; О.Горський, який першим провів наукове дослідження пам’ятки (1844), припустив, що автором є Іларіон, і це досі не викликає заперечень

 ЧЕТЬЇ МІНЕЇ (11 ст.–)
місячні читання на календарний церковний рік – поширені житія святих, сказання, легенди, перекази, повчання, слова, розміщені відповідно до днів пошанування святого; збірники формувалися у Візантії в 9 ст., в Київській Русі з’явилися в 11–12 ст.

 ДОБРИЛОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ (1164)
рукописне Євангеліє 1164 р., переписане на пергамент з церковно-слов'янського ориґіналу дияконом Добрилом, з українськими мовними особливостями; пам'ятка церковнослов'янської мови східнослов'янської редакції, у якій зафіксовано низку визначальних рис української мови

 РЕЙМСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ (11–12 ст.) - Хорватія
церковно-слов'янський пергаментний рукопис, київська пам'ятка XI–XII і XIV століть; пам'ятка української мови; має багато найдавніших зразків давньоруської (давньоукраїнської) мови в рукописних пам'ятках; складається з двох уривків від різних книг, що були переплетені разом у 1395 р.; один уривок, написаний кирилицею в XI–XII століттях, імовірно походить з бібліотеки Ярослава Мудрого; другий, написаний глаголицею в XIV столітті, походить з терену Хорватії

 РУСЬКА ПРАВДА (11–12 ст.)
давньоруський збірник світського права ("правда" означає закон) 11-12 ст., в якому відбито норми звичаєвого права, а також князівські нововведення

 ЦЕРКОВНИЙ УСТАВ ЯРОСЛАВА (11–12 ст.)
давньоукраїнська пам'ятка, церковно-правовий кодекс Русі–України; церковний нормативно-правовий акт державного походження, що регулював суспільні відносини віднесні ним до церковної юрисдикції; визначав коло осіб і об'єкт церковної підсудности, головно у справах подружжя і моралі, та приписував грошові кари за посягання на права Церкви; вважається, що документ був укладений Ярославом Мудрим з митрополитом Іларіоном, про що зазначається в тексті; відомий з рукописів XV ст., коли у Великому князівстві Литовському становив джерело діючого права

 КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС (12 ст.)
одна з найдавніших пам’яток історії та літератури Київської Русі, є більшою за обсягом частиною рукописного збірника, відомого як Іпатіївський літопис, що міститься між "Повістю врем'яних літ" і Галицько-Волинським літописом і охоплює події від 1117 р. до 1198 р.

 ПОВІСТЬ ВРЕМ'ЯНИХ ЛІТ (12 ст.)
створений на початку 12 ст. літопис, що ліг в основу всього наступного руського літописання, пам'ятка історіографії та літератури Київської Русі

 СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ (12 ст.)
видатна пам’ятка давньоруської літератури, героїчна поема кінця 12 ст., ; у поетичній формі розповідає про похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців 1185 р., що закінчився нищівною поразкою

 ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА (12 ст.–)
визначна пам'ятка літератури Київської Русі авторства В. Мономаха; збереглося в єдиному спискові у складі "Повісті временних літ" за Лаврентіївським ізводом; складається із 3-х частин: із власне "Повчання", "Літопису" (або "Автобіографії") і докладного листа своєму суперникові в політичній боротьбі в Давньоруській державі князю Олегу Святославичу; дослідники вважають, що всі три твори були об'єднані самим князем, "Літопис" життя і лист до Олега Святославича приєднані до "Повчання" як ілюстрація й розвиток думок автора

 СЛОВО ДАНИЛА ЗАТОЧНИКА (12 ст.–)
два текстуально близькі збірники афоризмів XII–XIII ст.; дійшли у великій кількості списків різних редакцій; авторство вже в давні часи приписане Д. Заточнику; є збірками афоризмів з різних джерел: Книги Сіраха, Біблії, "Пчоли" (збірник перекладів висловів і коротких історичних анекдотів, поширених у давньоруській літературі), "Стословця" та "Слова про злих жінок"