народницько-культурницька течія інтелігенції в Правобережній Україні; виникла в середовищі освіченої молоді, зокрема студентів Університету Святого Володимира, які належали до польських або давно сполонізованих українських шляхетських родин – внаслідок народницького світогляду почали відмовлятися від соціальної й культурної солідарності зі своїм станом і намагалися зблизитися з українським селянством; учасники руху переходили в православ’я, починали говорити й писати по-українськи, брати участь у селянських святах, вдягалися в народний одяг, вживали селянську їжу, вели селянський спосіб життя; хлопоманство знайшло також відгук серед молоді Лівобережної України, зокрема в Полтаві, Чернігові, перекинулося до Харкова, Одеси й інших міст; після польського повстання 1863–64 та виходу Валуєвського циркуляру припинили свою діяльність, взявши участь у створенні Київської громади |